розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2018 року в складі судді Мумига І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року в складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Кіселика С. А.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права на земельну частку.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . Після їх смерті спадкоємцями першої черги були їхні діти: ОСОБА_6, ОСОБА_7 - рідний батько позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відповідач у даній справі.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, після його смерті спадщину прийняла його дочка ОСОБА_2 .

Після смерті батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається із земельних паїв в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області, загальною площею по 8,3 га.

На дні народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. В. Северинка всіма спадкоємцями було вирішено, що земельними паями, в тому числі успадкованими, загалом близько 100 га, буде користуватися відповідач, інші мають йому допомагати, проте, спадщину приймають усі.

У 2017 році позивачам стало відомо, що відповідач у 2013 році оформив на себе спадщину на земельні паї, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Остаточно, з урахуванням уточнень та доповнень позивачі просили:

- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 10 жовтня 2002 року державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1046 на ім`я ОСОБА_3 на 1/3 частини земельної частки (паю), що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в селі Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області розміром 10,9 га без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі сертифікату КР №0181868, виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01 березня 1999 року по р. 435;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 серпня 2005 року серія КР №119978, виданого на ім`я ОСОБА_3, загальною площею 8,04 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частини земельної частки (паю), що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області розміром 10,9 га без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості та належали спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі сертифікату КР №0181868, виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01 березня 1999 року по р. 435.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2018 року залишено без розгляду вимоги позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку в с. Наглядівка Компаніївського району Кіровоградської області, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 .

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У іншій частині позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимоги щодо встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 її дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у іншій частині, суд зазначив про сплив позовної давності.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, адвокат Хахін Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Хахіна Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишено без задоволення. Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 жовтня 2002 року державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1046 на ім`я ОСОБА_3 на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективної - дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області, розміром 10,9 га без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі сертифікату КР № 0181868, виданого Компанїївською райдержадміністрацією 01 березня 1999 року по р. 435; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 31 серпня 2005 року, серії КР № 119978, виданого на ім`я ОСОБА_3, загальною площею 8,04 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області; визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частини земельної частки (паю), розміром 5.45 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості, що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області та належного спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі сертифіката КР № 0181868, виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01 березня 1999 року по р. 435, яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, погодився з висновками про сплив позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги у цій частині задовольнити повністю.

У іншій частині рішення судів не оскаржується, а тому у відповідності до вимог частини першої статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядається.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами було неправильно застосовано норми матеріального права, неповно досліджено надані докази у справі, що призвело до неправильного вирішення спору. Зазначали, що про порушення свого права дізнались у 2017 році, а тому судами безпідставно застосовано строк позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну

У травні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 травня 2017 року (а.с.7 т.1).

Після її смерті відкрилась спадщина в тому числі на спірну земельну ділянку - земельну частку (пай), що знаходиться на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області і перебуває у колективній власності КДССГ ім. Петровського, розміром 10,9 га в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі, право на яку було встановлене за ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії КР № 0181868, виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01 березня 1999 року по р. 435 (а.с.87 т. 1).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були: її чоловік ОСОБА_5, який на час її смерті проживав разом з нею в с. Наглядівка Компаніївського району Кіровоградської області і помер ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_3 - відповідач у даній справі, дочка ОСОБА_1 - позивач у даній справі, і син ОСОБА_9 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи від 10 жовтня 2002 року № 213 до майна померлої ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою про прийняття спадщини звернувся її спадкоємець син ОСОБА_3, якому 10 жовтня 2002 року було видане свідоцтво на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективно-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського розміром 10,0 га без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві на підставі сертифіката серії КР № 0181868, виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01 березня 1999 року по р. 435.

У подальшому на вказану земельну частку (пай), яка була виділена в натурі, площею 8,04 га (ділянка № НОМЕР_2 ), оформлене право власності на ім`я ОСОБА_3, про що Компаніївською районною державною адміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія КР № 119978.

Судами встановлено, що із нотаріально посвідченої заяви позивача ОСОБА_1 від 07 лютого 2002 року, остання повідомила Державну нотаріальну контору Петрівського району Кіровоградської області про те, що їй як спадкоємцю за законом роз`яснено статтю 550 ЦК України, вона не буде звертатися до суду з позовом за продовженням строку на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5, і не заперечує, щоб свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) було видане її брату - сину померлих ОСОБА_3 (а.с.237 т. 1).

За матеріалами спадкової справи від 23 грудня 1998 року № 129, після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, із заявами про прийняття спадщини звернулись його сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_9, на їхнє ім`я, зокрема, 11 жовтня 2002 року було видане свідоцтво про право на спадщину, що складається з права на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективно-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського розміром 10,9 га без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві на підставі сертифіката серії КР № 0131412, виданого Компаніївською райдерадміністрацією 05 березня 1997 року по р. 412.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 травня 2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 травня 2017 року № 87168917, спадкоємцем майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є його дочка - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме спадщина, на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки, кадастровий номер 3522581200:02:000:0199, площею 2,5000 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.91-92 т. 1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та смерті ОСОБА_5 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто під час дії ЦК УРСР (1540-06) , то положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Статтею 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець за законом може відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Згідно зі статтями 560, 561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 71 ЦК УРСР (чинного на час видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі статтею 74 ЦК УРСР вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

У статті 76 ЦК УРСР визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК УРСР).

Відповідно до статей 256, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, правильними є висновки судів про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила про позовну давність, визначені ЦК України.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що з часу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 жовтня 2002 року на ім`я ОСОБА_3 на 1/3 частини спірної земельної ділянки (пай) після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_1 була обізнана щодо своїх прав на спадкове майно, у тому числі майнових права на земельну частку (пай), що належали спадкодавцям на час смерті, обґрунтовано вважав, що саме з цього часу у неї виникло право на позов, на підставі чого дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні частини позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем (а. с. 234-236). Та враховуючи те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності за ОСОБА_1 на Ѕ частини спірної земельної ділянки є похідними від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, обґрунтовано вважав такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 жовтня 2002 року державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1046 на ім`я ОСОБА_3 на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективної - дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області, розміром 10,9 га без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 31 серпня 2005 року, серії КР № 119978, виданого на ім`я ОСОБА_3, загальною площею 8,04 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області; визнання за ОСОБА_10 права на 1/2 частини земельної частки (паю), розміром 5.45 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості, що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області, яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області залишити без змін.