У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Служба у справах дітей Куп`янської РДА), Служба у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Служба у справах дітей Чугуївської РДА), про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів, посилаючись на те, що з 27 жовтня 2007 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2013 року. Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу діти перебувають на його повному утриманні та проживають разом з ним і його фактичною дружиною ОСОБА_5 в її будинку АДРЕСА_1 . Він разом з ОСОБА_5 створив для дітей належні матеріально-побутові умови, вони піклуються про дітей, займаються їх вихованням, навчанням та лікуванням. Діти відвідують школу в селі Глушківка. Протягом останніх 6 років відповідач не цікавиться життям та потребами дітей, має ще двох дітей від іншого чоловіка та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини щомісячного доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісяця на кожну дитину.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу з позивачем вона погодилася на проживання дітей разом з батьком, оскільки вважала, що вони будуть проживати в місті Куп`янську Харківської області, де діти матимуть більше освітніх перспектив та можливостей відвідувати гуртки, однак діти проживають в селі. За час окремого проживання від дітей вона щомісяця протягом 6 років надсилала кошти на їх утримання, телефонувала та відвідувала їх. Крім цього, вона має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок належить матері ОСОБА_6, з яким вона фактично проживає однією сім`єю та виховує спільних дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 . У зв`язку з необхідністю догляду за дітьми вона не має можливості працювати. Тому вона заперечує проти стягнення з неї аліментів на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, і вважає, що кошти витрачатимуться позивачем не в інтересах дітей, а на власні потреби.

26 листопада 2018 року Служба у справах дітей Чугуївської РДА звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року позовну заяву задоволено. Визначено місце проживання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 20 вересня 2018 року, до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 409,60 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що з 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та його співмешканка ОСОБА_5 відповідально ставляться до виконання батьківських обов`язків, відвідують батьківські збори, цікавляться шкільним життям дітей, виховують та піклуються про них. Діти не пропускають школу без поважної причини, завжди охайно одягнуті, залучені до гурткової роботи, активно беруть участь у житті школи та класу. Мати дітей ОСОБА_2 не бере участі в їх вихованні, не з`являється на батьківські збори, не цікавиться успіхами дітей у навчанні. Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виявили бажання проживати разом з матір`ю ОСОБА_2, оскільки між ними відсутні теплі відносини через байдужість матері, яка відвідує їх за місцем мешкання батька приблизно один раз на рік, іноді спілкується з ними по телефону, не забезпечує їх речами та продуктами харчування, у 2018 році навіть не привітала сина з днем народження. Висновком Служби у справах дітей Куп`янської РДА від 19 листопада 2018 року № 12-9/1204 встановлена доцільність визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 ОСОБА_2 не заявляла зустрічного позову про визначення місця проживання дітей разом з нею, а фактично заперечувала проти позову ОСОБА_1 у зв`язку з його вимогою про стягнення з неї аліментів. При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров`я ОСОБА_1, який є особою з інвалідністю 2-ої групи внаслідок загального захворювання, у зв`язку з чим отримує пенсію в розмірі 1 489,33 грн щомісяця, а також те, що ОСОБА_2 має на утриманні ще двох дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, яких вона виховує разом з ОСОБА_6 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року змінено. Викладено абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 20 вересня 2018 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття". В іншій частині рішення суду залишено без змін. Судовий збір у розмірі 704,80 грн ОСОБА_2 компенсовано за рахунок держави.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач створив належні побутові умови, які забезпечують сталий та гармонійний фізичний, психічний та емоційний розвиток дітей. Суд першої інстанції з дотриманням інтересів дітей, враховуючи баланс їх інтересів та прав батьків, думку дітей, які досягли необхідного віку, та висновки спеціалістів з цього приводу, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про визначення місця проживання дітей разом з батьком ОСОБА_1 . Діти вже тривалий час проживають з батьком та ОСОБА_5, відвідують школу та мають там сталі соціальні зв`язки. Зазначене середовище їм знайоме, комфортне і стійке, не викликає хвилювань. Зміна місця проживання може негативно вплинути на їх психоемоційний стан і почуття безпеки та захищеності. Будинок, в якому вони проживають, має чотири кімнати, кожній дитині можливо виділити окрему кімнату. При цьому, правильно встановивши наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, місцевий суд помилково визначив їх розмір, оскільки у ОСОБА_2 є ще двоє дітей, яких вона утримує разом з ОСОБА_6 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

16 квітня 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили належним чином доказів і не звернули уваги на те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 діти залишилися проживати з ним за усною домовленістю між сторонами, оскільки вона на той час була вагітна третьою дитиною і погодилися з тим, що дітям буде краще проживати разом з батьком в місті Куп`янську, хоча він всупереч домовленості поселився з дітьми в будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди не врахували її пояснень, доданих до відзиву на позовну заяву документів та тих обставин, що на її утриманні перебувають ще двоє дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, яких вона виховує разом з ОСОБА_6, що вона проживає в іншому районі, не має можливості заробляти гроші у зв`язку з необхідністю догляду за дітьми. Служба у справах дітей Куп`янської РДА та Служба у справах дітей Чугуївської РДА не перевіряли умов її проживання, не встановили всіх обставин цієї справи та безпідставно визнали позовні вимоги ОСОБА_1 . Визначаючи місце проживання дітей з батьком, суди не дослідили питання щодо створення належних умов для проживання дітей за місцем реєстрації батька за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою реєстрації дітей по АДРЕСА_4, де також зареєстрована вона. Крім того, в суді апеляційної інстанції справу було призначено до розгляду на 11 березня 2019 року о 12 год 00 хв, однак розглянуто без її участі 11 березня 2019 року о 09 год 00 хв.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 та Служба у справах дітей Куп`янської РДА подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Куп`янського міськрайонного суду Харківської області.

15 серпня 2019 року справа № 628/2884/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) . Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 27 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого в них народилися: ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_4 .

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2013 року у справі № 645/378/13 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

За довідкою виконавчого комітету Глушківської сільської ради Куп`янського району Харківської області № 282 від 16 квітня 2018 року малолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з грудня 2013 року фактично проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_6, разом з ним виховує спільних дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується довідкою-характеристикою виконавчого комітету Зарожненської сільської ради Чугуївського району харківської області від 17 грудня 2018 року № 365.

За довідками Глушківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп`янської районної ради Харківської області від 16 квітня 2018 року №№ 5-02/82, 5-02/83 ОСОБА_3 з 01 вересня 2014 року, а ОСОБА_4 з 01 вересня 2015 року навчаються у вказаному навчальному закладі.

Довідкою Глушківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп`янської районної ради Харківської області від 03 серпня 2018 року № 5-02/153 підтверджено, що батько дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_1 і його співмешканка ОСОБА_5 відповідально ставляться до батьківських обов`язків, відвідують батьківські збори, цікавляться шкільним життям дітей, виховують та піклуються про них. Діти не пропускають школу без поважної причини, завжди охайно вдягнуті, залучені до гурткової роботи, активно беруть участь у житті школи та класу. Мати дітей ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дітей, не з`являється на батьківські збори, не цікавиться успіхами дітей у навчанні, не підтримує зв`язку з класним керівником.

Згідно з довідками начальника Служби у справах дітей Куп`янської РДА Діденкової Л. І. від 05 листопада 2018 року №№ 12-29/1172, 12-29/1173 у приміщенні Служби 30 жовтня 2018 року вона провела співбесіди з дітьми, за результатами яких було з`ясовано, що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виявили бажання проживати разом з матір`ю ОСОБА_2, оскільки між ними відсутні теплі відносини через байдужість матері, яка відвідує їх за місцем мешкання батька приблизно один раз на рік, іноді спілкується з ними по телефону, не забезпечує їх речами та продуктами харчування, у 2018 році навіть не привітала з днем народження. В ході проведення співбесіди діти повідомили, що їм комфортно та краще проживати разом з батьком, для них створені сприятливі умови для проживання та підтримуються дружні сімейні відносини, їм подобається школа та село. Зі слів дітей, співмешканка батька ОСОБА_5 добре до них ставиться, турбується про них, слідкує за станом їх здоров`я, забезпечує їх всім необхідним, радіє їхнім успіхам. Крім цього, зі слів малолітнього ОСОБА_3 встановлено, що під час відвідування матері за місцем її проживання йому не сподобалися умови перебування, а ОСОБА_4 взагалі не дуже чітко пам`ятає період проживання разом з матір`ю.

Висновком Служби у справах дітей Куп`янської РДА від 19 листопада 2018 року № 12-29/1204 встановлено доцільність визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1, оскільки саме за місцем проживання батька діти протягом п`яти років відвідують навчальні заклади - дитячий садок, школу та гуртки, де вони мають друзів, тобто мають сталі соціальні зв`язки, проживання з батьком характеризують як безпечне, комфортне, спокійне та благонадійне для них середовище. У висновку Службою у справах дітей Куп`янської РДА також було враховано акт обстеження матеріально-побутових умов від 05 листопада 2018 року, за яким будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з чотирьох кімнат, має газове опалення. Кімнати облаштовані необхідними меблями, в наявності побутова техніка. Діти мають окремі спальні та робочі місця.

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання в будинку АДРЕСА_1, складеним 02 листопада 2018 року комісією у складі сільського голови ОСОБА_14, голови опікунської ради ОСОБА_15, члена опікунської ради ОСОБА_16, підтверджено, що діти мають окрему кімнату з двоярусним ліжком, письмовим столом та стільцями. Також наявна окрема шафа для дитячого одягу, одяг акуратно складений на полицях. Комісія вважала, що вказаний будинок має хороші матеріально-побутові умови проживання.

Під час розгляду справи судом першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснила, що протягом 6 років вона проживає разом з ОСОБА_1, з яким вони виховують його дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За весь час окремого проживання дітей від їх матері вони жодного разу не чинили перешкод в її спілкуванні з ними, однак ОСОБА_2 лише один раз забирала дітей за місцем свого проживання в селі Зарожне, від чого діти отримали вкрай негативні враження та висловили небажання в подальшому відвідувати матір. Також ОСОБА_5 пояснила, що діти називають її мамою, вона завжди піклується про них, вони разом з ОСОБА_1 забезпечують дітей матеріально, відвідують батьківські збори, організовують їх навчальний процес та відпочинок. У 2013 році ОСОБА_2 дійсно надсилала 2 000 грн на утримання дітей, однак тривалий час не спілкується з ними, не відвідує їх, не вітає зі святами та днями народження, у зв`язку з чим діти майже забули про неї.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нагороджувалися подяками, грамотами та сертифікатами за активну участь в житті класу та участь в конкурсах, а ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - подяками за активну участь у житті класу та виховання доньки.

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 надала акт обстеження житлово-побутових умов свого проживання, складений комісією у складі головного спеціаліста Служби у справах дітей ОСОБА_20, голови сільської ради ОСОБА_19, за яким апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_6 та доньками ОСОБА_7 і ОСОБА_8 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок має загальну площа 42 кв. м та складається з двох житлових кімнат, кухні. Житло належить ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті його матері. Стосунки в сім`ї хороші, теплі, чоловік подав заяву, що не проти щоб діти проживали разом.

Під час судового засідання 11 березня 2019 року судом апеляційної інстанції, за участі представника Служби у справах дітей Куп`янської РДА, були заслухані пояснення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили, що бажають проживати разом з батьком, їм подобається будинок, в якому вони проживають, школа, яку вони відвідують. Діти добре себе почувають в новій родині батька. Співмешканку ОСОБА_1 - ОСОБА_5 вони називають мамою ОСОБА_17 та мають з нею гарні стосунки. Матір ОСОБА_2 дуже рідко спілкується з ними, навіть не привітала ОСОБА_3 з днем народження. Діти самі телефонували їй в цей день, але не додзвонилися. Вони бували в будинку матері, однак належні умови для їх проживання там відсутні, бо він дуже маленький та складається з двох кімнат. ОСОБА_3 пояснив, що навіть якщо мати забере їх до себе, вони все одно з нею проживати не зможуть, а будуть жити в бабусі. Він хоче залишитися проживати в будинку ОСОБА_5, де зараз мешкає з батьком та сестрою.

Відповідно до частин другої, восьмої-десятої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (789-12) та набула чинності для України 27 вересня1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 серпня 1996 року у справі "Йогансен проти Норвегії").

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У пункті 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" йдеться про визначення "інтересів дитини", їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина(частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Судами також встановлено, що ОСОБА_2 не працює, отримує державну допомогу по вагітності та пологах, яка в липні 2018 року склала 2 463,77 грн, із серпня по грудень 2018 року - по 2 345 грн на місяць, а всього за період з липня по грудень 2018 року - 14 188,77 грн. ОСОБА_6 працює механізатором у Приватному підприємстві "Ясіон" і його дохід за липень-листопад 2018 року склав 16 569,09 грн.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи викладене, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, зібрані докази і давши їм належну правову оцінку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком, з яким вони тривалий час проживають, якнайкраще забезпечить інтереси дітей. При цьому судами обґрунтовано враховано висновок Служби у справах дітей Куп`янської РДА від 19 листопада 2018 року № 12-29/1204 і думку дітей щодо бажання проживати разом з батьком, який створив належні умови для їх виховання, навчання та гармонійного розвитку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на дітей, що проживають разом з ОСОБА_1, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_2 має на утриманні ще двох малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, яких вона виховує разом з ОСОБА_6, та дійшов правильного висновку про необхідність зменшення визначеного місцевим судом розміру аліментів до 1/4 частини всіх видів доходу відповідача щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди не врахували її пояснень, доданих до відзиву на позовну заяву документів та тих обставин, що на її утриманні перебувають ще двоє дітей, яких вона виховує разом з ОСОБА_6, не заслуговують на увагу, оскільки вказані пояснення, документи і обставини були досліджені та оцінені судами в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

Посилання заявника на те, що визначаючи місце проживання дітей з батьком, суди не дослідили питання щодо створення належних умов для їх проживання за місцем реєстрації батька за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою реєстрації дітей по АДРЕСА_4, де також зареєстрована вона, є безпідставними, оскільки в цій справі ОСОБА_2 не заявляла вимог про визначення місця проживання дітей разом з нею і не надала доказів, які б підтверджували, що за місцем її реєстрації чи за адресою: АДРЕСА_3 умови для виховання, навчання та гармонійного розвитку дітей є кращими, ніж ті, які створені позивачем. Крім того, під час розгляду справи судами не встановлено обставин, які б свідчили про негативний вплив батька на дітей.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона проживає в іншому районі, не має можливості заробляти гроші у зв`язку з необхідністю догляду за іншими дітьми, не спростовують висновків апеляційного суду в частині визначення розміру аліментів. Крім того, відповідач не надала суду достатніх доказів свого скрутного матеріального стану, а той факт, що вона не працює та на її утриманні перебувають інші діти, не є достатньою підставою для звільнення її від обов`язку утримувати дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір`ю яких вона є.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що в суді апеляційної інстанції справу було призначено до розгляду на 11 березня 2019 року о 12 год 00 хв, однак розглянуто без її участі 11 березня 2019 року о 09 год 00 хв, є необґрунтованими, оскільки за наявною в матеріалах справи розпискою представник ОСОБА_2 - ОСОБА_18 була повідомлена про розгляд справи, призначений апеляційним судом на 11 березня 2019 року о 09 год 30 хв, і за протоколом судового засідання від 11 березня 2019 року судове засідання було розпочате о 09 год 34 хв.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у незміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Головуючий	І. М. Фаловська
Судді:	В. М. Ігнатенко
	С. О. Карпенко
	С. Ю. Мартєв
	В. А. Стрільчук