треті особи: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташова Тамара Михайлівна, Реєстраційна служба Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, Відділ державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому було уточнено, до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташова Т. М., Реєстраційна служба Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, Відділ державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк"), про визнання недійсним договору дарування, припинення договору іпотеки.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася його мати ОСОБА_3 . З грудня 2005 року мати позивача страждає психічними розладами, які з кожним роком все більше посилювалися. У зв`язку з цим вона неодноразово проходила лікування у різних психіатричних закладах, однак стан її психічного здоров`я з часом тільки погіршувався. Внаслідок хронічного психічного розладу мати позивача нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Саме в такому стані 28 липня 2006 року ОСОБА_3 підписала договір дарування на користь ОСОБА_2, не усвідомлюючи, що вона робить. Згідно договору дарування житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшов у власність до відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3 підписала у приватній нотаріальній конторі договір, тексту якого не читала. Оскільки вона хотіла поділити будинок між братами й не мала наміру дарувати її відповідачу, не пам`ятає обставин, за яких було вчинено цей правочин, та перебувала у хворобливому стані, що позбавляв її можливості усвідомлювати значення своїх дій, а за станом зору не могла бачити зміст підписаного документа. Тож позивач вважає, що його мати вчинила спірний правочин в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року ОСОБА_3 визнано недієздатною.

На підставі викладеного, позивач просив, визнати недійсним договори дарування, а саме:

- на житловий будинок, позначений в плані літ. "А-2", сарай, позначений в плані

літ. "Б", душ, позначений в плані літ. "В", вбиральня, позначена в плані літ. "В'", намет, позначений в плані літ. "Д", фундамент теплиці, позначений у плані літ. "Г", паркани, позначені у плані цифрами "№ 1, 4, 5, 6", ворота, позначені у плані цифрами "№ 2, 3", замощення, позначене у плані цифрою "I", сарай, позначений у плані літ. "б", майно, розташоване на земельній ділянці площею 0,15 га, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений 28 липня 2006 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3966;

- на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 2322181600:02:002:0292, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений 28 липня 2006 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3970;

- визнати право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, позначений в плані літ. "А-2", сарай, позначений в плані літ. "Б", душ, позначений в плані літ. "В", вбиральня, позначена в плані літ. "В'", намет, позначений в плані

літ. "Д", фундамент теплиці, позначений у плані літ. "Г", паркани, позначені у плані цифрами "№ 1, 4, 5, 6", ворота, позначені у плані цифрами "№ 2, 3", замощення, позначене у плані цифрою "I", сарай, позначений у плані літ. "б", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 2322181600:02:002:0292, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- визнати договір іпотеки реєстраційний № 2476 від 04 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Родовід Банк" який посвідчений приватним нотаріусом Карташовою Т. М. припиненим;

- припинити заходи забезпечення на заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_2, а саме вилучити обтяження об`єкта нерухомого майна, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га. кадастровий номер 2322181600:02:002:0292, Запорізького району з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та виключити запис з Державного реєстру іпотек. Вказані обтяження зареєстровані приватним нотаріусом Карташовою Т. М. на підставі договору іпотеки реєстраційний № 2476 від 04 березня 2008 року, та реєстраційним номером заборони № 14, 15;

- скасувати арешт на майно який був накладений відділом державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області

ВП № 23900623 від 10 жовтня 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташова Т. М., Реєстраційна служба Запорізького районного управління юстиції Запорізької області - задоволено.

Визнано недійсними договори дарування, а саме:

- на житловий будинок позначений в плані літ. "А-2", сарай, позначений в плані літ. "Б", душ, позначений в плані літ. "В", вбиральня, позначена в плані літ. "В", намет, позначений в плані літ. "Д", фундамент теплиці, позначений в плані літ. "Г", паркани, позначені в плані цифрами "№ 1, 4, 5, 6", ворота, позначені в плані цифрами " № 2, 3", замощення, позначене в плані цифрою "І", сарай, позначений в плані літ. "б", майно розташоване на земельній ділянці площею 0,15 га, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений 28 липня 2006 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3966;

- на земельну ділянку площею 0,15 га. кадастровий номер 2322181600:02:002:0292, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 який був укладений 28 липня 2006 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3970.

Визнано права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок позначений в плані літ. "А-2", сарай, позначений в плані літ. "Б", душ, позначений в плані літ. "В", вбиральня, позначена в плані літ. "В", намет, позначений в плані літ. "Д", фундамент теплиці, позначений в плані літ. "Г", паркани, позначені в плані цифрами "№ 1, 4, 5, 6", ворота, позначені в плані цифрами "№ 2, 3", замощення, позначене в плані цифрою "І", сарай, позначений в плані літ. "б", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,15 га. кадастровий номер 2322181600:02:002:0292, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Запорізького районного суду

від 16 січня 2012 року ОСОБА_3 визнано недієздатною та призначено ОСОБА_1 її опікуном, у відповідності до даного рішення було встановлено факти які не потребують додаткового доказування, а саме те, що в такому стані

28 липня 2006 року ОСОБА_3 підписала договір дарування на користь ОСОБА_2, не усвідомлюючи, що вона робить. ОСОБА_3 підписала у приватній нотаріальній конторі договір, тексту якого не читала. Оскільки вона хотіла поділити будинок між братами й не мала наміру дарувати її відповідачу, не пам`ятає обставин, за яких було вчинено цей правочин, та перебувала у хворобливому стані, що позбавляв її можливості усвідомлювати значення своїх дій, а за станом зору не могла бачити зміст підписаного документа. Тож позивач вважає, що його мати вчинила спірний правочин в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області

від 05 червня 2015 року доповнено рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року, наступними пунктами:

3. Визнано договір іпотеки реєстраційний № 2476 від 04 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Родовід Банк", а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га. кадастровий номер 2322181600:02:002:0292, який посвідчений приватним нотаріусом Карташовою Т. М. - припиненим.

4. Припинено заходи забезпечення на заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_2, а саме вилучено обтяження об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га. кадастровий номер 2322181600:02:002:0292, Запорізького району з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та виключити запис з Державного реєстру іпотек. Вказані обтяження зареєстровані приватним нотаріусом Карташовою Т. М. на підставі договору іпотеки реєстраційний № 2476 від 04 березня 2008 року, та реєстраційним номером заборони № 14, 15.

5. Скасовано арешт на майно який був накладений відділом державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області

ВП № 23900623 від 10 жовтня 2011 року.

Приймаючи рішення у порядку пункту 2 частини першої статті 220 ЦПК України (у редакції 2004 року), суд виходив із того, що під час прийняття рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року не було вирішено питання щодо позовних вимог про визнання договору іпотеки припиненим, припинення заходів забезпечення на заборону відчуження нерухомого майна та скасування арешту.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" задоволено.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року та додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області

від 05 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги не заявлені в інтересах ОСОБА_3, а позивач не діє як її опікун. До матеріалів справи не долучено повноваження позивача на представництво інтересів ОСОБА_3 та про це представництво не зазначено у позові. Позивачем не надано достатніх належних доказів на підтвердження позовних вимог та при вирішенні питання про визнання припиненим іпотечного договору сторона цього договору ПАТ "Родовід Банк" до участі в справі як відповідач не залучено. Судово-психіатрична експертиза по справі не призначалася, а в основу рішення покладено рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року де була проведена судово-психіатрична експертиза, про те питання часу втрати

ОСОБА_3 здатності розуміти значення своїх дій у ній не досліджувалося.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 травня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року та додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 червня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року, яким встановлено, на підставі висновку психіатричної експертизи, недієздатність ОСОБА_3, яка хворіла на психічні розлади з грудня 2005 року, набрало законної сили, а обставини встановлені ним, не підлягають доказуванню (частина четверта стаття 82 ЦПК України). Судом першої інстанції було враховано вказане судове рішення та висновок психологічної експертизи відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції). ОСОБА_1, будучи опікуном ОСОБА_3, звернувся до суду з цим позовом виключно в інтересах

ОСОБА_3, з метою захисту права приватної власності на спірні об?єкти нерухомості. Апеляційним судом було проігноровано приписи статей 58, 59, 60, 62 ЦПК України щодо представництва інтересів в суді недієздатної особи законним представником призначеного рішенням суду.

Доводи інших учасників справи

01 липня 2019 року ПАТ "Родовід Банк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду

від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Запорізького районного суду Запорізької області.

20 червня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи наведені у поясненнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, яка є матір`ю сторін по справі.

Позивач зазначав, що з грудня 2005 року його мати страждає психічними розладами, які з кожним роком все більше посилювалися. У зв`язку з цим вона неодноразово проходила лікування у різних психіатричних закладах, однак стан її психічного здоров`я з часом тільки погіршувався. Внаслідок хронічного психічного розладу мати позивача нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, і у зв`язку з цим вона визнана недієздатною.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року ОСОБА_3 визнано недієздатною та призначено опікуном ОСОБА_1 .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 хворіє на психічні розлади з грудня 2003 року, а також згідно акту № 741 від 03 листопада 2011 року первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_3, вбачаються ознаки деменції внаслідок органічного ураження головного мозку (гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія), в силу чого вона не могла та не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Ступінь існуючих порушень така, що позбавляє ОСОБА_3 здатності розуміти значення своїх дій та керування ними.

І саме в такому стані, на думку позивача, 28 липня 2006 року ОСОБА_3 підписала договір дарування на користь ОСОБА_2, не усвідомлюючи, що вона робить. Мати позивача, на його думку, вчинила спірний правочин в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частини перша стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року (стаття 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року

ОСОБА_3 визнано недієздатною.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження

№ 61-7835сво19) виклав висновок про застосування норми права, відповідно до якого підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Клопотань про призначення судово-психіатричної експертизи у справі яка переглядається, позивач не заявляв.

Можливість особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними визначається судом саме на момент вчинення оспорюваного правочину, а не до чи після цього.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено того, що саме на момент вчинення спірного правочину

(28 липня 2006 року) ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки у проведеній експертизі по справі № 2-о-44/11 про визнання ОСОБА_3 недієздатною та призначення опікуна, не досліджувалося питання часу втрати останньою здатності розуміти значення своїх дій, тобто питання того, що саме на момент укладення спірного правочину (28 липня

2006 року) ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Щодо незалучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ "Родовід Банк" Верховний Суд зазначає таке.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції визнавши припиненим договір іпотеки порушив права та інтереси іпотекодержателя - ПАТ "Родовід Банк", не залучивши його до участі у справі в якості співвідповідача, а суд апеляційної інстанції в силу наданих йому повноважень ЦПК України (1618-15) не наділений процесуальним правом залучати до участі у справі співвідповідачів.

Щодо твердження апеляційного суду про те, що позовні вимоги не заявлені в інтересах ОСОБА_3, а позивач не діє як її опікун та до матеріалів справи не долучено повноваження позивача на представництво інтересів ОСОБА_3 та про це представництво не зазначено у позові, Верховний Суд зазначає таке.

Як вже встановлено, рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року ОСОБА_3 визнано недієздатною та призначено опікуном ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 39 ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Аналогічні правила закріплені у частині першій статті 59 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Статтею 14 ЦПК у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні правила закріплені у частині першій статті 18 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

Аналіз змісту прохальної частини заявлених позовних вимог дозволяє стверджувати проте, що позовні вимоги заявлені саме в інтересах ОСОБА_3 .

За вказаних обставин, висновок апеляційного суду про те, що позовні вимоги не заявлені в інтересах ОСОБА_3, а позивач не діє як її опікун, а до матеріалів справи не долучено повноваження позивача на представництво інтересів ОСОБА_3 та про це представництво не зазначено у позові є неправильним.

Проте, такий висновок апеляційного суду не виплинув на правильність винесення оскаржуваного судового рішення, а згідно правил частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.