Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
місто Київ
справа № 686/7146/16-ц
провадження № 61-1194св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2018 року у складі судді Мороз В. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) у березні 2016 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 55 942, 56 дол. США.
Позивач обґрунтовував викладені ним вимоги тим, що 22 червня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк"
(далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11174743000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом у розмірі 150 000, 00 дол. США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22 червня 2018 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12, 5 % річних. За закінченням цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. Сторони кредитного договору погодили, що погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом усього строку дії договору, відповідно до графіка платежів, а погашення процентів повинно відбуватись з 01 до 10 числа (включно) кожного місяця.
21 серпня 2009 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої графік погашення кредиту викладений в новій редакції.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором позичальника ОСОБА_1, банк та ОСОБА_2 22 червня 2007 року уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору від 22 червня 2007 року № 11174743000; відповідальність позичальника та поручителя перед банком є солідарною.
Позивач зазначив, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, проте відповідач ОСОБА_1, усупереч умовам кредитного договору, не здійснює платежів на погашення кредиту, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання. ПАТ "УкрСиббанк" 04 грудня 2015 року направило відповідачам вимоги про погашення заборгованості за кредитом, однак станом на 23 березня 2016 року вимоги банку залишені без задоволення.
Станом на 23 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 55 942, 56 дол. США, з яких: 50 990, 99 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 4 951, 57 дол. США - заборгованість за процентами. Крім цього, відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит банк нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквівалента суми простроченого платежу станом на 23 березня 2016 року в сумі 75 888, 28 грн, з яких: 64 006, 68 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 11 881, 60 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
У зв`язку з наведеним ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, за сумою кредиту та відсотками у розмірі 55 942, 56 дол. США, а також пеню за своєчасне погашення кредиту та відсотків - 75 888, 28 грн.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову банку у зв`язку з припиненням поруки відповідно до правил частини четвертої статті 559 ЦК України.
ОСОБА_1 у липні 2016 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору від 22 червня 2007 року № 11174743000 недійсним.
ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги зустрічного позову тим, що під час укладення кредитного договору банк не дотримався вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і письмово не повідомив її про основні умови кредитування (відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту, не зазначено сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом), чим позбавив можливості зробити свідомий і компетентний вибір щодо придбання фінансової послуги. Банк у належній формі не довів інформацію про необхідні умови щодо кредитного продукту, оцінки можливих змін курсу іноземної валюти на майбутній час дії кредитного договору, а відтак банк, як сильна сторона договору, усупереч принципу добросовісності, фактично переклав негативні наслідки від невиконання своїх обов`язків щодо оцінки ризиків від надання валютного кредиту на споживача, як слабкої сторони договору, чим вніс істотний дисбаланс у права та обов`язки сторін за договором на шкоду споживача. Зміна ринкових умов, які впливають на сукупну вартість кредиту в гривнях (різке підняття курсу долара США стосовно гривні), фактично призводить до зміни ціни послуги (у бік її підвищення), а відтак і умов кредитного договору, в частині суми основного боргу, що надає перевагу банку, що є обтяжливим для позичальника. На думку ОСОБА_1, фактично дії банку свідчать про введення її в оману, оскільки під час пропонування фінансової послуги не надана повна інформація про фінансову послугу, а та, що надана, є нечіткою, незрозумілою, що перешкодило свідомому вибору ОСОБА_1 .
Враховуючи наведені обставини, посилаючись на правила статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статей 203, 215, 230 ЦК України, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .
Стислий виклад заперечень банку на зустрічний позов
ПАТ "УкрСиббанк" заперечувало проти задоволення зустрічного позову, зазначило, що під час укладення кредитного договору позичальник ОСОБА_1 особисто підписала додаток № 1 "Графік погашення платежів", у якому наявна інформація з приводу щомісячних платежів для погашення суми основного боргу частковими платежами в розмірі 1 136, 37 дол. США до повного виконання зобов`язань за договором. Додаток № 2 містить відомості, що сума погашення основної суми та процентів за розрахунковий період може відрізнятися у разі погашення клієнтом заборгованості у терміни, які відрізняються від зазначених у графіку. Крім цього, позичальник отримала примірник кредитного договору, згоду на укладення договору протягом чотирнадцяти календарних днів відповідно до умов статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не відкликала, свої умови не пропонувала. У пункті 7.12 кредитного договору передбачено, що позичальник своїм підписом підтверджує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору та що всі умови договору їй цілком зрозумілі і позичальник їх вважає справедливими відносно неї, а також що перед укладанням цього договору вона отримала від банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .
Також у частині четвертій пункту 1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник, укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту під час отримання кредитних коштів та їх використання за цільовим призначенням згідно з умовами кредитного договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості (товару/робіт/послуг), яку останній придбаває за рахунок кредитних коштів банку. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 не ставила під сумнів дійсність кредитного договору, а звернулась до суду із позовом про визнання кредитного договору недійсним лише після того як банк звернувся до неї із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, банк вважав, що під час укладення кредитного договору дотримано вимоги закону, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, у зв`язку з чим просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області 19 червня 2018 року ухвалив рішення про часткове задоволення позову ПАТ "УкрСиббанк". Суд першої інстанції стягнув солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 заборгованість у розмірі 55 942, 56 дол. США, з яких: 50 990, 99 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 4 951, 57 дол. США - заборгованість за відсотками, 10 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 3 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати відсотків.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 22 червня 2007 року № 11174743000 суд першої інстанції відмовив, вирішив питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ "УкрСиббанк", суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, таким чином, усупереч умовам кредитного договору, а також статей 509, 526 ЦК України зобов`язання за кредитним договором не виконала, а тому з неї солідарно із поручителем ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість перед позивачем за кредитним договором. Суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що банк звернувся з позовом до суду після припинення поруки, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором прострочення чергового платежу відбулось з серпня 2015 року, а вимогу про погашення заборгованості поручителю направлено 04 грудня 2015 року, а тому шестимісячний строк звернення до поручителя з вимогою, визначений у частині четвертій статті 559 ЦК України, банк не пропустив. Враховуючи скрутне матеріальне становище та сімейні обставини позичальника, суд вважав за необхідне зменшити неустойку, яка підлягає стягненню на користь банку, до 10 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 3 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати процентів, які необхідно стягнути солідарно із відповідачів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту в іноземній валюті до вільно обраного нею банку, а саме ПАТ "УкрСиббанк", отримавши від нього всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору, що відповідає положенням статей 19, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність",
статей 3- 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Суд зазначив, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконувала його умови, що свідчить про прийняття нею таких умов. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договору, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договору недійсним, а позивач не довела введення її в оману під час укладення кредитного договору, оскільки перед його підписанням вона мала можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписала.
Хмельницький апеляційний суд 04 грудня 2018 року ухвалив постанову про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, залишення без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2018 року.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала грошового зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ "УкрСиббанк" вправі вимагати від боржника та поручителя сплати неповернутого кредиту та нарахованих процентів. Належних та допустимих доказів, які б спростували визначений банком розмір заборгованості сторонами не надано та матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції врахував, що, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Незмінюваність курсу гривні відносно іноземних валют, зокрема до долара США, законодавчо не закріплена. Нестабільність курсу гривні до долара США є загальновідомим фактом, який не міг бути невідомим ОСОБА_1 . Позичальник не скористалася правом відкликати свою згоду на укладення кредитного договором протягом чотирнадцяти днів, що передбачено положеннями частини шостої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Апеляційний суд також погодився з судом першої інстанції в частині відхилення висновку експерта від 26 грудня 2017 року № 2403, оскільки такий висновок суперечить іншим доказам у справі та не доводить факту введення банком позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та сукупної вартості кредиту.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1, ОСОБА_2 у січні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, ухвалити нове рішенням, яким у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк"відмовити, а зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявники зазначають, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки висновку судово-економічної експертизи, в якому зазначено, що банк під час укладення кредитного договору суттєво занизив реальну відсоткову ставку, зазначивши її на рівні 12, 5 %, у той час як на момент укладення кредитного договору вона складала 13, 34 %;
- суди не застосували до спірних правовідносин правила статей 6, 11, 19, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", пунктів 2.1, 2.4, 3.2, 3.3, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07)
(далі - Правила);
- банк не виконав імперативні вимоги закону про надання та розкриття позичальнику повної, об`єктивної та достовірної інформації про істотні умови кредиту. Такі дії банку свідчать про порушення балансу договірних правовідносин та відсутність волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору саме на умовах, які у ньому викладені, та на відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені сторонами кредитного договору під час його укладення;
- оскаржуваний кредитний договір укладено з використанням нечесної підприємницької практики, а тому відповідно до правил частини шостої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 230 ЦК України такий договір є недійсним;
- ПАТ "УкрСиббанк" не надало будь-яких доказів на спростування доводів зустрічного позову;
- суди дійшли помилкових висновків про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з поручителя, оскільки порука ОСОБА_2 припинилася за правилами частини четвертої статті 559 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20)
(далі - Закон № 460-IX (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX (460-20) .
