розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2020 року у складі судді Ус О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Вейтас І. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 80 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 14 березня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 березня 2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Волкодав В. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2108, згідно з яким остання передала в іпотеку банку будівлю НОМЕР_1 загальною площею 1 406,7 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Крім того, 13 вересня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 було укладено генеральний договір кредиту про здійснення кредитування, у рамках якого 13 вересня 2007 року укладено додаткову угоду № 051/033.1 до генерального договору кредиту № 051/033 про здійснення кредитування, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 800,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 вересня 2019 року. 21 серпня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 051/033.2 до генерального договору кредиту № 051/033 про здійснення кредитування, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 50 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 20 серпня 2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором кредиту, 13 вересня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Волкодав В. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 9988, згідно з яким остання передала в іпотеку банку будівлю НОМЕР_1 загальною площею 1 406,7 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за вказаними кредитними договорами у позичальника виникла наступна заборгованість: за договором кредиту від 15 березня 2006 року у розмірі 21 359,13 дол. США, за договором кредиту від 13 вересня 2007 року № 051/033.1 у розмірі 19 610,49 дол. США, за договором кредиту від 21 серпня 2008 року № 051/033.2 у розмірі 19 623,88 дол. США, у рахунок погашення якої АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами, укладеними між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1, від 15 березня 2006 року і від 13 вересня 2007 року, а саме на будівлю літ. "А" загальною площею 1 406,7 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу не нижче експертної оцінки, проведеної у рамках виконавчого провадження.

Заперечуючи проти задоволення позову АТ "Альфа-Банк", ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати недійсними договори іпотеки від 15 березня 2006 року, укладений між нею та АКБ СР "Укрсоцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Волкодав В. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2108, та від 13 вересня 2007 року, укладений між нею та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Волкодав В. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 9988.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вищевказані договори іпотеки було укладено з метою забезпечення виконання її зобов`язань за кредитними договорами, укладеними між нею та АКБ СР "Укрсоцбанк", отже є похідними від договорів кредитування.

Вказувала, що листом від 01 грудня 2008 року № 12.2-7/67-2008 АКБ СР "Укрсоцбанк" повідомило їй про дострокове розірвання усіх договорів в односторонньому порядку, з якою вона погодилась та заперечень не мала. Вважала, що вказані обставини є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2020 року, у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано недійсними іпотечний договір від 15 березня 2006 року № 02-23-12/02-25-458 з додатками та іпотечний договір від 13 вересня 2007 року № 02-23-051/033-1459, укладені між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", і ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" та задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання та вона має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 травня 2015 року у справі № 667/8605/14ц за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживача, що набрало законної сили, встановлено нікчемність кредитних договорів, тому оспорювані договори іпотеки, укладені на забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами, є недійсними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити, а позовні вимоги банку - задовольнити.

У разі відмови у задоволенні касаційної скарги АТ "Альфа-Банк" просило застосувати наслідки недійсності кредитного договору, визначені статтею 1057-1 ЦК України, зокрема, зобов`язати ОСОБА_1 повернути кредитодавцю грошові кошти за кредитними договорами у загальному розмірі 168 000,00 дол. США та накласти арешт на нерухоме майно, яке було предметом застави згідно з іпотечними договорами від 15 березня 2006 року і від 13 вересня 2007 року, а саме на будівлю літ. "А" загальною площею 1 406,7 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 травня 2015 року, на яке посилаються суди, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, тому воно не може бути преюдиційним при розгляді цієї справі. Разом з тим, судами не надано належної оцінки доводам банку, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, в установлений строк кредит не повернула, крім того, документ, на який посилається ОСОБА_1 щодо припинення договорів у 2008 році, має недоліки форми, банком не видавався і не направлявся.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 березня 2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 80 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 14 березня 2018 року.

13 вересня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 було укладено генеральний договір кредиту про здійснення кредитування, у рамках якого 13 вересня 2007 року укладено додаткову угоду № 051/033.1 до генерального договору кредиту № 051/033 про здійснення кредитування, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 800,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 вересня 2019 року. 21 серпня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 051/033.2 до генерального договору кредиту № 051/033 про здійснення кредитування, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 50 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 20 серпня 2019 року.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона 20 травня 2015 року у справі № 667/8605/14-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживача встановлено нікчемність зазначених у цій справі кредитних договорів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частина першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи, що Комсомольського районного суду м. Херсона 20 травня 2015 року у справі № 667/8605/14-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживача встановлено нікчемність кредитних договорів, у рахунок погашення заборгованості за якими банк просив звернути стягнення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що таке зобов`язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Твердження заявника, що рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 травня 2015 року не має преюдиційного значення при розгляді цієї справи, оскільки вказаним судовим рішення було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, є безпідставним, так як визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17). Разом з тим, такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України й не породжує жодних правових наслідків (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки оспорювані договори іпотеки укладені в забезпечення виконання кредитних договорів, які є нікчемними, що суперечить вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та частини четвертої статті 3 Закону України "Про іпотеку", то суди обґрунтовано задовольнили зустрічний позов ОСОБА_1, оскільки оспорювані договори, які укладалися в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, є недійсними. При цьому судами враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновком судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, є аналогічними доводам апеляційної скарги, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, колегія суддів за наслідками перегляду оскаржуваних судових рішень не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності кредитного договору, визначених статтею 1057-1 ЦК України, зокрема, щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути грошові кошти за кредитними договорами у загальному розмірі 168 000,00 дол. США, оскільки предметом розгляду у цій справі було питання недійсності іпотечних договорів, питання недійсності кредитних договорів у цій справі не вирішувалося.

Щодо накладення арешту на нерухоме майно, яке було предметом застави згідно з іпотечними договорами від 15 березня 2006 року і від 13 вересня 2007 року, а саме на будівлю літ. "А" загальною площею 1 406,7 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, то відповідно до частини п`ятої статті 1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

Разом з тим, суд касаційної інстанції за наслідком перегляду оскаржуваних судових рішень дійшов висновку про необхідність залишення цих судових рішень без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, разом з тим, самостійно рішення про визнання недійсними оспорюваних договорів іпотеки недійсними не ухвалював.

Крім того, зі змісту частини п`ятої статті 1057-1 ЦК України вбачається, що суд, який визнав недійсним договір застави, може накласти арешт на майно, яке було предметом застави, лише за заявою кредитодавця. Із матеріалів справи вбачається, що АТ "Альфа-Банк" подавало заяву про застосування наслідків недійсності кредитного договору, яка ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 серпня 2020 року була повернута заявнику без розгляду. Вказана ухвала заявником не оскаржена.

Таким чином, заява кредитодавцяпро застосування наслідків недійсності кредитного договору, визначених статтею 1057-1 ЦК України, по суті судом, який визнав іпотечні договори недійсними, не розглядалася. У свою чергу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у даній справі не є судом, встановленим законом, для вирішення цього питання.