ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Балюка М.І.,
Данчука В.Г.,
Григор'євої Л.І.,
Охрімчук Л.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Українське агентство з авторських і суміжних прав" Міністерства освіти і науки України та відкритого акціонерного товариства "Молочник" про захист авторських прав за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в 1960 – 1979 роках ним було створено пам'ятний знак на відзнаку заснування м. Києва - скульптуру "ІНФОРМАЦІЯ_1", який було встановлено в 1982 році в парку імені Примакова в м. Києві. 17 липня 1996 року він отримав свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір за № № НОМЕР_1, НОМЕР_2. Авторське право на цей твір належить лише йому.
У 2005 році йому стало відомо, що відкрите акціонерне товариство "Молочник" (далі – ВАТ "Молочник") використовує для маркування своєї продукції етикетку, на якій без його дозволу зображено створену ним скульптурну композицію.
Вважаючи, що його немайнові та майнові авторські права порушено неправомірними діями вказаного товариства, позивач просив зобов'язати останнього припинити використання на етикетках зображення скульптурної композиції "ІНФОРМАЦІЯ_1", зобов'язати державне підприємство "Українське агентство з авторських і суміжних прав" Міністерства освіти і науки України довести через засоби масової інформації дані щодо виданих йому свідоцтв про державну реєстрацію прав автора.
У процесі розгляду справи позивач доповнив свої вимоги до ВАТ "Молочник", просив стягнути з цього товариства компенсацію за порушення його авторських майнових прав у розмірі 10 тис. мінімальних заробітних плат та на відшкодування моральної шкоди 100 тис. грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2006 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення авторських майнових прав останнього в розмірі 332 тис. грн., на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.; у задоволенні решти позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення компенсації за порушення авторських майнових прав та відшкодування моральної шкоди відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неповне з'ясування апеляційним судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав установленими, невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У травні 2010 року до Верховного Суду України надійшла заява ВАТ "Молочник" про закриття провадження в справі в зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6
Касаційна скарга та заява задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини 1 цієї статті.
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 7 червня 2010 року № 00003455026 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто після ухвалення рішення судами першої та апеляційної інстанцій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за порушення авторських прав на твір, апеляційний суд застосував при вирішенні питання щодо авторських прав позивача положення ЦК Української РСР (1540-06) і виходив із того, що пам'ятний знак на відзнаку заснування м. Києва - скульптуру "ІНФОРМАЦІЯ_1" було створено за замовленням виконавчого комітету Київської міської ради; позивач як автор цього пам'ятника отримав авторську винагороду; відповідно до ст. 510 ЦК Української РСР спірний твір перейшов у власність замовника, тому майнові права на цей твір ОСОБА_6 не належать.
З такими висновками можна погодитися, вони є законними та обгрунтованими. Доводи касаційної скарги в частині оскарження рішення апеляційного суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення зазначеної компенсації не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи в указаній частині.
Відмовляючи в задоволенні вимог про зобов'язання ВАТ "Молочник" припинити використання на етикетках зображення скульптурної композиції "ІНФОРМАЦІЯ_1", зобов'язання державного підприємства "Українське агентство з авторських і суміжних прав" Міністерства освіти і науки України довести через засоби масової інформації дані щодо виданих свідоцтв про державну реєстрацію прав автора та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним у цій частині, виходили з того, що товариство припинило використання зазначених етикеток і не має намірів у подальшому їх використовувати, а також з відсутності правових підстав для зобов'язання державного підприємства "Українське агентство з авторських і суміжних прав" Міністерства освіти і науки України вчиняти саме вказані дії та відсутності підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з непорушенням прав позивача.
З такими висновками апеляційного суду можна погодитися; рішення цього суду в указаній частині також є законним і обгрунтованим.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга та заява ВАТ "Молочник" задоволенню не підлягають, рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, в задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Молочник" відмовити.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді Верховного Суду
України:
М.І. Балюк
Л.І. Григор'єва
В.Г. Данчук
Л.І. Охрімчук