ОСОБА_2, державного реєстратора філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Чугуїв Харківської області (далі - державний реєстратор) Мочаліної М. С. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2, будучи власником нежитлової будівлі літ. "А-1" по АДРЕСА_1 загальною площею 645,8 кв. м, звернувся до державного реєстратора та 25 липня

2018 року останнім на підставі довідки і технічного паспорта об`єкту нерухомості було прийнято рішення про державну реєстрацію зміни речового права, яким змінено об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 645,8 кв. м. на нежитлову будівлю

літ "А-3" загальною площею 1 466,7 кв. м.

Позивач вважав, що рішення державного реєстратора прийнято з порушенням вимог містобудівного законодавства, оскільки об`єкт нерухомого майна реконструйовано без дозвільних документів, а саме будівництво не прийнято до експлуатації, а тому такий об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, державна реєстрація якого порушує встановлений порядок проведення будівельних робіт та унеможливлює здійснення інспекцією подальшого реагування на вказане порушення.

Також позивач зазначав, що спірний об`єкт нерухомого майна було відчужено на користь ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 серпня 2018 року, який є недійсним, оскільки реєстрація спірного майна є незаконною, то відповідно і подальше його відчуження суперечить діючому законодавству.

Враховуючи викладене, позивач просив суд:

1) скасувати рішення державного реєстратора філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Чугуїв Харківської області Мочаліної Маргарити Сергіївни від 25 липня

2018 року, індексний номер: 42231293, яким внесено зміни в об`єкт нерухомого майна "нежитлову будівлю літ. "А-1" по АДРЕСА_1 ";

2) визнати недійсним договір дарування від 28 серпня 2018 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області (далі - ХМНО) Шефелем Д. С. за реєстраційним номером 1100.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2019 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2019 року у задоволенні позовуІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач своєчасно не здійснював перевірок спірного об`єкту нерухомості, тому суд позбавлений можливості встановити факти порушення ОСОБА_2 містобудівного законодавства при проведенні будівельних робіт, а рішення державного реєстратора про внесення змін до об`єкту нерухомості правомірно прийнято на підставі довідки, відповідно до якої ОСОБА_2 виконані роботи з демонтажу внутрішніх не несучих перегородок, які входять до переліку робіт, що не потребують документів, які дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Крім того, районний суд також виходив з того, що спірний об`єкт нерухомості передано в іпотеку в рахунок забезпечення договору позики, зобов`язання за яким на момент розгляду справи не виконані боржником, тому в разі скасування судом реєстрації права власності та визнання недійсним договору дарування, права ОСОБА_3, як іпотекодержателя будуть порушені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова

від 04 вересня 2019 року скасовано, позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Чугуїв Харківської області Мочаліної М. С. (індексний номер 42231293 від 25 липня 2018 року), яким було внесено зміни в об`єкт нерухомого майна "нежитлову будівлю літ. "А-1" по АДРЕСА_1 ". Визнано недійсним договір дарування від 28 серпня 2018 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Шефелем Д. С. за реєстраційним номером 1100. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що спірний об`єкт нерухомого майна реконструйовано в результаті самочинного будівництва, а проведена державна реєстрація щодо зміни об`єкту нерухомості в частині найменування нежитлового приміщення і його площі відбулася без підтверджуючих документів про прийняття спірного об`єкту до експлуатації, тому така державна реєстрація порушує встановлений порядок проведення будівельних робіт та підлягає скасуванню. Також судом враховано, що об`єкт нерухомого майна самочинно реконструйовано і він не може бути об`єктом права власності та предметом договору дарування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 642/5660/18 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), вважаючи, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі

№ 465/1461/16 та від 29 серпня 2018 року у справі № 826/14181/17.

Наголошує на тому, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення цього об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, а перевірка такого об`єкту контролюючими органами після державної реєстрації спірного об`єкту є незаконною.

Вказує, що апеляційний суд не надав оцінки того, що спірний об`єкт нерухомості є предметом іпотеки та ухвалення рішення про задоволення позовних вимог порушить права іпотекодержателя.

Зазначає, що право власності виникає після державної реєстрації, тому договір дарування укладався у законний спосіб, враховуючи, що зміни щодо об`єкту нерухомості були зареєстровані до укладення цього правочину.

Крім того, ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно можливості визнання недійсним договору дарування нерухомого майна за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 18 травня

2018 року, укладеного між ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Шефелем Д. С. за реєстраційним номер 649, ОСОБА_2 придбав нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 645,8 кв. м, за адресою:

Згідно довідки № 79 від 24 липня 2018 року товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АМРА ГРУП" було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1, проінвентаризовано нежитлову будівлю загальною площею 1 466,7 кв. м та виявлено, що в будівлі, зокрема був виконаний поточний ремонт з демонтажем частини внутрішніх не несучих перегородок, виконані роботи з переобладнання та перепланування нежитлових приміщень, виконані роботи входять до переліку робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

24 липня 2018 року ТОВ "АМРА ГРУП" виготовлено технічний паспорт нежитлової будівлі літ. "А-3" за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого нежитлова будівля складається з підвалу та трьох поверхів, загальна площа приміщень становить 1 466,7 кв. м.

25 липня 2018 року на підставі вказаних довідки № 79 та технічного паспорту ТОВ "АМРА ГРУП", державним реєстратором Мочаліною М. С. прийнято рішення про реєстрацію змін (індексний номер рішення 42231293), яким внесені зміни в об`єкт нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 та змінено нежитлову будівлю з літ "А-1" загальною площею 645,8 кв. м на нежитлову будівлю літ "А-3" загальною площею

Згідно із договором дарування від 28 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шефелем Д. С. за реєстраційним номером 1100,

ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею

1 466,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

24 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала позику в розмірі 1 407 000 грн, з кінцевим терміном повернення 24 лютого 2019 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір

від 24 жовтня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гончаренко Т. А. за реєстраційним номером 3495, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку нежитлову будівлю літ "А-3" загальною площею 1 466,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:04:021:0008.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у

пункті 1, 3 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; а також у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом оскарження у цій справі є рішення державного реєстратора про реєстрацію зміни об`єкту нерухомого майна, яка проведена на підставі довідки № 79 та технічного паспорту, що видані ТОВ "АМРА ГРУП" 24 липня 2018 року, та подальше відчуження цього майна на підставі договору дарування.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що вказане рішення державного реєстратора прийнято з порушенням вимог містобудівного законодавства, оскільки об`єкт нерухомого майна реконструйовано без дозвільних документів, а саме будівництво не прийнято до експлуатації, а тому такий об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, державна реєстрація якого порушує встановлений порядок проведення будівельних робіт та унеможливлює здійснення інспекцією подальшого реагування на таке порушення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що ОСОБА_2 виконані роботи з демонтажу внутрішніх не несучих перегородок, які входять до переліку робіт, що не потребують документів, які дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Апеляційний суд, встановивши, що проведені будівельні робити є реконструкцією спірної будівлі та збільшення її площі із 645,8 кв. м. до

1 466,7 кв. м. потребувало дозволу на виконання будівельних робіт, дійшов правильного висновку що реконструйована таким чином будівля є об`єктом самочинного будівництва та обґрунтовано скасував рішення місцевого суду.

Разом із тим, Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позову Інспекції з огляду на таке.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня

2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням (частина перша статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

В таких спорах Інспекція діє лише як адміністративний орган, а метою звернення з позовом є не перехід речового права на об`єкт нерухомості, а приведення будівлі у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.

Повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису.

Тобто, зазначені правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17.

Таким чином проведена державна реєстрація змін речового права та укладення в подальшому договору дарування не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє інспекцію її владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації та визнання недійсним оскаржуваного договору дарування саме по собі не забезпечить усунення цих порушень.

Ефективним способом усунення виявлених порушень для Інспекції є винесення припису щодо власника об`єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Верховний Суд в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 755/3782/17, вказав, що набувши у власність нежитлове приміщення новий власник набув усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва.

Отже у розглядуваній справі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, з огляду на її владні управлінські функції та правовий статус, не є належним позивачем щодо заявлених вимог про скасування рішення державного реєстратора та визнання недійсним договору дарування, а крім того обраний Інспекцією спосіб захисту не відповідає її повноваженням.

При цьому згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Інспекція реалізувала свої владні повноваження, звернувшись до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до

ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 520/10439/20).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає за необхідне скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог та вирішення питання про розподіл судових витрат, ухваливши в цій частині нове рішення.

В частині скасування рішення Ленінського районного суду м. Харкова

від 04 вересня 2019 року постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Чугуїв Харківської області Мочаліної Маргарити Сергіївни про скасування рішення державного реєстратора та визнання недійсним договору дарування відмовити.