розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року, ухвалене в складі судді Гаврилова Д. В., та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 14 червня 2010 року вона уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_2, за яким набула у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28 березня 2014 року визнано недійсним договір, на підставі якого ОСОБА_2 належала відчужувана квартира, та рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 01 липня 2014 року витребувано у неї на користь ОСОБА_3 вказану вище квартиру. Стверджувала, що вона є добросовісним набувачем, не знала та не могла знати про наявність прав третіх осіб на квартиру,

у зв`язку з чим вважала, що є всі підстави для розірвання договору купівлі-продажу.

Крім того, ОСОБА_1 вказувала, що під час перебування квартири

у її власності, вона провела ремонтні роботи з поліпшення майна, які ОСОБА_3, після відновлення її права власності, набула безпідставно.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- розірвати договір купівлі-продажу, укладений 14 червня 2010 року між ОСОБА_2 та нею;

- стягнути на її користь з ОСОБА_2 1 046 173,21 грн, з ОСОБА_3 - 628 911 грн на відшкодування завданих збитків.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня

2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу, укладений 14 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І. М. та зареєстрований у реєстрі за № 855.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування збитків 1 046 173,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування збитків 628 911 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 8 000 грн, тобто по

4 000 грн з кожного.

Задовольняючи позов у частині вимог до ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), для розірвання договору купівлі-продажу квартири, та наявність підстав, передбачених статтею 661

ЦК України, для відшкодування збитків, завданих втратою майна у розмірі, який отримав ОСОБА_2 за продану квартиру.

Задовольняючи позов у частині вимог до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що будучи власником, позивач за власні кошти здійснила ремонт спірної квартири. Після визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,

від 05 червня 2010 року недійсним та витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вказаної квартири, ОСОБА_3 стала власником квартири з поліпшеними експлуатаційним характеристиками, які не можливо повернути в натурі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня

2017 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, встановив, що рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У червні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року, справу передати на новий розгляд.

У червні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року, у частині задоволення вимог до нього, справу передати на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам.

Суд першої інстанції допустив процесуальні порушення під час призначення та проведення експертизи за клопотанням позивача, зокрема, сторонам не було забезпечено право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Суд не визначив, які саме об`єкти мають бути досліджені. Висновок експерта не відповідає вимогам статті 147 ЦПК України 2004 року, оскільки зроблено на підставі поданих копій, а не оригіналів чеків та без дослідження експертом самого об`єкта. Експерт надав відповіді на питання, які не ставилися судом. Висновок не містить відповіді на питання: чи є поліпшення невід`ємним від нерухомості, чи збільшилась вартість нерухомості внаслідок проведених поліпшень.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції не мав права при ухваленні судового рішення враховувати висновки додаткової експертизи, оскільки експерт вийшла за межі поставлених судом питань, надала відповіді на питання, які їй не ставилися, встановила вартість проведених робіт станом на січень

2018 року, а не фактично понесені позивачем витрати за 2010-2014 роки, самостійно визначила підрядний спосіб проведення ремонтних робіт за відсутності договору підряду на виконання ремонтних робіт, самостійно визначила суму збільшення ринкової вартості квартири.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у дослідженні висновку експертизи, отриманого на її замовлення згідно зі статтею 106 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили процесуальні порушення. Так, суд першої інстанції допустив порушення вимог статті 10 ЦПК України 2004 року щодо змагальності сторін.

Суд першої інстанції в судовому засіданні 27 лютого 2017 року призначив судову будівельно-технічну експертизу за відсутності його належного сповіщення, чим позбавив його права надати суду питання, з яких має бути проведена експертиза.

Суд першої інстанції не розглянув його клопотання про залучення до участі

у розгляді справи як третіх осіб приватних нотаріусів Херсонського міського нотаріального округу: Голодюк О. М., Воєводину І. І. та ОСОБА_4 як особу, у якої він придбав квартиру.

Суд апеляційної інстанції не сприяв повному і всебічному з`ясуванню всіх обставин справи, 13 березня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису, виконаного від його імені на оригіналі розписки, доданої до матеріалів справи.

