В обґрунтування позову посилався на те, що 27 липня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримала 30 000 доларів США. На підтвердження факту укладення договору позики та отримання грошових коштів з кінцевим терміном повернення боргу до 27 липня 2016 року відповідачем було видано відповідну розписку.

Оскільки ОСОБА_2 у визначений договором строк не виконала зобов`язання за договором позики, та на його усні вимоги щодо повернення боргу не реагує, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 813 300 грн.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Бойчука А. Ю., від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 813 300 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що

ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання із повернення позики.

Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення

06 грудня 2018 року ОСОБА_3, подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня

2017 року, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2, а він є її спадкоємцем за законом. Йому стало відомо, що на виконанні Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження з виконання заочного рішення про стягнення з його матері на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 813 000 грн. Стверджував, що ОСОБА_2 кошти в борг у ОСОБА_1 ніколи не брала.

Також посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в тому числі відсутність в матеріалах справи відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та неповідомлення її про розгляд справи. Просив суд залучити його до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 17 грудня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову

Колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції в порушення приписів статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) постановив ухвалу від 10 березня 2017 року про відкриття провадження у справі за відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2

03 квітня 2017 року суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача за відсутності відомостей про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи, що є підставою для скасування заочного рішення.

Надаючи оцінку доводам позовної заяви, апеляційний суд з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 в справі № 6-1967цс15, вказавши, що копія наданої позивачем розписки ОСОБА_2 від 27 липня 2015 року не містить інформацію щодо отримання відповідачем коштів, які є предметом розписки, дійшов висновку про недоведеність факту укладення між сторонами договору позики.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з урахуванням поданих уточнень, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення матеріалів справи № 522/4350/17 для проведення експертизи відмовлено, справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначаєпорушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме те, що суд розглянув справу за його відсутності та не повідомив належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Крім того стверджує, що апеляційний суд не дав належної оцінки борговій розписці, не встановив її правову природу та характер правовідносин між сторонами, а висновок суду про те, що наявна в матеріалах справи розписка не є достатнім доказом укладення договору позики є помилковим.

Наголошує на тому, що справа № 522/4350/17 підсудна Приморському районному суду м. Одеси відповідно до частини восьмої статті 28 ЦПК України за місцем виконання договору позики від 27 липня 2015 року, про що зазначено в його тексті.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3, поданий його представником - адвокатом Бойко С. В., в якому він просить постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В матеріалах справи наявна копія розписки від 27 липня 2015 року складена від імені ОСОБА_2 наступного змісту:

"Я, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаю по адресу: АДРЕСА_1, настоящей распиской подтверждаю, что взяла в долг у ОСОБА_5, 23 января 1950 года рождения, денежные средства в размере 30 000 долларов США. Обязуюсь вернуть денежные средства в размере 30 000 долларов США ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в срок до 27 июля 2016 года. Указанные денежные средства будут возвращены мною

ОСОБА_5 в следующем месте: АДРЕСА_1 ".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою

(пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE

(No. 2), № 38789/04, 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи здійснюється відповідно до вимог статей 128- 132 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, повернення повістки про виклик до суду із причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце її розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Бойко С. В. на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2017 року.

Також, Одеським апеляційним судом 01 березня 2019 року постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи 26 червня 2019 року в приміщенні апеляційного суду.

В подальшому розгляд справи призначався на 31 липня 2019 року

та 11 березня 2020 року.

В матеріалах справи наявні:

- лист про направлення на адресу ОСОБА_1, зазначену ним в позовній заяві, копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами та повідомлення про розгляд справи 26 червня

2019 року о 09 год 30 хв (а. с. 75);

- довідковий лист про повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 31 липня 2019 року о 10 год 00 хв, за підписом помічника судді Непомнящої О. О. (а.с. 107);

- супровідний лист про направлення на адресу ОСОБА_1 зазначену ним в позовній заяві копії ухвали Одеського апеляційного суду

від 26 червня 2019 року про зобов`язання надати на огляд у засіданні колегії суддів оригіналу розписки (а.с. 108);

- довідковий лист про повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 11 березня 2020 року о 09 год 30 хв, за підписом помічника судді Непомнящої О. О. (а.с. 131).

На аркуші справи 77 міститься рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення із копією апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами та повідомлення про розгляд справи

26 червня 2019 року.

Однак, направлені апеляційним судом позивачу повістки на судові засідання, призначені 31 липня 2019 року та 11 березня 2020 року, і копія ухвали суду від 26 червня 2019 року про витребування доказів повернуті відділенням поштового зв`язку без вручення ОСОБА_1 із вказанням причини повернення "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки пересилання поштового відправлення (а. с. 132, 133), що не дає підстав для висновку про належне повідомлення учасника справи про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Складений помічником судді довідковий лист щодо повідомлення учасника справи про її розгляд не є доказом вручення судової повістки в розумінні статті 128 ЦПК України.

Також в матеріалах справи наявна накладна № 605174 організації"Скорая КурьерскАЯ Помощь" в якій зазначено, що Одеським апеляційним судом

28 лютого 2020 року на адресу ОСОБА_1 направляється судова повістка на 11 березня 2020 року 09.30 годин та ухвала від 26 червня 2019 року в справі № 22/813672/19. На вказаній накладній наявний рукописний текст: "Документы не вручены, так как по месту регистрации адресат не проживает, в телефонном режиме отказался от получения корреспонденции, о содержании документов и дате заседания уведомлен" та наявний підпис у графі"Курьер".

Прізвище особи, яка здійснила записи на накладній № 605174 та проставила підпис у графі "Курьер" не вказано.

Згідно Розділу XIV Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20 серпня 2019 року (в редакції станом на 28 лютого 2020 року) процесуальні документи суду відправляються поштою та можуть вручатися під розписку (на оригіналі процесуального документа, окремому аркуші, заяві, тощо), яка обов`язково долучається до судової справи. На поштовій кореспонденції з повісткою про виклик до суду або судовим повідомленням (ухвала суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії) проставляються відповідні відмітки з позначкою або зі штампом суду "Судова повістка." Факт неодержання процесуальних документів адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке (без реєстрації в АСДС але з відміткою про дату отримання судом) разом з неотриманими документами та конвертом передається судді, у якого справа перебуває на розгляді. Закон України від 04 жовтня 2001 року № 2759-III "Про поштовий зв`язок" (2759-14) (далі - Закон № 2759-III (2759-14) ) визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 2759-III послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

В свою чергу оператор поштового зв`язку (оператор) це суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

За відомостями Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, ведення якого згідно із частиною шостою статті 8 Закону № 2759-III покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, організація із назвою "Скорая КурьерскАЯ Помощь" у вказаному реєстрі відсутня, а отже не є оператором поштового зв`язку.

ОСОБА_1 заперечує факт повідомлення його про час та місце розгляду справи апеляційним судом 11 березня 2020 року.

Оцінюючи вказані обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи не підтверджують належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом

11 березня 2020 року.

Таким чином справа в суді апеляційної інстанції розглянута 11 березня

2020 року за відсутності позивача ОСОБА_1, який не був належним чином, відповідно до вимог статей 128- 130 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції 11 березня

2020 року є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Також Верховний Суд звертає увагу, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Зазначений висновок неодноразово підтверджено Верховним Судом України, зокрема у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року у справі

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу незалежно від найменування документа та формулювання його тексту, встановити чи містить вона умови отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов`язанням їх повернення та дати отримання/повернення коштів.

Крім того, Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду про непідсудність справи Приморському районномусуду м. Одеси. При цьому, колегія суддів враховує, щ у розписці від 27 липня 2015 року вказано місце повернення позики м. Одеса, вул. Льва Толстого, 7, а отже в силу вимог частини восьмої статті 110 ЦПК України (в редакції на час подання позову) справа № 522/4350/17 за правилами альтернативної підсудності могла бути розглянута Приморськимрайонним судом м. Одеси.

При новому розгляді справи апеляційному суду також необхідно визначитися із процесуальним статусом ОСОБА_3, а саме чи є він правонаступником відповідача - ОСОБА_2 чи законним представником малолітніх ОСОБА_8 2011 року народження та ОСОБА_7 2014 року народження, щодо яких в справі наявна копія заповіту ОСОБА_2 від 10 липня 2018 року.