розглянувши в судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Солошенко Людмилою Євгенівною, на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2018 року в складі судді Колодяжного А. О. та на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в складі колегії суддів Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Глухівської міської ради, ОСОБА_2 і з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправним і скасувати пункт 2.12 рішення Глухівської міської ради від 25 квітня 2012 року № 368 про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель на умовах оренди;

- визнати протиправним і скасувати пункти 32, 32.1, 32.2 рішення Глухівської міської ради від 22 червня 2012 року № 400, яким затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою, передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 636 м-2 у АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, зобов`язано укласти договір оренди;

- скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер земельної ділянки по АДРЕСА_1,

- зобов`язати державного реєстратора внести запис у поземельну книгу про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0636 га, розташованої в АДРЕСА_1, укладений 03 липня 2012 року між ОСОБА_1 та Глухівською міською радою;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку

АДРЕСА_1, укладений 13 липня 2012 року між

ОСОБА_1, від імені якого договір підписаний представником ОСОБА_3, і ОСОБА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 03 березня 2012 року він видав ОСОБА_3 довіреність на право розпорядження своїм будинком, а 13 липня 2012 року скасував її. У день скасування довіреності ОСОБА_3 продав жилий будинок своїй сестрі ОСОБА_2, тобто вчинив правочин без необхідного обсягу цивільної дієздатності. Договір купівлі-продажу будинку не містить зазначення його істотних умов - розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований будинок.

Указував, що ніколи не звертався до міської ради з заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований будинок; договір оренди від 03 липня 2012 року підписаний не ним, а іншою особою; не звертався до міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, не мав наміру отримати цю земельну ділянку в оренду, а технічна документація на землю була виготовлена з порушенням порядку її оформлення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 09 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року вказані судові рішення скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про те, що договір оренди землі є неукладеним, оскільки в ньому зазначені істотні умови; суди не з`ясували кому і на яких підставах належала земельна ділянка, на якій розташований будинок, до укладення договору оренди землі, і чи мав на неї право користування позивач.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив із того, що:

- оскільки позивач не повідомив свого представника про скасування довіреності, як того вимагає частина 2 статті 249 ЦК України, тому факт припинення дії довіреності у день укладення представником договору купівлі-продажу 13 липня 2012 року не впливає на його законність;

- між позивачем та ОСОБА_3 наявні боргові зобов`язання, у рахунок яких був проданий житловий будинок;

- відсутність підпису позивача в договорі оренди земельної ділянки від 03 липня 2012 року не свідчить про істотне порушення прав ОСОБА_1, оскільки від його імені діяв представник ОСОБА_3, який мав повноваження на продаж будинку і оформлення документів на земельну ділянку, у тому числі на звернення до міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації земельної ділянки на умовах оренди, що не свідчить про відсутність волі позивача на укладення договору оренди;

- позивач не був власником спірної земельної ділянки, яка перебувала і перебуває у комунальній власності, а допущені порушення у процедурі присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру не впливають на права чи інтереси позивача.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Уважав, що суд першої інстанції вірно виходив із того, що реєстрація припинення дії довіреності відбулася у незначний проміжок часу в день укладення та нотаріального посвідчення оспореного договору купівлі-продажу та що ОСОБА_3 про припинення довіреності повідомлений не був. Посилання позивача на невиконання приватним нотаріусом обов`язку щодо здійснення перевірки повноважень представника перед внесенням реєстраційного запису про вчинений правочин у Державний реєстр правочинів є безпідставними, оскільки така перевірка була здійснена 13 липня 2012 року о 17 год. 02 хв. і чинним законодавством не визначено обов`язок нотаріуса здійснювати таку перевірку безпосередньо перед внесенням відповідних записів про реєстрацію вчиненого правочину у державний реєстр.

Аргументи учасників справи

13 березня 2019 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської

області від 02 листопада 2018 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивує тим, що договір купівлі-продажу укладений після анулювання довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_3, і приватний нотаріус була зобов`язана перевірити її дію на момент внесення даних про державну реєстрації договору; ОСОБА_1 не підписував договір оренди земельної ділянки та не мав волевиявлення на його укладення; ОСОБА_3 оформив земельну ділянку під будинком з виділенням її меж в натурі та присвоєнням кадастрового номеру з порушенням установлених законом норм та без волевиявлення позивача.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на зазначену касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Указував, що він мав повноваження на підписання договору купівлі-продажу будинку, а також на звернення до міської ради з заявами щодо оформлення технічної документації на земельну ділянку під будинком, про анулювання дії довіреності не знав, а позивач належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не надав.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справа призначена до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 серпня 2001 року ОСОБА_1 на підставі договору міни набув у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний житловий будинок, перебуває в комунальній власності Глухівської міської ради Сумської області. До 25 червня 2012 року - дня реєстрації в Державному земельному кадастрі та присвоєння кадастрового номеру ця ділянка не була об`єктом цивільних прав.

03 березня 2012 року ОСОБА_1 нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив ОСОБА_3 на такі дії:

- зняти заборону відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 переданого за договором іпотеки;

- продати житловий будинок з надвірними будівлями та відповідною земельною ділянкою за вказаною адресою;

- укласти договір щодо продажу вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою визначаючи умови договору, в тому числі ціну продажу, місце, дату і час оформлення договору на свій розсуд;

- замовляти та одержувати у строки за їх розсудом у відповідному бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна Витяг з реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна на вказаний житловий будинок, який необхідний для його відчуження;

- замовляти та одержати експертний звіт щодо оцінки житлового будинку з надвірними будівлями;

- замовляти та отримувати у строки та за їх розсудом щодо вказаних земельних ділянок: висновок про експертну оцінку, довідку про нормативну грошову оцінку, довідку про наявність або відсутність обтяжень, витяг з державного реєстру земель (витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру);

- представляти інтереси ОСОБА_1, як власника вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та земельними ділянками перед всіма юридичними та фізичними особами, в усіх державних та недержавних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми підпорядкування і форми власності, зокрема, але не обмежуючись в адміністраціях, міських, селищних радах, органах державної влади та управління, земельному управлінні, експертинх бюро, кадастровому бюро, органах бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, житлово-експлуатаційних конторах, енерго- та газових установ, нотаріальних конторах тощо, з зазначених питань, зокрема, одержання та оформлення необхідних документів, що необхідні для відчуження зазначених житлового будинку з надвірними будівлями та земельними ділянками;

- для виконання наданих довіреністю повноважень ОСОБА_3 було надано право від імені ОСОБА_1, зокрема, підписувати документи, заяви, договори купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки, підписуватись за позивача при виконанні цієї довіреності та одержувати належні позивачу кошти від продажу житлового будинку та земельними ділянками та розписуватись в їх одержанні.

03 березня 2012 року дружина позивача ОСОБА_6 надала нотаріально посвідчену письмову згоду на продаж належного ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою.

20 квітня 2012 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності звернувся від імені ОСОБА_1 до Глухівського міського голови з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.12 рішення Глухівської міської ради від 25 квітня 2012 року № 368 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на вказану земельну ділянку.

Пунктами 32, 32.1 та 32.2 рішення Глухівської міської ради від 22 червня 2012 року № 400 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 у АДРЕСА_1, передано ОСОБА_1 в оренду на 49 років вказану земельну ділянку площею 636 м-2 і зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди.

Указану земельну ділянку 25 червня 2012 року зареєстровано в

Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 5910300000:01:017:0293.

03 липня 2012 року між Глухівською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 636 м-2, яка знаходиться у АДРЕСА_1, строком на 49 років.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 15 квітня 2014 року

№ 113 підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки

від 03 липня 2012 року виконаний не ним, а іншою особою.

12 липня 2012 року Глухівська районна державна нотаріальна контора отримала від ОСОБА_1 заяву про скасування виданої ним 03 березня 2012 року довіреності на ім`я ОСОБА_3, проте, з підстав передбачених частиною другою статті 45 Закону України "Про нотаріат", у задоволенні його заяви відмовлено та роз`яснено право особисто звернутися до нотаріальної контори з відповідними документами для скасування довіреності.

13 липня 2012 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Мокренко Л. Ю. посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями на земельній ділянці загальною площею 0,0636 га по АДРЕСА_1, укладеного між продавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від 03 березня 2012 року № 444, та покупцем ОСОБА_2 .

Перевірку на предмет дійсності виданої 03 березня 2012 року ОСОБА_1 довіреності № 444 на користь ОСОБА_3 приватний нотаріус

Мокренко Л. Ю. здійснила 13 липня 2012 року о 17 год. 02 хв., сформувавши відповідний Витяг з Єдиного реєстру довіреностей.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви нотаріус Глухівської міської державної нотаріальної контори Сіманенко Т. П. 13 липня 2012 року о 17 год. 44 хв. зареєструвала припинення дії довіреності від 03 березня 2012 року № 444.

Реєстрацію договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними

будівлями на земельній ділянці загальною площею 0,0636 га по

АДРЕСА_1, укладеного між продавцем ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_3, і покупцем ОСОБА_2, у Державному реєстрі правочинів приватний нотаріус Мокренко Л. Ю. здійснила 13 липня

2012 року о 18 год. 25 хв.

02 жовтня 2014 року ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 26 листопада 2013 року № 3206, продав ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями на земельній ділянці загальною площею 0,0636 га по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 на підставі укладеного з Глухівською міською радою договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 31 січня 2014 року, орендована ОСОБА_2 строком

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня

2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2013 року в справі № 576/891/13, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто 333 594 грн боргу за договором позики від 29 січня 2012 року.

Указаним рішенням суду встановлено, що 29 січня 2012 року ОСОБА_1 узяв у борг у ОСОБА_3 58 000 доларів США до 01 квітня 2012 року й не повернув кошти, тому його борг складав 463 594 грн. (по курсу 7,993 грн за 1 долар США). Оскільки 130 000 грн ОСОБА_3 отримав від продажу належного

ОСОБА_1 житлового будинку, суд стягнув з боржника на користь позивача залишок боргу в сумі 333 594 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В обґрунтування вимог про скасування рішень міської ради позивач посилався на порушення норм земельного законодавства при складанні технічної документації та те, що він особисто не звертався в міську раду з заявами про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою відносно земельної ділянки, на якій розташований його будинок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 750/3917/17 (провадження № 14-24цс20) вказано, що "особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам".

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року в справі № 167/867/17 (провадження № 61-17092св18) зроблено висновок, що "для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. [] Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом".

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшли вірного висновку, що підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, передбачених частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, немає.

ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 відповідні повноваження згідно з довіреністю від 03 березня 2012 року, а саме: представляти інтереси ОСОБА_1 як власника житлового будинку з надвірними будівлями та земельними ділянками перед всіма юридичними та фізичними особами, в усіх державних та недержавних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми підпорядкування і форми власності, зокрема, але не обмежуючись в адміністраціях, міських, селищних радах, органах державної влади та управління, земельному управлінні, експертному бюро, кадастровому бюро, органах бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, житлово-експлуатаційних конторах, енерго- та газових установ, нотаріальних конторах тощо, з зазначених питань, зокрема, одержання та оформлення необхідних документів, що необхідні для відчуження зазначених житлового будинку з надвірними будівлями та земельними ділянками. Для виконання наданих довіреністю повноважень Радинському Г. В. надано право від імені ОСОБА_1, зокрема, підписувати документи, заяви, договори купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки.

За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що порушення прав (інтересів) позивача не встановлено, ОСОБА_3 на підставі довіреності від 03 березня 2012 року мав повноваження на звернення від імені ОСОБА_1 до міської ради з заявами про надання дозволу на розробку технічної документації та на її затвердження.

Посилання в касаційній скарзі на порушення установленого іншими нормативними актами порядку при наданні дозволу на розробку та затвердження технічної документації не заслуговують на увагу, оскільки такі акти набули чинності 01 січня 2013 року після оформлення земельної ділянки.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно слід розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 805/2857/17, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16 (пункт 24), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, провадження № 14-445цс19 (пункт 72).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15 (пункт 49), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15 (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

У справі, що переглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права на одержання у оренду земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, тобто цей спір є спором про цивільне право та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин пред`явлені ОСОБА_1 позовні вимоги про скасування державної реєстрації та кадастрового номеру земельної ділянки та зобов`язання державного реєстратора внести запис у поземельну книгу до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, як до неналежного відповідача.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16 (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16 (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

За таких обставин судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні вказаних позовних вимог ухвалені з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до частини 3 статті 412 ЦПК України підлягають зміні в редакції мотивів цієї постанови.

В обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Глухівською міською радою, позивач посилався на те, що він цей договір не підписував.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що: "правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Суди попередніх інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".

За таких обставин заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав його неукладення позивачем не сприяє ефективному захисту права, яке ОСОБА_1 вважає порушеним, та підлягає залишенню без задоволення саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У пункті 2 частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно з частинами другою та третьою статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність; права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя сторона знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

У постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року в справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 09 вересня 2020 року в справі № 522/3746/19-ц (провадження № 61-7230св20) міститься висновок, що "момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності є різними для представника та третіх осіб. Скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася. Тобто, скасування довіреності має наслідки для представників і третіх сторін лише у випадку їх обізнаності про припинення дії довіреності. До настання такої події скасована довіреність є чинною для представника та третіх осіб, перед якими представник представляє інтереси довірителя. Відповідно, всі вчинені представником в цей час правочини є чинними і для довірителя.

Установивши, що перевірку на предмет дійсності виданої 03 березня 2012 року ОСОБА_1 довіреності на користь ОСОБА_3 приватний нотаріус здійснила 13 липня 2012 року о 17 год. 02 хв. перед посвідченням договору купівлі-продажу будинку, а ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_3 чи третіх осіб про скасування довіреності, як це передбачено частиною 2 статті 249 ЦК України, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для недійсності договору купівлі-продажу будинку.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень у частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та скасування рішень міської ради, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу в цій частині залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суди дійшли правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області та про визнання недійсним договору оренди землі, однак неправильно застосували норми матеріального права, оскаржувані судове рішення в цій частині підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Солошенко Людмилою Євгенівною, задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області та вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.