ОСОБА_2 стверджує, що судами неправильно застосовано положення статті 661 ЦК України до спірних правовідносин. Вказує, що оскільки внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 у нього створилося помилкове уявлення про наявність у ОСОБА_4, яка використала підроблений паспорт, виданий на ім`я ОСОБА_5, права власності на спірну квартиру, то він як продавець квартири є добросовісним набувачем, не знав про обставини, які можуть слугувати підставою для витребування майна від покупця

ОСОБА_1 і відповідно не міг повідомити останню про них.

Сума збитків, яка з нього стягнута, визначена судами у розмірі

1 046 173,21 грн, однак відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного між ним та позивачем, продаж квартири вчинена за 71 892 грн, яку сторони вважали вигідною для себе. Розписку, на яку посилається відповідач як на доказ вартості вчиненої угоди, не можна вважати належним та допустимим доказом. ОСОБА_2 стверджує, що зі слів свого представника йому відомо, що ОСОБА_1 долучила копію зазначеної розписки як доказ того, що за продаж спірної квартири він отримав від неї

42 000 доларів США, розписка виконана рукописним текстом. Оскільки він не брав участі у судових засіданнях суду першої інстанції, а його представник не повідомив про наявність такої розписки, ним до суду апеляційної інстанції було завлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи,

у задоволенні якого йому було безпідставно відмовлено. Однак в інший спосіб надати належні та допустимі докази на спростування обставин щодо розміру грошових коштів, які підлягають поверненню, він не зміг.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу (викладений у виді пояснень), у якому вказувала, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, тому просить залишити без задоволення касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Стрільчука В. А. поновлено строк на касаційне оскарження ОСОБА_3, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Херсонського міського суду Херсонської області.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

03 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Стрільчука В. А. поновлено строк на касаційне оскарження ОСОБА_2, відкрито касаційне провадження у справі.

20 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Стрільчука В. А. зупинено виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування збитків 1 046 173,21 грн до закінчення касаційного провадження.

24 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Стрільчука В. А. зупинено виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування збитків 628 911 грн до закінчення касаційного провадження.

У квітні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Журавель В. І., (суддя-доповідач), Русинчуку М. М., Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Луспенику Д. Д. (головуючий), Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Лідовцю Р. А., Черняк Ю. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 червня 2010 року ОСОБА_2 (продавець) передав у власність, а ОСОБА_1 (покупець) прийняла

і зобов`язалася оплатити вартість чотирикімнатної квартири

АДРЕСА_1 . Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відчужена квартира належала продавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 червня 2010 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Голоднюк О. М., за реєстровим № 1457 (пункт 2 договору купівлі-продажу).

Відповідно до умов укладеного договору продаж квартири вчинено за погоджену сторонами суму у розмірі 71 892 грн (пункт 3 договору купівлі-продажу).

Згідно з пунктом 6 договору купівлі-продажу від 14 червня 2010 року продавець гарантував про відсутність прав третіх осіб на майно та будь- яких обтяжень та заборон, а також судових спорів щодо вказаного майна.

14 червня 2010 року, у день відчуження спірної квартири, ОСОБА_2 видав покупцю письмову розписку те, що ним за продаж зазначеної вище квартири отримано від ОСОБА_1 42 000 доларів США.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 04 лютого 2014 року, який набрав чинності, ОСОБА_4 засуджена за те, що вона, використовуючи завідомо підробну довіреність на ім`я ОСОБА_5, діючи від імені

ОСОБА_3, розпорядилась належним останній майном і за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 05 червня 2010 року здійснила продаж ОСОБА_2 квартири

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28 березня 2014 року визнано недійсною довіреність від 16 квітня 2010 року, видану на ім`я ОСОБА_5, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений

05 червня 2010 року між ОСОБА_5, від імені ОСОБА_3, та

ОСОБА_2 . У решті заявлених вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 01 липня 2014 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28 березня 2014 року

у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування майна

з чужого незаконного володіння скасовано і ухвалено в цій частині рішення, яким витребувано у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 квартиру

АДРЕСА_1 . Це ж рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування реєстрації права власності на квартиру залишено без змін.

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 березня 2017 року № 28, проведеної судовим експертом Фенус Ларисою Анатоліївною на виконання ухвали Херсонського міського суду Херсонської області

від 23 лютого 2017 року, встановлено, що вартість ремонтних робіт, проведених у квартирі

АДРЕСА_1, у період 2010 - 2014 роки, станом на травень 2017 року, становить 628 436 грн.

