У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міськрайонного управління Держгеокадастру у Бородянському районі та м. Буча Київської області, Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом вона отримала у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1, за яким обліковувалась земельна ділянка площею 0,25 га. Указана земельна ділянка була передана у приватну власність батьку позивача рішенням Луб`янської сільської ради від 25 грудня 2008 року, але ОСОБА_3 не встиг реалізувати своє право на безоплатну приватизацію і рішенням Луб`янської сільської ради від 25 вересня 2013 року їй було надано дозвіл на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення у власність даної земельної ділянки. У 2017 році, коли проектна документація була вже виготовлена, при присвоєнні земельній ділянці кадастрового номера з`ясувалось, що частину земельної ділянки позивачки приватизував її сусід з іншої вулиці - ОСОБА_2, а тому їй було відмовлено в присвоєнні ділянці кадастрового номера та приватизації цієї земельної ділянки.

Так, рішенням Луб`янської сільської ради від 30 грудня 2011 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,22 га в АДРЕСА_2, а рішенням ради від 08 травня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, до якої входила і земельна ділянка площею близько 0,12 га, яка знаходилась у користуванні її покійного батька.

Тому просила визнати нечинними зазначені рішення Луб`янської сільської ради від 30 грудня 2011 року в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства площею 0,22 га, рішення сільської ради від 08 травня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачу вказаної земельної ділянки, скасувати свідоцтво про право власності на цю земельну ділянку та видалити інформацію про дану земельну ділянку в державному земельному кадастрі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано рішення восьмої сесії шостого скликання Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 30 грудня 2011 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення державного акту на право власності на землю та передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 протиправним та скасовано. Визнано рішення двадцять дев`ятої сесії шостого скликання Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 08 травня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства в с. Луб`янка Бородянського району Київської області, кадастровий номер 3221084001:01:011:0102, протиправним та скасовано. Визнано свідоцтво від 26 червня 2015 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,22 га, кадастровий номер 3221084001:01:011:0102, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Луб`янка Бородянського району Київської області, недійсним. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в користування позивачки разом із спадковим будинком перейшла земельна ділянка для обслуговування цього будинку площею 0,25 га, дозвіл на приватизацію якої надавався сільською радою як спадкодавцю, так і самій позивачці.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 правомірно набув права власності на спірну земельну ділянку площею 0,22 га для ведення особистого сільськогосподарського господарства згідно встановленого законного порядку на загальних підставах, підстав для задоволення позову немає.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення апеляційним судом не застосовано вимоги статті 120 ЗК України (2768-14) , якими передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Короткий зміст доводів відзиву на касаційну скаргу

У травні 2019 року на адресу Верховного Суду від в. о. старости в с. Луб`янка А. П. Новиченко надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану судову постанову без змін. Зазначає, що апеляційний суд дослідив правомірність приватизації ОСОБА_2 спірної земельної ділянки і порушень законодавства не виявив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 360/1627/17 з Бородянського районного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області 07 червня 2003 року згідно рішення виконавчого комітету Бородянської районної ради народних депутатів від 16 червня 1987 року, батьку позивачки ОСОБА_3, належав на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1, за яким була закріплена земельна ділянка площею 0,25 га.

Рішенням дев`ятнадцятої сесії п`ятого скликання Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 25 грудня 2008 року ОСОБА_3 було передано безоплатно у приватну власність вказану земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та надано дозвіл на виготовлення Державного акту на право приватної власності на землю на цю земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і спадщину після його смерті прийняла донька - позивачка по справі ОСОБА_1, якій 12 червня 2012 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням восьмої сесії шостого скликання Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 30 грудня 2011 року ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та надано дозвіл на виготовлення Державного акту на право приватної власності на землю на цю земельну ділянку.

Рішенням сімнадцятої сесії шостого скликання Лубянської сільської ради Бородянського району Київської області від 25 вересня 2013 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Луб`янка Бородянського району Київської області.

За замовленням позивачки Бородянським виробничим відділом Київської обласної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" в 2017 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в АДРЕСА_1 в натурі, однак, рішенням № РВ-3200582842017 від 22 червня 2017 року Державного кадастрового реєстратора відділу у Бородянському районі Міськрайонного управління в Бородянському районі та м. Буча ГУ Держгеокадастру у Київській області відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв`язку з перетином ділянок з ділянкою 3221084001:01:011:0102, яка належить відповідачу ОСОБА_2, площа співпадає на 42,6111%.

Рішенням восьмої сесії шостого скликання Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 1 та 30 грудня 2011 року було передано безоплатно в приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 та надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення державного акту на право приватної власності на вказану земельну.

Рішенням чотирнадцятої сесії шостого скликання Луб`янської сільської ради від 27 червня 2013 року у зв`язку із змінами в законодавстві внесено зміни до рішень сесій сільської ради та надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в адміністративних межах Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області, в тому числі і ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Рішенням двадцять п`ятої сесії шостого скликання Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 08 травня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га в с. Луб`янка Бородянського району Київської області, кадастровий номер якої 3221084001:01:011:0102.

26 червня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221084001:01:011:0102, що розташована в с. Луб`янка Бородянського району Київської області, 10 червня 2015 року за ним зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

Як убачається з висновку експерта Українського центру судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 11 квітня 2018 року, фактичні межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не відповідають межам, що зазначені у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка ОСОБА_2, кадастровий номер 3221084001:01:011:0102, згідно координат, що зазначені в проекті землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства перетинається із земельною ділянкою ОСОБА_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1, площа перетину земельних ділянок становить 0,1966 га. Фактичне розташування земельної ділянки ОСОБА_2, кадастровий номер 3221084001:01:011:0102, на місцевості частково не відповідає межам, вказаним у проекті землеустрою.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту "б", "в", "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Пунктом "і" частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що одним з видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною другою статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області 07 червня 2003 року згідно рішення виконавчого комітету Бородянської районної ради народних депутатів від 16 червня 1987 року, батьку позивачки ОСОБА_3, належав на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1, за яким була закріплена земельна ділянка площею 0,25 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, виготовити за життя державний акт про право власності на спірну земельну не встиг. Спадщину після його смерті прийняла донька - позивачка по справі ОСОБА_1, якій 12 червня 2012 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання права (пункт "а" частини 3 статті 152 ЗК України).

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 623/633/17, провадження № 61-6243св18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження № 14-652цс18.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що її батько розпочав процедуру приватизації, однак не набув права власності на зельну ділянку, оскільки за життя не встиг отримати державний акт про право власності на спірну земельну ділянку.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту "г" частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Ураховуючи наведене, та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що в користування позивачки разом із спадковим будинком перейшла земельна ділянка для обслуговування цього будинку площею 0,25 га, дозвіл на приватизацію якої надавався сільською радою як спадкодавцю, так і самій позивачці, рішення про вилучення частини земельної ділянки не приймалося, але на даний час межі, площа, конфігурація фактичного користування земельної ділянки ОСОБА_1 не відповідають технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, має місце накладення земельної ділянки відповідача на ділянку позивачки, що перешкоджає їй належним чином реалізувати своє право на отримання вказаної земельної ділянки у власність, та вважав за необхідне позов задовольнити, визнати оскаржувані рішення сільської ради протиправними та скасувати, свідоцтво про право власності на земельну ділянку відповідача визнати недійсним.

У постанові № 689/26/17 провадження (14-47цс20) від 16 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи статтю 120 Земельного кодексу України у редакції від 01.01.2002 р., вказала, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою. Враховуючи цей принцип Суд зробив висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Посилання апеляційного суду на те, що відповідачем була отримана у власність вільна земельна ділянка не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, зокрема технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж ОСОБА_1 та висновку експерта від 11 квітня 2018 року, якими встановлено межі землекористування сторін.

Встановлено, що за будинковолодінням по АДРЕСА_1 в 1992 році була закріплена земельна ділянка розміром 0,47 га, в 1993 році - 0,41 га, з 1994 року - 0,25 га, що підтверджується даними земельно-шнурової книги, погосподарських книг Луб`янської сільської ради. Саме в такому ж розмірі - 0,25 га земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку була передана у власність батьку позивачки ОСОБА_3 за рішенням сільської ради від 25 грудня 2008 року та самій позивачці за рішенням ради від 30 грудня 2011 року, у той час, як відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,22 га вперше була надана за рішенням Луб`янської сільської ради від 1 та 30 грудня 2011 року, до складу якої увійшла частина земельної ділянки позивачки, без її вилучення з користування позивачки.

З врахуванням того, що попердньому власнику будинку у користування, а потім у власність у встановленому законом порядку була передана земельна ділянка розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку, а до позивачки як до нового власника перейшло таке право на земельну ділянку, висновок апеляційного суду про те, що права позивачки не порушені та не підлягають захисту є помилковим.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	В. С. Жданова
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко