розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О.,

Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року акціонерне товариство(далі - АТ, Банк) "Укрсоцбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 03 липня 2008 року між

АТ "Укрсоцбанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ 10-29/7740 на купівлю транспортного засобу, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 24 569,00 доларів США зі сплатою

7,99 % річних, строком до 02 липня 2015 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 03 липня 2008 року

між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 02-10/2712, а 21 липня 2009 року також було укладено договір поруки

№ 02-10/369 між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, відповідно до яких поручителі поручилися за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі кредитного договору, та несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань.

Вказувало, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується заявою про видачу готівки, а позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, на вимоги не реагує, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором кредиту, яка станом на 28 лютого 2019 року складає 1 434 245,40 грн з яких: 622 676,37 грн - сума заборгованості за кредитом; 441 648,59 грн - заборгованість за відсотками; 221 569,02 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 148 351,42 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

На день звернення до суду з позовом позичальник не повернув отримані на підставі кредитного договору кошти, а тому у банку виникло право на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі

статті 625 ЦК України. Загальний розмір заборгованості по сплаті трьох процентів річних за користування кредитом, що підлягає стягненню,

станом на 28 лютого 2019 року становить 95 131,00 грн.

З урахуванням наведеного, АТ "Укрсоцбанк" просило суд стягнути

солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість

у розмірі 95 131,00 грн, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 95 131,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у складі судді Гончарука В. П. у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у справі № 755/13722/16-ц, що набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" щодо позичальника ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку позовної давності та відмовлено у вимозі до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку з припиненням поруки, тому позовні вимоги АТ "Укрсоцбанк" до відповідачів про стягнення трьох процентів річних від суми заборгованості на підставі статті 625 ЦК України не підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі залучено до участі АТ "Альфа-Банк" в якості правонаступника

АТ "Укрсоцбанк".

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року

у частині вирішення позовних вимог АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов у відповідній частині задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" три проценти річних за період із 05 березня 2016 року по 04 березня 2019 року

у розмірі 2 074,25 доларів США, що станом на 03 грудня 2019 року еквіваленто 49 699,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" понесені судові витрати у розмірі 4 802,50 грн.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року

у частині вирішення позовних вимог АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", до ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без змін.

Судове рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦКУкраїни, за увесь час прострочення, посилаючись на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, оскільки зобов`язання за кредитним договором

ОСОБА_4 не виконано, кредитні кошти Банку не повернуто, тому у Банка виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову, посилаючись на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється,

а права та інтереси кредитодавця у вказаних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. У зв`язку з цим апеляційний суд вважав доведеним лише розмір тіла кредиту, який становить 23 068,27 доларів США, оскільки встановити розмір відсотків, які входять в загальну суму заборгованості та підлягали стягненню із ОСОБА_1 на момент перенесення строку виконання зобов`язання не вбачалося можливим, так як така обставина рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року встановлена не була. Не містить такої інформації і детальний розрахунок Банку, наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 03 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволених позовних вимог та залишити

в силі у відповідній частині рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили, тому в силу статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 24 січня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня

2019 року.Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору

за подання та розгляд його касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження в указаній справі відповідно до підпунктів а, в, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано цивільну справу № 755/5872/19 із Дніпровського районного суду міста Києва. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року

№ 3127/0/226-20призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П., на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Висоцької В. С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу передано

судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив положення статті 625 ЦК України, не врахував правові висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 757/44680/15-ц, провадження № 61-32171 св 18 щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат (стаття 625 ЦК України). При цьому, вказує, що кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому порядку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло пояснення (відзив) від АТ "Альфа-Банк" на касаційну скаргу, проте воно надійшло з пропуском строку встановленого для подання відзиву на касаційну скаргу. Крім того, не надано доказів надіслання іншим учасникам справи, а тому до розгляду не приймається (частина четверта статті 395 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 липня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10-29/7740 на купівлю транспортного засобу, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі

24 569,00 доларів США, зі сплатою 7,99 % річних, строком до 02 липня

2015 року (а. с. 10).

На забезпечення виконання зобов`язань між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 від 03 липня 2008 року було укладено договір поруки

№ 02-10/2712. Відповідно до умов Договору поруки ОСОБА_3 як поручитель поручається за виконання позичальником обов`язків,

що виникли на підставі основного договору (а. с. 11).

Також, на забезпечення виконання зобов`язань між АТ "Укрсоцбанк" та

ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 21 липня 2009 року

№ 02-10/369. Відповідно до умов Договору поруки ОСОБА_2 як поручитель поручається за виконання позичальником обов`язків,

що виникли на підставі основного договору (а. с. 18).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року

у справі № 755/13722/16-ц, у задоволенні позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було відмовлено. Судове рішення набрало законної сили

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції,

чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова Київського апеляційного суду

від 03 грудня 2019 року не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Стаття 256 ЦК України містить визначення поняття позовної давності. Так, за змістом наведеної статті, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Наслідки спливу позовної давності встановлені статтею 267 ЦК України та передбачають, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Системне тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому хоча й існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.

Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, може бути застосовано до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Отже, кредитор у натуральному зобов`язанні не має права на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня

2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18)

та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 715/1452/19 (провадження № 61-8415 св 20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у порушення статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,

що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню,

а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", до ОСОБА_1 скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року.