Із наданих позивачем ОСОБА_1 доказів встановлено, що квартира АДРЕСА_1, на момент її купівлі ОСОБА_1 була в занедбаному стані та потребувала ремонту.

Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 5

від 30 січня 2018 року, проведеної судовим будівельно-технічним експертом Фесун Л. А. на виконання ухвали Апеляційного суду Херсонської області

від 09 січня 2018 року, поліпшення, здійснені в квартирі

АДРЕСА_1, є невід`ємними

і сума збільшення ринкової вартості цієї квартири складає 774 336 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вимогам закону відповідають.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок про те, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків

у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі

№ 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330

ЦК України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати

в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що власник квартири ОСОБА_3

з підстав, пепредбачених статтею 388 ЦК України, здійснила захист своїх порушених прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову до добросовісного набувача ОСОБА_1, яка набула право власності на майно за відплатним договором. При цьому квартира витребувана від ОСОБА_1 та повернута власнику ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на підставі частини другої статті 651 ЦК України, внаслідок істотних порушень ОСОБА_2 умов договору, та стягнення з ОСОБА_2 1 1046 173,21 грн, (що в еквіваленті становить 42 000 доларів США на день укладення правочину) у рахунок відшкодування збитків, оскільки встановленим законом способом захисту прав покупця, який не знав і не міг знати про неможливість відчуження майна продавцем, є відшкодування заподіяних йому збитків з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України.

Доводів на обґрунтування вимог касаційної скарги в частині задоволення вимог про розірвання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 не навів.

При цьому не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено

в задоволенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи підпису, проставленого у розписці, копію якої позивач надала суду як доказ вартості вчиненого правочину, оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку вказаним доводам, які викладено в мотивувальній частині постанови. Доводи касаційної скарги направлені на переоцінку доказів, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в їх оцінку.

Доводи ОСОБА_2 про те, що судами неправильно застосовано положення статті 661 ЦК України, оскільки він є добросовісний набувач і не знав про обставини, які можуть слугувати підставою для витребування майна від покупця ОСОБА_1, не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність за статтею 661 ЦК України продавця є імперативною та настає незалежно від наявності/відсутності складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що власником спірної квартири ОСОБА_2 став 05 червня 2010 року, а у власність ОСОБА_1 ця ж квартира перейшла 14 червня 2010 року, що підтверджується договором купівлі-продажу, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про процесуальні порушення судом першої інстанції, зокрема, проведення судового засідання, в якому призначено судову будівельно-технічну експертизу, за відсутності його належного сповіщення та невирішення клопотання про залучення третіх осіб до розгляду справи, були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який надав їм належну оцінку.

За змістом частин третьої, четвертої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Верховний Суд звертає увагу на те, що ЦК України (435-15) визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевому набувачу збитків. Так,

з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач може заявити до власника спірного нерухомого майна позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на його повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваного майна, а у разі здійснення поліпшень цього майна, які не можна відокремити від нього без завдання йому шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість спірного нерухомого майна.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07 вересня 2016 року, провадження

№ 6-389цс16, та Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач за власні кошти здійснила ремонт квартири

АДРЕСА_1, внаслідок чого збільшилася вартість поліпшеного майна, яке неможливо відокремити від майна без його ушкоджень. ОСОБА_3 отримала у власність квартиру з поліпшеними експлуатаційними характеристиками, які не можливо відокремити і повернути позивачу

в натурі, тому колегія суддів погоджується з висновками про стягнення

з власника вартості невідокремлених поліпшень, пропорційно збільшенню вартості майна внаслідок цих поліпшень відповідно до вимог частини четвертої статті 390 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що додаткова судова будівельно-технічна експертиза проведена з порушеннями ЦПК України (1618-15) , існують невідповідності щодо виконаних робіт, їх вартості, при цьому, маючи такі невідповідності, суд апеляційної інстанції відмовив у долученні до матеріалів справи висновку судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена на її замовлення, колегія суддів спростовує, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, сторона не була позбавлена можливості спростувати або доповнити висновки призначених судом експертиз шляхом призначення комісійної або повторної експертизи, при наявності для цього передбачених цивільним процесуальним законодавством підстав.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_3, аналогічні викладеним

в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні

й обґрунтовані судові рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін,

а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалами суду касаційної інстанції від 20 вересня 2018 року та

24 вересня 2018 року зупинено виконання судового рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про залишення його без змін, тому виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня