треті особи: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриб Н. М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г. О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Євдокименко Е. К.,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Артамоновим Олександром Віталійовичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Харківська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання договорів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року визнано мирову угоду укладену між позивачем ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_5 від 23 серпня 2016 року, за умовами якої відповідач ОСОБА_5 визнає заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 за договором позики від 21 липня 2014 року та у рахунок погашення заборгованості передає у власність позивачу квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року скасовано.

ОСОБА_5, що проживала в квартирі АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_5, ніким із спадкоємців не прийнята, а тому право власності на спірну квартиру повинно було перейти до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

На час звернення із даним позовом власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_1 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року

На підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2016 року № 1893 власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 . Продавцем за зазначеним договором купівлі-продажу був ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року № 2515 власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .. Продавцем за зазначеним договором є ОСОБА_2 .

Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради фактично була позбавлена права на отримання у власність спірної квартири, а перехід права власності та подальша реєстрація квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 була незаконною.

Позивач просив:

визнати за Харківською міською радою право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м.;

визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м житловою площею 26,4 кв.м від 05 жовтня 2016 року № 1893 між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_2 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриб Н. М., недійсним;

визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м від 03 листопада 2016 року № 2515 між ОСОБА_2 (Продавцем) та ОСОБА_3 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Євдокименко Е. К., недійсним;

витребувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м з незаконного володіння ОСОБА_3 та передати її Харківській міській раді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року позов Харківської міської ради задоволено.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м за Харківською міською радою.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м від 05 жовтня 2016 року № 1893 між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_2 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриб Н. М., недійсним.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м від 03 листопада 2016 року № 2515 між ОСОБА_2 (Продавцем) та ОСОБА_3 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Євдокименко Е. К., недійсним.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м з незаконного володіння ОСОБА_3 та передано її Харківській міській раді.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори купівлі-продажу від 05 жовтня 2016 року № 1893, та від 03 листопада 2016 року № 2515 є недійсними, оскільки умова щодо предмету спірного договору купівлі-продажу, квартири АДРЕСА_1 у спірних правовідносинах не додержана належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент укладення договору, а саме, передачі квартири ОСОБА_2 (Покупцю), на праві власності ОСОБА_1 (Продавцю). Це стосується і договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 № 2515, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент укладення договору, а саме, передачі квартири ОСОБА_3 (Покупцю), на праві власності ОСОБА_2 (Продавцю). Територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради фактично була позбавлена права на отримання у власність даного житлового приміщення в порядку статті 1277 ЦК України, а перехід права власності та подальша реєстрація квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були незаконними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року в частині витребування квартири АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3, передання квартири Харківській міській раді та в частині визнання права власності на вищезазначену квартиру за Харківською міською радою скасовано.

У задоволенні позову Харківської міської ради в цій частині відмовлено.

В іншій частині заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внаслідок прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем ОСОБА_6 спадщину у вигляді згаданої квартири не можна вважати відумерлою спадщиною у розумінні статті 1277 ЦК України, а тому відсутні підстави визнання права власності на це нерухоме майно за Харківської міською радою та з цих мотивів - витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_3 та її передачі Харківські міській раді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року Харківська міська рада подала касаційну скаргу за підписом представника Артамонова О. В., у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в частині відмови у визнанні права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Харківською міською радою, залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року вересні 2019 року в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Харківською міською радою.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_8 не надав належних та допустимих доказів щодо прийняття ним спадщини у вигляді спірної квартири. Суд апеляційної інстанції не витребував спадкової справи для перевірки справжності наданих доказів, а також обставин, на які посилався ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_6 не оформив у встановленому законом порядку свої спадкові права після смерті ОСОБА_5 .

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на спірну квартиру за Харківською міською радою, в іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року поновлено Харківській міській раді строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 638/9114/17, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання Харківської міської ради про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року відмовлено.

У липні 2020 року матеріали цивільної справи № 638/9114/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 22 червня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 671/1090/18, від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 671/1656/17, від 21 жовтня 2019 року у справі № 671/1153/18-ц, від 21 жовтня 2019 року у справі № 671/23/19, від 11 листопада 2019 року у справі № 671/24/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 671/1558/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 536/23/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що Дзержинським районним судом м. Харкова визнано мирову угоду між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 від 23 серпня 2016 року за умовами якої відповідач ОСОБА_5 визнає заборгованість перед позивачем ОСОБА_1, за договором позики від 21 липня 2014 року та у рахунок погашення заборгованості передає у власність позивачу квартиру

АДРЕСА_1 - ОСОБА_9, що проживала в квартирі АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкодавцю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2016 року № 1893 власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 . Продавцем за зазначеним договором купівлі-продажу був ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року № 2515 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Продавцем за зазначеним договором був ОСОБА_2 .

Зазначені правочини укладені після затвердження мирової угоди ухвалою Дзержинського суду м. Харкова по справі № 638/12705/16-ц, яка скасована ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року.

Також ухвалою апеляційного суду Харківської області встановлено, що відповідач ОСОБА_5 на час укладання мирової угоди не мала цивільної правоздатності відповідно до вимог частини четвертої статті 25 ЦК України, на підставі довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку, виданої дільницею № 7 КП "Жилкомсервіс", та свідоцтва про смерть від 22 травня 2010 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_5, що проживала в квартирі АДРЕСА_1, померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд апеляційної інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_5 до Шостої Харківської державної нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернулася мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6, яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, не оформивши своїх спадкових прав, які їй належать відповідно до норм частини п`ятої статті 1268, частини третьої статті 1296 ЦК України. ОСОБА_4 прийняв вчасно спадщину після смерті матері.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Згідно статті 1277 ЦК України лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

При розгляді справи суд апеляційної інстанцій зробив висновок, що внаслідок прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем ОСОБА_6, спадщину у вигляді квартирі АДРЕСА_1 не можна вважати відумерлою спадщиною у розумінні статті 1277 ЦК України, тобто розглянув справу по суті позовних вимог.

Але суд не звернув уваги, що у справі, що переглядається, Харківська міська рада заявила позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання договорів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння. До особи, якої безпосередньо стосується спадщина у вигляді спірної квартири - ОСОБА_6 позов Харківська міська рада не заявляла, клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_6 як співвідповідача також не заявляла.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог в оскарженій частині належало відмовити, оскільки особа, прав та обов`язків якої стосуються позовні вимоги не була залучена до участі у справі, тобто суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, але неправильно визначив мотиви такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Оскільки оскаржене судове рішення підлягає зміні тільки в мотивувальній частині, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Артамоновим Олександром Віталійовичем, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.