розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л.. Куценко Т. Р.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов`язання видати розпорядження та оформити свідоцтво про право власності в порядку приватизації.

Позов мотивований тим, що колишньому чоловіку ОСОБА_1 - ОСОБА_3 була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру від 17 жовтня 1996 року №105.

У травні 2016 позивачі вирішили приватизувати квартиру, оформили заяву і довідку на приватизацію у КП "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради, передали документи до органу приватизації - Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради.

05 липня 2016 року позивачі отримали відмову Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради у приватизації квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 2016 року № 3/4-1057. На обґрунтування своєї відмови департамент житлового господарства посилався на те, що право на безоплатну приватизацію житла позивачами уже використано при приватизації іншої квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1/5 частини, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 1996 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 5/1241-96, зареєстроване в КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради в реєстровій книзі за № 22. За вказаних обставин позивачам було рекомендовано звернутися до суду.

Позивачі не погодились з тим, що ними було в повному обсязі використано право на безоплатну приватизацію житла, оскільки вони частково, по 1/5 частки, скористались своїм правом на приватизацію квартири АДРЕСА_2 загальною площею 78 кв. м, що становить 15,6 кв. м на кожного позивача. На їх думку, вони мають право скористатись залишком номінальної вартості житлового чеку у приватизації квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

визнати дії Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради, які визначилися у відмові від 02 червня 2016 року № 3/4-1057 неправомірними;

зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на вказану квартиру на ім`я позивачів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано дії Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради, які визначилися у відмові від 02 червня 2016 року №3/4-1057 неправомірними.

Зобов`язано Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на зазначену квартиру на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд першої виходив з того, що кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло в межах номінальної вартості житлового чеку один раз. Враховуючи, що позивачами в повному обсязі не було використано право на безоплатну приватизацію житла, суд першої інстанції вважав їх позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2017 року у частині зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано, у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, дійшов висновку про передчасність позовної вимоги про зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на цю квартиру на ім`я позивачів, оскільки після з`ясування питання чи мають позивачі право приватизувати займане ними житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради права позивачів будуть захищені у визначений законом спосіб.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року, а рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій необґрунтовано відновив строки на апеляційне оскарження допустив порушення процесуального законодавства щодо залучення до справи належного відповідача.

Апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, яка не є учасником справи і за рішенням якої повноваження стосовно приватизації комунального житлового фонду передані уповноваженому органу.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради оформити право власності в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 є передчасним, оскільки після з`ясування питання чи мають позивачі право приватизувати займане ними житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз відповідачем права позивачів будуть захищені у визначений законом спосіб. Проте ухвалене рішення не можливо виконати.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що:

вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, 53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

Отже, у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Аналогічна норма містилася і в частині третій статті 2 ЦПК України в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) дійшов висновку, що загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

На дату подання апеляційної скарги Дніпровською міською радою у серпні 2017 року положення чинної на той час редакції ЦПК (1618-15) України (у редакції із змінами станом на 03 серпня 2017 року) передбачали такий порядок апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції:

сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 292 ЦПК України);

апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша статті 294 ЦПК України);

апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення (частина третя статті 297 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2019 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) дійшов висновку, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

У своїй апеляційній скарзі, яка подана 07 серпня 2017 року, Дніпровська міська рада зазначала, що не брала участі у розгляді справи і про існування вказаної справи дізналась з листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 27 липня 2017 року № 3/4-1305. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник Дніпровської міської ради Луценко Н. В. не просила.

В ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2017 року про відкриття апеляційного провадження зазначено, що апеляційна скарга подана у строк, передбачений статтею 294 ЦПК України.

Разом з цим у матеріалах справи міститься заява представника Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради Луценко Н. В., яка подана до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копій документів від 17 липня 2017 року. На цій же заяві міститься відмітка представника про отримання 21 липня 2017 року копії рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2017 року. Аналіз матеріалів справи свідчить, що представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та представник Дніпровської міської ради є однією і тією ж особою - Луценко Н. В.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що:

із текстом рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2017 року представник Дніпровської міської ради ознайомилась 21 липня 2017 року;

апеляційну скаргу подала 07 серпня 2018 року, хоча останній день для її подання у строки, визначені статтею 294 ЦПК України, був 31 липня 2017 року;

клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник Дніпровської міської ради, із зазначенням поважних причин такого пропущення, не заявила.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції наявність поважних причин пропущення строку звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не перевірив та передчасно відкрив апеляційне провадження.

Зазначене є підставою для скасування як оскарженої постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року, так і ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2017 року про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 406, 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2017 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року скасувати.

Справу № 200/18785/16-ц передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2017 року про відкриття апеляційного провадження та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року втрачають законну силу.

Головуючий	В. І. Крат

Судді:	Н. О. Антоненко

	І. О. Дундар Є. В. Краснощоков
	М. М. Русинчук