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22 червня 2007 року АКІБ "УкрСиббанк" (у подальшому внесені зміни до статуту - змінено найменування на ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11174743000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом у розмірі 150 000, 00 дол. США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22 червня 2018 року.
У підпункті 1.2.2 кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору.
Згідно з підпунктом 1.3.1 кредитного договору позичальник сплачує протягом перших 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12, 5 % річних, за закінченням цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.
Строк сплати процентів встановлений з 01 до 10 числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти (підпункт 1.3.4 кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 кредитного договору позичальник, укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно з умовами цього договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості (товару/робіт/послуг), яку останній придбаває за рахунок кредитних коштів банку.
ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов`язки за цим договором і погодилась з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору та що всі умови цього договору їй цілком зрозумілі і позичальник їх вважає справедливими відносно неї, а також що перед укладенням цього договору отримала від банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (пункт 7.12 кредитного договору).
25 червня 2009 року ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої підпункт 1.3.4 викладено в новій редакції і строк сплати процентів встановлено з 01 до 25 числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
Додаток № 1 до договору "Графік погашення кредиту" викладений в новій редакції згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди.
21 серпня 2009 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої додаток № 1 до договору виклали у новій редакції, а також погодили "Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту" (додаток № 1/1).
Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку, код банку 351005.
На підтвердження зарахування кредитних коштів банк надав меморіальні ордери про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1, зокрема, від 22 червня 2007 року № 0604322194 на суму 40 000, 00 дол. США, що еквівалентно 202 000, 00 грн, від 25 червня 2007 року № 0604336094 на суму 30 000, 00 дол. США, що еквівалентно 151 500, 00 грн, від 03 липня 2007 року № 0604853158 на суму 30 000, 00 дол. США, що еквівалентно 151 500, 00 грн; від 20 липня 2007 року № 0605233026 на суму 15 000, 00 дол. США, що еквівалентно 75 750, 00 грн, від 10 вересня 2007 року № 0607013634 на суму 31 600, 00 дол. США, що еквівалентно 159 580, 00 грн, від 21 липня 2008 року № 0609422681 на суму 15 000, 00 дол. США, що еквівалентно 72 600, 00 грн.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором позичальника ОСОБА_1, банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки від 22 червня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором від 22 червня 2007 року № 11174743000, відповідальність позичальника та поручителя перед банком є солідарною.
Згідно з пунктом 3.1 договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.
У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору ПАТ "УкрСиббанк" направило 04 грудня 2015 року позичальнику та поручителю вимоги про необхідність усунення порушень кредитного договору, а саме погашення простроченої та строкової заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості за відсотками, тобто пред`явлено вимогу про дострокове повернення кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором прострочення чергового платежу відбулося з серпня 2015 року.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 23 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом становить 55 942, 56 дол. США, з яких: 50 990, 99 дол. США - кредитна заборгованість, 4 951, 57 дол. США - заборгованість за процентами.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок експерта від 26 грудня 2017 року № 2403, оскільки такий висновок суперечить іншим доказам та не доводить факту введення банком позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та сукупної вартості кредиту.
Суди встановили, що під час проведення експертизи експерт не врахував черговість погашення грошових зобов`язань відповідно до пункту 1.6 договору про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року №11174743000. Посилання експерта, що кредитним договором, додатками та додатковою угодою до кредитного договору не визначено детальних умов погашення заборгованості за період з 22 червня 2007 року до 21 серпня 2009 року спростовуються пунктом 1.6 договору про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000, згідно з яким сторони погодили черговість погашення грошових зобов`язань позичальника за цим договором. У додатку № 1 до кредитного договору визначено дату погашення суми кредиту та щомісячний платіж на погашення суми кредиту, в основному це 10, 11, 12 число кожного наступного місяця, сума щомісячного платежу згідно з графіком складає 1 136, 37 дол. США.
Оцінка доводів про недійсність кредитного договору
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору), встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У частині четвертій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Положеннями частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Пункти 2.1, 2.4, 3.2, 3.3, 3.8 Правил також містять умови надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту; щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору.
Відповідно до цих пунктів банки зобов`язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством (пункт 2.1 Правил).
Банки зобов`язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією (пункт 2.4 Правил).
Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом
(пункт 3.2 Правил).
Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту (пункт 3.3 Правил).
У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним (пункт 3.8 Правил).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, за встановлених фактичних обставин справи обґрунтовано виходив з відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним, оскільки банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилами, сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; ОСОБА_1 особистим підписом засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит грошових коштів саме на тих умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.
Верховний Суд врахував, що доводи касаційної скарги у частині оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів та необхідності надання оцінки доказам, що згідно зі статтею 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції.
Доводи заявників про те, що кредитний договір укладено під впливом обману також не знайшли свого підтвердження у судах першої та апеляційної інстанцій.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір про визнання недійсним кредитного договору з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо припинення поруки
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) . За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент подання позову до суду) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).
Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що банк направив позичальнику та поручителю досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості, дійшли помилкових висновків про те, що порука не припинилася.
Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник взяла на себе зобов`язання сплачувати обумовлені платежі за кредитним договором рівними частинами щомісяця згідно з графіком платежів. Тобто, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Отже, в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
Такі правові висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження
№ 14-224цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц (провадження № 14-243цс19) і підстав для відступу від такої правової позиції Верховний Суд не встановив.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позичальник припинила погашення заборгованості за кредитним договором з серпня 2015 року, досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості банк направив позичальнику та поручителю 04 грудня 2015 року, а з позовом до суду звернувся засобами поштового зв`язку 28 березня 2016 року.
Зважаючи на такі встановлені фактичні обставини справи та наведені правові висновки щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновку, що порука ОСОБА_2 припинилася в частині платежів за серпень та вересень 2015 року, оскільки відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом позичальник зобов`язана була внести щомісячні платежі 25 серпня 2015 року та 25 вересня 2015 року.
Таким чином, з поручителя підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 015, 37 дол. США, з яких: 48 718, 25 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 4 297, 12 дол. США - проценти, а також пеня у розмірі 53 573, 79 грн, з яких: 42 272, 45 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 11 301, 34 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Одночасно Верховний Суд врахував, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідачів, до 10 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та до 3 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати процентів, а тому, враховуючи, що в цій частині касаційна скарга доводів не містить, банк рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не оскаржував, Верховний Суд дійшов висновків про стягнення з поручителя солідарно з позичальником пені у розмірі, визначеному судами першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, за нарахованими відсотками та пенею з поручителя, що відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову банку про стягнення заборгованості з поручителя, шляхом зменшення розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розміру заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з позичальника, ОСОБА_1 не оскаржувала, а тому в цій частині судові рішення Верховний Суд не переглядав.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 підлягають залишенню без змін з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Розподіл судових витрат
Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зокрема в частині доводів про припинення поруки, ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову банку до ОСОБА_2 (90, 92 % від заявлених вимог), то судові витати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, пропорційно покладаються на банк та ОСОБА_2 . Одночасно Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін розміру задоволених позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, а тому рішення в частині судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь банку у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, не переглядається.
Вирішуючи питання про перерозподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки відповідно до квитанцій про сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг платником судового збору є ОСОБА_1, вимоги касаційної скарги якої в межах доводів, що стосувалися прав та інтересів цього заявника, Верховний Суд залишив без задоволення.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Враховуючи, що судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг сплачено одним платіжним документом за подання кожної із скарг, платником за якими є ОСОБА_1, Верховний Суд не встановив правових підстав для відшкодування ОСОБА_2 судових витрат у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 залишити без змін.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 53 015, 37 дол. США, з яких: 48 718, 25 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 4 297, 12 дол. США - проценти, а також 10 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати суми кредиту та 3 000, 00 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 2 927, 19 дол. США, з яких: 2 272, 74 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 654, 45 дол. США - проценти.
В іншій частині вимог у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" судовий збір, понесений банком у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 11 144, 33 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" судовий збір, понесений банком у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 10 475, 26 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко