розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діють адвокати Придувалов Василь Вадимович та Муха Роман Михайлович, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року у складі судді Таран Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сушко Л. П., Мельника Я. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - ПАТ "ПроКредит Банк") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротелекомгруп" (далі - ТОВ "Євротелекомгруп"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18 квітня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Євротелекомгруп" було укладено рамкову угоду № FW105.825 та договір про відкриття кредитної лінії № 105.44491/FW105.825, відповідно до яких, з урахуванням внесених змін, кредитна лінія з видачі кредиту для ТОВ "Євротелекомгруп" відкривається на таких умовах: ліміт суми кредитної лінії з 18 квітня 2014 року до 17 лютого 2016 року - 100 000,00 дол. США, з 18 лютого 2016 року до 17 березня 2016 року - 66 666,00 дол. США, з 18 березня 2016 року до 20 квітня 2016 року - 33 334,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Євротелекомгруп" 18 квітня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено окремі договори поруки № 313667-ДП2, № 323547-ДП1.

На момент звернення до суду з позовом у ТОВ "Євротелекомгруп" утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 102 789,29 дол. США та 96 943,60 грн пені.

Уточнивши позовні вимоги відповідно до заяви від 05 серпня 2016 року, ПАТ "ПроКредит Банк" просило стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як солідарних з ТОВ "Євротелекомгруп" боржників заборгованість у сумі 49 689,00 дол. США та 385 838,47 грн пені.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року відмовлено ПАТ "ПроКредит Банк" у відкритті провадження в частині позовних вимог до ТОВ "Євротелекомгруп".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року у задоволенні позову ПАТ "ПроКредит Банк" відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що порука відповідачів припинена відповідно до частини першої статті 559, статті 609 ЦК України, у зв`язку з тим, що згідно із ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року ТОВ "Євротелекомгруп" було ліквідовано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "ПроКредит Банк" задоволено.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ "ПроКредит Банк". Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2014 року у сумі 49 689,00 дол. США та 385 838,47 грн пені.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" судові витрати у розмірі по 30 324,50 грн з кожного.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки у цій справі право на стягнення з поручителів заборгованості шляхом звернення до суду з позовом (квітень 2016 року) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителів.

Крім того, пунктами 4.1 договорів поруки від 18 квітня 2014 року, укладених між ПАТ "ПроКредит банк" та ОСОБА_1, і між ПАТ "ПроКредит банк" та ОСОБА_2, кредитор вправі пред`явити вимогу до поручителя про погашення заборгованості позичальника протягом трьох років з моменту виникнення заборгованості позичальника.

З огляду на те, що ПАТ "ПроКредит Банк" змінено строк виконанання зобов`язання шляхом пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості від 16 лютого 2016 року, з позовом у цій справі банк звернувся 18 квітня 2016 року, тому трирічний строк, встановлений пунктами 4.1 договорів поруки, позивачем не пропущено. Отже, наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з кожного з поручителів як солідарних з позичальником боржників. При цьому апеляційним судом було враховано, що рішення суду першої інстанції щодо встановлення розміру кредитної заборгованості відповідачами не спростовано і в апеляційному порядку не оскаржено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, від імені якого діють адвокати Придувалов В. В. та Муха Р. М., просив суд скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до виконавчого напису нотаріуса від 07 липня 2016 року, індексний номер 30355874, у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Євротелекомгруп" за договором про відкриття кредитної лінії від 18 квітня 2014 року № 105.44491/FW105.825 та відповідно до договору іпотеки від 18 квітня 2014 року № 323547-ІД1, укладеного між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2, за ПАТ "ПроКредит Банк" визнано та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

Суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки доказам, що підтверджують обставини переходу до позивача права власності на предмет іпотеки, не застосували положення статті 36 Закону України "Про іпотеку".

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у жовтні 2019 року, ПАТ "ПроКредит Банк" заперечувало проти доводів касаційної скарги, а постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року вважало законною та обґрунтованою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_2, від імені якого діють адвокати Придувалов В. В. та Муха Р. М., строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/5275/16.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

18 квітня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Євротелекомгруп" було укладено рамкову угоду № FW105.825 та договір про відкриття кредитної лінії № 105.44491/FW105.825, відповідно до яких, з урахуванням договору від 16 грудня 2014 року № 1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, кредитна лінія відкривається на таких умовах: ліміт суми кредитної лінії з 18 квітня 2014 року до 17 лютого 2016 року - 100 000,00 дол. США, з 18 лютого 2016 року до 17 березня 2016 року - 66 666,00 дол. США, з 18 березня 2016 року до 20 квітня 2016 року - 33 334,00 дол. США. Відповідно до пункту 2.2. договору про відкриття кредитної лінії встановлено фіксований тип процентної ставки у розмірі 11 % річних (т. 1, а. с. 9-15).

На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Євротелекомгруп" 18 квітня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" і ОСОБА_1 та ПАТ "ПроКредит Банк" і ОСОБА_2 було укладено окремі договори поруки № 313667-ДП2, № 323547-ДП1 (т. 1, а. с. 21-24).

Відповідно до пунктів 2.1. зазначених договорів поруки поручителі ( ОСОБА_1, ОСОБА_2 ) поручаються перед кредитором (ПАТ "ПроКредит Банк") за виконання усіх зобов`язань позичальника (ТОВ "Євротелекомгруп") у їх повному обсязі як солідарні із позичальником боржники.

Пунктами 4.1 договорів поруки від 18 квітня 2014 року передбачено, що кредитор вправі пред`явити вимогу до поручителя про погашення заборгованості позичальника протягом трьох років з моменту виникнення заборгованості позичальника.

Також 18 квітня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна № 323547-ДЗ1, відповідно до якого ОСОБА_2 (заставодавець) для забезпечення основного зобов`язання передав у заставу транспортні засоби.

Крім того, 18 квітня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 323547-ІД1, відповідно до якого ОСОБА_2 (іпотекодавець) на забезпечення основного зобов`язання передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 139-144).

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії ПАТ "ПроКредит Банк" видало ТОВ "Євротелекомгруп" кредитні кошти в сумі 99 840,06 дол. США, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ "Євротелекомгруп" з 18 квітня 2014 року до 12 квітня 2016 року. Так, 18 квітня 2014 року було видано 62 000,00 дол. США, 05 травня 2014 року - 322,06 дол. США, 05 травня 2014 року - 22 500,00 дол. США, 08 травня 2014 року - 14 000,00 дол. США, 17 червня 2014 року - 1 018,00 дол. США (т. 1, а. с. 17-20).

Відповідно до пункту 2.1 рамкової угоди кредитор на підставі угоди зобов`язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Згідно з пунктом 8.2.1 рамкової угоди кредитор вправі вимагати дострокове погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

У зв`язку з порушенням умов договору ПАТ "ПроКредит Банк" пред`явило вимогу про повне дострокове погашення кредиту до ТОВ "Євротелекомгруп" від 16 лютого 2016 року № 64/1, до ОСОБА_1 - від 16 лютого 2016 року № 66/1, до ОСОБА_2 - від 16 лютого 2016 року № 67/1, на загальну суму 100 662,83 дол. США (т. 1, а. с. 25-30).

Відповідно до пункту 8.4 рамкової угоди позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

ТОВ "Євротелекомгруп" не виконало вимогу та взяті на себе зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням позичальником та поручителями зобов`язань, ПАТ "ПроКредит Банк" задовольнило частину вимог за рахунок предмета іпотеки та списало у рахунок погашення кредиту суму у розмірі 56 127,79 дол. США. З огляду на викладене ПАТ "ПроКредит Банк", уточнивши позовні вимоги 05 серпня 2016 року, просило стягнути заборгованість у сумі 49 689,00 дол. США та 385 838,47 грн пені (т. 1, а. с. 165-170).

Установлено, що постановою Господарського суду Запорізької області від 11 липня 2016 року у справі № 908/1694/16 ТОВ "Євротелекомгруп" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру (т. 2, а. с. 27).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року у справі № 908/1694/16 банкрута ТОВ "Євротелекомгруп" ліквідовано. Провадження у справі припинено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 609 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення у іпотекодержателя права вимоги) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Наведеною вище нормою права передбачено спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечене іпотечним договором.

Таким чином, за змістом статей 1, 33, 36 Закону України "Про іпотеку" використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки за іншими іпотечними договорами, приводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

В уточненій позовній заяві ПАТ "ПроКредит Банк" зазначило, що у зв`язку з невиконанням позичальником та поручителями зобов`язань ПАТ "ПроКредит Банк" задовольнило частину вимог за рахунок предмета іпотеки та списало у рахунок погашення кредиту суму у розмірі 56 127,79 дол. США. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось 07 липня 2016 року на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка В. В. (індексний номер 30355874) шляхом реєстрації за банком права власності на квартиру АДРЕСА_1 у позасудовому порядку відповідно до статей 35- 37 Закону України "Про іпотеку", на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

З огляду на викладене ПАТ "ПроКредит Банк", уточнивши позовні вимоги 05 серпня 2016 року, просило стягнути заборгованість у сумі 49 689,00 дол. США та 385 838,47 грн пені (т. 1, а. с. 165-170).

У розділі 7 "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" договору іпотеки від 18 квітня 2014 року сторони узгодили, що іпотекодержатель у разі набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки вправі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом: набуття права власності на предмет іпотеки; продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (т. 1, а. с. 156-158).

Іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а тому будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 756/31271/15-ц (провадження № 61-4156св18).

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули.

Незважаючи на те, що суд першої інстанції фактично відмовив у задоволенні позову, колегія суддів не може залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки така відмова обґрунтована помилковими мотивами.

Суд помилково вважав, що порука відповідачів припинена відповідно до частини першої статті 559, статті 609 ЦК України у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року ТОВ "Євротелекомгруп" було ліквідовано.

Верховний Суд України у постановах від 25 листопада 2015 року у справі

№ 6-172цс15 та від 29 березня 2017 року у справі № 6-2013цс16 виклав правовий висновок, відповідно до якого припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника.

Подібні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 208/124/13-ц (провадження

№ 61-10734св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 182/8869/14-ц (провадження № 61-48357св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 326/705/18 (провадження № 61-3035св19).

З огляду на викладене та з урахуванням приписів частини третьої статті 400 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "ПроКредит Банк" з мотивів, викладених у цій постанові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відстрочено ОСОБА_2, від імені якого діють адвокати Придувалов В. В. та Муха Р. М., сплату судового збору у розмірі 60 649 грн за подання касаційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір, який підлягав сплаті ОСОБА_2 до Державного бюджету України при поданні касаційної скарги у розмірі 60 649,00 грн, покладається на позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діють адвокати Придувалов Василь Вадимович та Муха Роман Михайлович, задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Державного бюджету України60 649(шістдесят тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.