розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року у складі судді Чорної О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 2,6616 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1162, яка розташована у Покровському районі Дніпропетровської області.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку померла мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,6616 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1162, розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері, був зареєстрований та на день її смерті проживав разом із нею на АДРЕСА_1 .

У встановлений законом строк 25 лютого 2014 року він звернувся до Четвертої Донецької державної нотаріальної контори, яка знаходиться на вул. Кірова, 142-а у м. Донецьку, з заявою про прийняття спадщини.

Державним нотаріусом відкрито спадкову справу № 137/2014 та зареєстровано у Спадковому реєстрі, проте у зв`язку з бойовими діями на території Донецькій області не зміг оформити спадщину.

Переїхавши на підконтрольну Україні територію, він звернувся до Першої Енакіївської нотаріальної контори, яка знаходиться на вул. Васильківській, 37 у м. Слов`янську Донецької області, з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке складається з земельної ділянки площею 2,6616 га, проте 25 січня 2018 року державним нотаріусом Браташевською Г. О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що спадкова справа заведена у 2014 році у м. Донецьку і залишилася в архіві нотаріальної контори у м. Донецьку, у зв`язку з чим нотаріус не може видати йому свідоцтво про право на спадщину.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності копії спадкової справи, яка залишилася на непідконтрольній Україні території, що позбавляє суд можливості встановити коло спадкоємців та вирішити спір.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставини справи, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди, пославшись на неможливість встановлення кола спадкоємців, не з`ясували обставину про прийняття ним спадщини у зв`язку із тим, що він проживав спільно із спадкодавцем на день її смерті, не дослідили домову книгу на будинок АДРЕСА_1, яка підтверджує факт прийняття спадщини.

Він не має ані можливості виїхати на непідконтрольну державі територію в м. Донецьк, ані можливості отримати копію спадкової справи в нотаріальній конторі м. Донецька, яка, крім іншого, діє не відповідно до законодавства України.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року.

Відкрито касаційне провадження у справі № 296/4642/19 та витребувано її з Корольовського районного суду міста Житомира.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу № 296/4642/19 за позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6616 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1162, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та належала останній відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №063858, виданого на підставі розпорядження Покровської районної державної адміністрації від 19 березня 2002 року.

25 лютого 2014 року, тобто у встановлений законом строк, ОСОБА_1 звернувся до Четвертої Донецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 137/2014 та внесено запис до Спадкового реєстру.

Згідно наказу Головного управління юстиції Донецькій області від 18 листопада 2014 року № 69/2 "Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор" нотаріальна контора переміщена на вул. Васильківська, 37 у м. Слов`янську Донецької області.

Також установлено, що матеріали спадкової справи № 137/2014 та архів Четвертої Донецької державної нотаріальної контори зберігаються за попереднім місцем розташування нотаріальної контори на АДРЕСА_2, на тимчасово окупованій території, не підконтрольній українській владі та Збройним Силам України.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що іншим способом здійснити своє спадкове право не має можливості, тому просив визнати за ним право власності на спадкове майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставини справи, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України)

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк, 25 лютого 2014 року, звернувся до державного нотаріуса Четвертої Донецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, у зв`язку із чим нотаріусом заведено спадкову справу № 137/2014.

Зважаючи на те, що на після початку збройної агресії на сході України населений пункт, у якому нотаріус Четвертої Донецької державної нотаріальної контори здійснювала нотаріальну діяльність (м. Донецьк) віднесено до зони проведення антитерористичної операції ( Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) ), зазначене унеможливило отримання позивачем свідоцтво про право на спадщину за законом за місцем її відкриття. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) не визначений порядок оформлення спадщини, яка була прийнята спадкоємцями на території проведення антитерористичної операції та оформлення якої не було завершено.

У листі Міністерства юстиції України від 17 липня 2014 року роз`яснено, що видача свідоцтв про право спадщину, яка відкрилася на території тимчасово непідконтрольній Україні, буде проведена після відновлення установ нотаріату Донецької та Луганської області.

Статтею 9-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" закріплено, що місцем відкриття спадщини, у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Разом із тим, чинним законодавством не врегульовано питання щодо порядку отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, на підставі спадкової справи, заведеної на території, у подальшому віднесеної до зони проведення антитерористичної операції.

Зазначена законодавча прогалина дає підстави вважати, що позивач з неналежних від нього причин фактично позбавлений можливості оформити свої спадкові права після смерті матері шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 761/28970/16-ц (провадження № 61-25123 св18).

З огляду на те, що є труднощі в отриманні такої інформації на непідконтрольній Україні території, відомості про наявність/відсутність осіб, які постійно проживали, тобто були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, зазначаються спадкоємцями у відповідних заявах при зверненні до нотаріуса.

При цьому, нотаріус має роз`яснити спадкоємцям положення статті 27 Закону України "Про нотаріат" щодо відповідальності за подання неправдивих відомостей, а також наслідки прийняття спадщини іншими спадкоємцями (за згодою спадкоємців або через суд) з урахуванням норм статті 1280 ЦК України, яка передбачає порядок перерозподілу спадщини.

Суд першої інстанції, з яким погодися й апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_1 в позові з огляду на відсутність матеріалів спадкової справи, яка залишилася на непідконтрольній території, та у зв`язку з цим неможливістю встановити коло спадкоємців, не врахував, що позивач зі свого боку вжив усіх необхідних та передбачених законом заходів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а відсутність матеріалів спадкової справи, яку відкрила Четверта Донецька нотаріальна контора, проте її матеріали не передала до Донецького обласного нотаріального архіву, не залежить від волі позивача.

Окрім того, суди не взяли до уваги й те, що Великомихайлівська сільська рада, на території якої знаходиться спадкове майно, не заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_1, а відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 24 вересня 2018 року спірна земельна ділянка залишається зареєстрованою за померлою матір`ю позивача.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та вважає на необхідне оскаржені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню на підставі статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 410, 412, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 2,6616 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1162, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у Покровському районі Дніпропетровської області.