розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Волков В. В." на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2018 року у складі судді Майстер І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Черненка В. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року фермерське господарство "Волков В. В." (далі - ФГ "Волков В. В.") звернулося до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства Стойкова Леоніда Дмитровича (далі - СФГ Стойкова Л. Д.) про визнання договору оренди землі від 15 грудня 2008 року таким, що припинив свою дію 15 грудня 2013 року.

Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклала з ФГ "Волков В.В." договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,7211 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0118, що належить їй на праві власності згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія Р1 № 327578, зареєстрованого 29 квітня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 105.

Позивач зазначав, що попередній договір оренди землі тієї ж самої земельної ділянки від 15 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Стойкова Л. Д., підписаний сторонами строком дії на п`ять років, припинив свою дію, оскільки, прийнявши 15 грудня 2008 року у користування земельну ділянку, СФГ Стойкова Л. Д. належних дій для реєстрації договору у період з 15 грудня 2008 року до 03 червня 2011 року не вчинило, штучно продовжило строк його дії, що вказує на недобросовісне перешкоджання державній реєстрації договору оренди землі, відповідно й набуттю чинності та початку строку його дії, чим порушило права позивача.

ФГ "Волков В. В." вважало, що договір оренди землі від 15 грудня 2008 року, який укладений між ОСОБА_1 та СФГ Стойкова Л. Д. припинив свою дію саме з 15 грудня 2013 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з пунктом 8 спірного договору оренди земельна ділянка надається в оренду на строк 5 років, починаючи з моменту державної реєстрації цього договору, а відповідно до пункту 43 договору оренди земельної ділянки він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації, тобто строк дії спірного договору до 03 червня 2016 року, а доводи позивача про те, що спірний договір припинив свою дію 15 грудня 2013 року є безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ФГ "Волков В. В." залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ФГ "Волков В. В.", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що СФГ Стойкова Л. Д. використовуючи об`єкт оренди за призначенням було обізнане про необхідність державної реєстрації договору оренди, однак жодних дій протягом більше двох років не вчиняло, що свідчить про недобросовісність дій та фактичне перешкоджання державній реєстрації правочину; фактично суди не розглянули позовну заяву по суті зазначених у ній підстав, а відмовили у позові на підстав того, що договір оренди набрав чинності після державної реєстрації, а тому не є таким, що припинився та не оцінили бездіяльність СФГ Стойкова Л. Д.; суди схвалили недобросовісну поведінку суб`єкта господарювання, який більше двох років не проводив державну реєстрацію договору; суди попередніх інстанцій фактично позбавили позивача права на збирання та отримання доказів та не задовольнили клопотання про витребування доказів.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому СФГ Стойкова Л. Д. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

26 червня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якому ФГ "Волков В. В." підтримало свою касаційну скаргу.

У квітні 2020 року до суду надійшли додаткові пояснення ФГ "Волков В. В." на касаційну скаргу.

Заяви та клопотання

У жовтні 2020 року фермерське господарство "Зернопродукт" (далі - ФГ "Зернопродукт") звернулося до Верховного Суду із клопотанням про заміну позивача ФГ "Волков В. В." правонаступником.

Клопотання мотивоване тим, що 07 жовтня 2020 року в процесі реорганізації (приєднання) ФГ "Зернопродукт" є правонаступником ФГ "Волков В. В.", відомості про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).

Оскільки ФГ "Зернопродукт" є правонаступником ФГ "Волков В. В.", то клопотання необхідно задовольнити, замінити ФГ "Волков В. В." на ФГ "Зернопродукт".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 327578 від 24 квітня 2002 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0118, що знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а. с. 11).

15 грудня 2008 між ОСОБА_1 (орендодавець) та СФГ Стойкова Л. Д. (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендарю передано в платне користування строком на 5 років зазначену земельну ділянку.

Відповідно до пункту 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а. с. 15-16).

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 15 грудня 2008 року, ОСОБА_1 передала земельну ділянку СФГ Стойкова Л. Д. (а. с. 17).

Договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 червня 2011 року за № 352178154000113, що підтверджено відповідним записом у договорі оренди земельної ділянки від 15 грудня 2008 року (а. с. 15-16).

15 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ "Волков В. В." укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого передано орендарю в платне користування строком на 7 років земельну ділянку площею 5,72 га, з кадастровим номером 3521781500:02:002:0118 (а. с. 12-14).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

За змістом статей 18, 20 цього Закону України "Про оренду землі" (161-14) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли виникають права та обов`язки за договором, тобто коли на підставі договору (як підставі виникнення правовідносин та письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору) виникають правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17, Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 14-338цс19.

Встановивши, що згідно з пунктом 8 спірного договору оренди земельна ділянка надається в оренду на строк 5 років, починаючи з моменту державної реєстрації цього договору, а відповідно до пункту 43 договору оренди земельної ділянки він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації, тобто строк дії спірного договору до 03 червня 2016 року, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що доводи позивача про те, що спірний договір припинив свою дію 15 грудня 2013 року є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що СФГ Стойкова Л. Д. використовуючи об`єкт оренди за призначенням було обізнане про необхідність державної реєстрації договору оренди, однак жодних дій протягом більше двох років не вчиняло, що свідчить про недобросовісність дій та фактичне перешкоджання державній реєстрації правочину не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, у пункті "ї" частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Орендодавець не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, зокрема: чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди, а державна реєстрація лише через два роки.

Однак спірний договір діяв до 03 червня 2016 року і цієї обставини власник земельної ділянки не оспорював.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Волков В. В." залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.