провадження № 61-9066св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи:позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо", відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, в інтересах якого діє ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (далі - ТОВ "Ліга Інфо")звернулосядо суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, в інтересах якого діє ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого житла та зняття з реєстраційного обліку.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на таке. ТОВ "Ліга Інфо" належить на праві власності житлове приміщення площею 1 414 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу електронних торгів від 08 лютого 2018 року № UA-EA-2018-01-25-00188 позивача було визнано переможцем торгів, які відбулись 08 лютого 2018 року щодо активів (майна), яким було вказане житлове приміщення, попереднім власником якого було Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "КБ "Експобанк"). Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 20 лютого 2018 року ПАТ "КБ "Експобанк" продало, а ТОВ "Ліга Інфо" придбало цей житловий будинок. Після придбання будинку позивачу стало відомо, що будинок самовільно зайнятий невстановленими особами, які використовують електричну енергію, ведуть господарство та проживають у ньому. Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва, від якого отримав дані про осіб, які там проживають.

Посилаючись на те, що на його вимогу про звільнення будинку відповідачі відмовляються виселитись з будинку, позивач просив усунути йому перешкоди у здійсненні права власності шляхом примусового виселення відповідачів з житлового приміщення на АДРЕСА_1 без надання іншого житла та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ТОВ "Ліга Інфо" шляхом примусового виселення без надання іншого житла ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, що проживають та зареєстровані на АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог у частині зняття зазначених осіб з реєстраційного обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні законні підстави для проживання відповідачів у спірному будинку, ними не надано документів на підтвердження їх законного вселення. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зняття відповідачів з реєстрації, суд виходив з того, що за вказаною адресою відповідачі не зареєстровані, а взяті на облік як внутрішньо переміщені особи і це не порушує права позивача щодо користування та розпорядження своїм майном.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого житлавідмовлено.

Провадження у справі в частині позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого житла, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі не вселялись самовільно до належного позивачу житлового приміщення, а були вселені за згодою попереднього власника приміщення - ПАТ "КБ "Експобанк", який не заявляв до них вимог про виселення. Перед придбанням вказаного будинку позивачу було відомо як про його технічний стан, так і про те, що в будинку проживають відповідачі. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку, суд виходив з того, що справа у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2020 року ТОВ "Ліга Інфо" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 рокускасувати, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі самовільно вселились до житлового будинку позивача без будь-якої правової підстави. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, проте відповідачі не надали рішення Київської міської державної адміністрації про визначення будинку АДРЕСА_1 місцем компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. Апеляційним судом до спірних правовідносин помилково не застосовані положення статті 41 Конституції України, статей 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , неправильно застосовані норми Житлового кодексу Української РСР (5464-10) (далі - ЖК Української РСР), Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (1706-18) (далі - Закон № 1706-VII (1706-18) ).

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах: щодо виселення осіб, які самоправно зайняли приміщення без дозволу власника та не набували права користування житлом; щодо застосування Закону № 1706-VII (1706-18) у справах за позовом власника про виселення з належного йому приміщення осіб, які самоправно зайняли його.

У вересні та жовтні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_18, у яких вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ліга Інфо" вуказаній справі на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо: виселення осіб, які самоправно зайняли приміщення без дозволу власника та не набували права користування житлом; застосування Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (1706-18) у справах за позовом власника про виселення з належного йому приміщення осіб, які самоправно зайняли його.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Суди встановили, що 20 лютого 2018 року між ПАТ "КБ "Експобанк" та ТОВ "Ліга Інфо" укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1,загальною площею 1 414 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,08 га. Зазначене нерухоме майно належало продавцю на праві власності на підставі іпотечного договору, посвідченого 12 червня 2007 року. Право власності було зареєстроване 27 травня 2014 року (т. 1, а. с. 13, 14).

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 договору купівлі-продажу продавець свідчить, що відчужуване нерухоме майно належить йому на праві власності, до цього часу нікому іншому не продане, не подароване, іншим способом не відчужене, не заставлене, під забороною не перебуває, боргом за комунальні та інші послуги і податки не обтяжене, прав у третіх осіб (в тому числі за договорами оренди, найму, лізинг), як в межах, так і за межами України немає, сервітути відносно нього не встановлені, нерухоме майно знаходиться у стані, який є повністю придатним для використання його за цільовим призначенням, на вказане вище нерухоме майно не поширюються права третіх осіб, в тому числі неповнолітніх та малолітніх дітей, недієздатних осіб) як у межах, так і за межами України, внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких продавець зобов`язаний утримувати за законом чи договором, відчужуваний житловий будинок самовільно (без відповідних дозволів) не перепланований, не перебудований, не переобладнаний, на вказаній в пункті 2.1 цього договору земельній ділянці не існує самовільно зведених забудов (прибудов) споруд. Зміст статей 401, 659 ЦК України сторонам роз`яснено. Покупець свідчить, що відчужуване нерухоме майно ним оглянуте, недоліки або дефекти, які перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлено не було. Претензій до продавця щодо якісних характеристик та недоліків відчужуваного нерухомого майна покупець не має (т. 1, а. с. 13, 14).

Відповідно до пункту 2 акта приймання-передачі нерухомого майна від 20 лютого 2018 року нерухоме майно оглянуте покупцем до підписання цього акта, претензій щодо стану, якісних та технічних характеристик нерухомого майна у покупця немає (т. 1, а. с. 15).

Згідно з копіями звернень від 19 березня 2018 року до Київської міської державної адміністрації та Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації директор ТОВ "Ліга Інфо" Касаткіна А. Г. зазначала, що будинок знаходиться в аварійному стані і в ньому проживають невідомі особи з малолітніми дітьми (т. 1, а. с. 20, 21).

У відповідь на запит від Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації 10 квітня 2018 року представнику позивача було надано відомості щодо внутрішньо переміщених осіб, які взяті на облік за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Список складається з 18 осіб: ОСОБА_1, дата реєстрації - 07 квітня 2016 року; ОСОБА_2, дата реєстрації - 23 грудня 2015 року; ОСОБА_3, дата реєстрації - 11 січня 2016 року; ОСОБА_4, дата реєстрації - 08 лютого 2016 року; ОСОБА_5, дата реєстрації - 16 грудня 2015 року; ОСОБА_6, дата реєстрації - 02 червня 2017 року; ОСОБА_7, дата реєстрації - 17 серпня 2017 року; ОСОБА_8, дата реєстрації - 24 листопада 2016 року; ОСОБА_9, дата реєстрації - 18 серпня 2017 року; ОСОБА_10, дата реєстрації - 05 липня 2016 року; ОСОБА_19, дата реєстрації - 25 травня 2016 року; ОСОБА_18, дата реєстрації - 23 грудня 2015 року; ОСОБА_12, дата реєстрації - 26 січня 2017 року; ОСОБА_13, дата реєстрації - 05 жовтня 2017 року; ОСОБА_15, дата реєстрації - 26 грудня 2016 року; ОСОБА_16, дата реєстрації - 01 грудня 2014 року; ОСОБА_17, дата реєстрації - 01 грудня 2014 року; ОСОБА_14, дата реєстрації - 26 грудня 2016 року.

Всі зазначені вище особи мають статус внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII.

Відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 є головою Громадської організації "Об`єднання мешканців Обухівської, 60" (далі - ГО "Об`єднання мешканців Обухівської, 60"), яка була створена 02 грудня 2016 року, код ЄДРПОУ 40998692.

Згідно з копією протоколу від 25 жовтня 2016 року представники Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та ініціативної групи мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 вирішили укласти тимчасовий договір з громадською організацією та реструктуризувати заборгованість за постачання електроенергії на 6 місяців (т. 2, а. с. 92).

Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_2 сплачено кошти за користування електроенергією:13 серпня 2015 року - 34 650 грн, 23 листопада 2015 року - 4 842,11 грн, 26 жовтня 2016 року - 10 000 грн, 20 січня 2017 року - 3 500 грн, 17 лютого 2017 року - 3 500 грн, 17 травня 2017 року - 6 059,08 грн, 23 червня 2017 року - 6 055 грн, 24 липня 2017 року - 6 055 грн, 22 серпня 2017 року - 6 055 грн, 25 вересня 2017 року - 5 055 грн, 25 жовтня 2017 року - 6 055 грн, 24 листопада 2017 року - 6 055 грн, 26 грудня 2017 року - 6 055 грн, 25 січня 2018 року - 6 055 грн, 16 лютого 2018 року - 6 055 грн (т. 2, а. с. 78-88).

Крім того, ГО "Об`єднання мешканців Обухівської, 60" було сплачено кошти Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" за бездоговірне використання води на суму 1 100,15 грн та 6 781,97 грн (т. 2, а. с. 89).

Директор ТОВ "Ліга Інфо" на адресу: АДРЕСА_1, особам, які там проживають, надсилав листа з вимогою про звільнення спірного будинку з посиланням на незаконне перебування осіб у будинку (т. 1, а. с. 22).

У відповідь на цей лист голова ГО "Об`єднання мешканців Обухівської, 60" ОСОБА_2 направила листа, у якому повідомила, що протягом двох з половиною років на АДРЕСА_1 мешкають шістнадцять переселенців зі Сходу країни і Криму, які змушені були покинути свої домівки, внаслідок військових дій. Всі ці люди взяті на облік в Святошинському управлінні соціального захисту населення і знаходяться під його опікою. Перед тим, як купувати спірний будинок представники ТОВ "Ліга Інфо" оглядали його і спілкувались з мешканцями-переселенцями, які сповістили претендентів на покупку про те, що у разі купівлі вони зобов`язані будуть переселити людей в достойне житло. На що представники ТОВ "Ліга Інфо" усно виражали згоду (т. 1, а. с. 23). Конституцією України (254к/96-ВР) передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого житла, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі не вселялись самовільно до належного позивачу житлового приміщення, а були вселені за згодою попереднього власника приміщення - ПАТ "КБ "Експобанк", який не заявляв до них вимог про виселення. Перед придбанням вказаного будинку позивачу було відомо як про його технічний стан, так і про те, що в будинку проживають відповідачі.

З цим висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги про виселення зі спірного житлового будинку позивачем заявлено як з підстав його самоправного зайняття відповідачами, так і з підстав необхідності усунення перешкоди у користуванні майном, яке ТОВ "Ліга Інфо" набуло на підставі договору купівлі-продажу.

Акцентуючи увагу на тому, що відповідачі не є особами, які самоправно зайняли спірний житловий будинок, а проживають там зі згоди колишнього власника, апеляційний суд не звернув увагу на те, що ТОВ "Ліга Інфо" як новий власник зверталося з листом до відповідачів з вимогою про звільнення спірного будинку, а як на правову підставу вимог про звільнення житлового будинку посилалося на норми права, які гарантують непорушність та недоторканість права власності: статтю 41 Конституції України, статті 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України.

Отже, на порушення норм процесуального права апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, не вирішив спір у межах заявлених підстав позову.

У касаційній скарзі йдеться про необхідність забезпечення правильного застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1706-VII (1706-18) в аспекті забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб та у зв`язку з цим висновку щодо правомірності зайняття такими особами спірного житлового будинку.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке. Положеннями статті 9 цього Закону передбачено, що внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено.

Отже, у зазначений спосіб внутрішньо переміщені особи можуть бути забезпечені органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами приватного права лише можливістю тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) на певний строк.

За змістом вимог позову ТОВ "Ліга Інфо" заперечує проти проживання відповідачів у спірному житловому будинку.

Дійшовши висновку, що відповідачі були вселені у спірний будинок за згодою попереднього власника приміщення - ПАТ "КБ "Експобанк", апеляційний суд не з`ясував, коли така згода була надана, на який строк та на яких умовах відповідачі поселилися у спірний будинок, чи має позивач обов`язок зберігати за відповідачами право користування відповідачами спірним житлом на попередніх умовах.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі, апеляційний суд не звернув уваги, що апеляційні скарги були подані тільки ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, проте рішення суду першої інстанції переглянуто апеляційним судом у повному обсязі щодо всіх відповідачів.

З огляду на положення статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, досліджувати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку доказам у справі, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

З урахуванням наявних у справі доказів та характеру правовідносин, що виникли між сторонами, апеляційний суд має перевірити доводи сторін щодо підстав та умов проживання відповідачів у спірному будинку, наявності підстав для захисту права власності позивача як нового власника будинку, переглянути рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, визначитися з наявністю підстав для захисту житлових прав відповідачів, у тому числі з урахуванням норм Закону № 1706-VII (1706-18) .