Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 686/15033/17

провадження № 61-11976св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "УкрСиббанк".

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору поруки недійсним.

Позов мотивований тим, що 01 червня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11163447000, за умовами якого відповідач надав останньому кредит у розмірі 65 000 доларів США на строк до 01 червня 2018 року під 12,5 % річних. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2016 року стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" 20 958 доларів 31 цент США заборгованості за кредитним договором і 19 319,49 грн пені, а також 3 654 грн судового збору в рівних частках. Із цього рішення суду позивач дізналася, що виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором було забезпечено її порукою. За договором поруки від 01 червня 2007 року вона поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 обов`язків з повернення кредиту, сплати процентів і неустойки. Позивач не підписувала цей договір і не уповноважувала сторонніх осіб на такі дії, тому оспорюваний правочин вчинений поза її волею та є недійсним в силу статей 203, 215 ЦК України.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати договір поруки від 01 червня 2007 року недійсним.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року, позов задоволено.

Визнано договір поруки від 01 червня 2017 року, що укладений між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 недійсним.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки від 01 червня 2007 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів не самою ОСОБА_1, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення безпідставні та необґрунтовані. При ухваленні судових рішень, суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 10 квітня 2019 року № 674/461/16-ц, Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Отже, навіть у випадку не підписання ОСОБА_1 договору поруки, подача позову про визнання договору поруки недійсним є неналежним способом захисту прав, тому що такий договір є нікчемним.

Суд першої інстанції формально підійшов до ознайомлення з справою, не перевірив дату набрання рішення законної сили та обставини, які були встановлені в даній справі. Під час ухвалення оскаржуваних рішень судами не було надано належної оцінки всім обставинам справи, в тому числі обставинам, які не підлягають доказуванню та свідчать про згоду та обов`язок поручителя відповідати за змінене зобов`язання.

При розгляді справи суди безпідставно та в порушення положень частини четвертої статті 82 ЦПК України вдались до переоцінки обставин, як не підлягають доказуванню та дійшли помилкових висновків про те, що ОСОБА_1 не є солідарним боржником разом з боржником ОСОБА_2 по причині недійсності договору поруки.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що посилання АТ "Укрсиббанк" на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04 червня 2019 року (справа № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18) та постанові від 10 квітня 201 року (справа № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19) щодо належності способу захисту порушеного права при заявлені вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину та щодо критеріїв додержання письмової форми договору є безпідставними, оскільки в цих справах та справі, яка переглядалась, судами встановлені різні обставини. До того ж, ці правові висновки не можуть бути прикладом належного правозастосування, оскільки в указаних справах спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами договору про розірвання договору застави майнових прав і договору банківського вкладу, в той час, як у даній справі, предметом спору є правомірність укладення сторонами договору поруки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2020 року матеріали цивільної справи № 686/15033/17 надійшли до Верховного Суду та 16 листопада 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17; 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц; від 10 квітня 2019 року у справі № 674/461/16-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 01 червня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11163447000, за яким відповідач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 65 000 доларів США на строк до 01 червня 2018 року під 12,5 % річних.

Виконання ОСОБА_2 грошового зобов`язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_1 . За умовами договору поруки від 01 червня 2007 року остання поручилася перед АТ "УкрСиббанк" за виконання ОСОБА_2 обов`язку з повернення кредиту, сплати процентів, комісій, пені та інших штрафних санкцій, відшкодування можливих збитків. У разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель мали відповідати перед банком як солідарні боржники.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" 20 958 доларів 31 цент США заборгованості за кредитним договором і 19 319 грн 49 коп. пені, а також 3 654 грн судового збору в рівних частках.

Згідно висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 29 листопада 2019 року № 6250/6251/19-21 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки від 01 червня 2007 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки від 01 червня 2007 року виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У частинах першій, другій статті 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суди встановили, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поруки від 01 червня 2007 року у нижньому правому куті аркушів виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: "визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: "кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок: "що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Оскільки недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у випадку недодержання письмової форми встановлена законом і цей правочин є нікчемним, тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав і у задоволенні позову необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення не відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги АТ "УкрСиббанк" було сплачено 960,00 грн, а за подання касаційної скарги - 1 280,00 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2240 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору поруки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк" 2240,00 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов