розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Батьківщина" на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2017 року Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області звернулась до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1, якій на праві власності належала земельна ділянка розміром 1,7371 га, кадастровий номер 0520655900:07:008:0239, що розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Зазначає, що спадкоємці у ОСОБА_1 відсутні.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином, річний строк, необхідний для подальшого передання земельної ділянки на користь територіальної громади, сплив.

На підставі викладеного Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області просила визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: земельну ділянку площею 1,7371 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520655900:07:008:0239, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ВН № 015512 належала померлій ОСОБА_1 ; передати цю земельну ділянку як відумерлу спадщину у власність територіальній громаді смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області в особі Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року заяву задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: земельну ділянку площею 1,7371 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520655900:07:008:0239, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ВН № 015512 належала померлій ОСОБА_1 .

Передано земельну ділянку площею 1,7371 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520655900:07:008:0239, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як відумерлу спадщину у власність територіальній громаді смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області в особі Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 минуло більше 20 років, спадкоємці за законом та за заповітом відсутні, що відповідно до статті 1277 ЦК України є підставою для визнання спадщини відумерлою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПП "Агрофірма Батьківщина" як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що судове рішення стосується її прав та інтересів, у травні 2020 року подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Агрофірма "Батьківщина" на рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у цивільній справі № 128/1968/17.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Агрофірма "Батьківщина" на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у цивільній справі № 128/1968/17 за заявою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи та інтереси ПП "Агрофірма "Батьківщина" не вирішувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ПП "Агрофірма "Батьківщина" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанцій та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання щодо земельної ділянки, яка за договором оренди від 12 грудня 2011 року тривалий час знаходиться у користуванні ПП "Агрофірма "Батьківщина".

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області просить касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду залишити без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі.

06 жовтня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 .

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ВН № 015512, виданого 20 березня 2002 року на підставі рішення 25 сесії 3 скликання Стрижавської селищної ради від 20 грудня 2001 року, ОСОБА_1 на час смерті належала земельна ділянка площею 1,74 гектарів, кадастровий номер 0520655900:07:008:0239, що розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

12 грудня 2011 року між Вінницькою районною державною адміністрацією як орендодавцем та ПСП "Агрофірма Батьківщина" як орендарем укладено договір оренди, за яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну частку (пай) № НОМЕР_1, кадастровий номер 0520655900:07:008:0239, площею 1,7371 га, для ведення товарного сільськогосподарського товариства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, за межами населеного пункту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Приписи зазначеної норми процесуального кодексу визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "Агрофірма "Батьківщина" на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що указаним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ПП "Агрофірма "Батьківщина" не вирішувалося, а тому воно не має права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав належну оцінку доводам про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання щодо земельної ділянки, яка є предметом оренди заявника за договором оренди від 12 грудня 2011 року, а тому ПП "Агрофірма "Батьківщина" має право на оскарження такого судового рішення є безпідставними.

В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що у справі, яка переглядаються, спірні правовідносини виникли щодо питання визнання відумерлою спадщини після померлої ОСОБА_1

ПП "Агрофірма "Батьківщина" не є спадкоємцем після померлої ОСОБА_1 .

Заявник в апеляційній скарзі належним чином не вказав, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів прийнятим судовим рішенням про визнання спадщини відумерлою.

При цьому слід ураховувати, що обставини, на які посилався апелянт, є предметом дослідження у правовідносинах, які виникли з договору оренди.

За таких обставин, права ПП "Агрофірма "Батьківщина" в контексті врегульованих книгою шостою Цивільного кодексу України (435-15) спадкових правовідносин не порушуються, оскільки вказана юридична особа взагалі не є учасником спадкових правовідносин, що виникли після смерті ОСОБА_1 .

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо поданої ПП "Агрофірма "Батьківщина" апеляційної скарги та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що можуть бути підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає достатніх правових підстав для скасування ухвали апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.