розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Коновалової В. А., Назарової М. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 20 грудня 2007 року між АТ "Укрсоцбанк" та

ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 556/16-МБ 21, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 300 000,00 грн.

В порушення умов договору позичальник зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 03 жовтня 2018 року утворилася заборгованість в розмірі 874 654,99 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 284 924,23 грн; заборгованості за відсотками - 412 681,22 грн; заборгованості за комісіями - 128 063,26 грн; інфляційних втрат за кредитом -

20 682,30 грн; інфляційних втрат за відсотками - 28 303,98 грн.

АТ "Укрсоцбанк" просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 556/16-МБ 21 у сумі 874 654,99 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що банком не надано суду доказів фактичного отримання відповідачем кредитної картки, строк її дії, дані про її перевипуск, не вказано її номер, внаслідок чого суд зробив висновок лише про укладення між сторонами кредитного договору, але не про існування між сторонами кредитних правовідносин, строк їх дії, наявність порушення з боку відповідача кредитних зобов?язань та правильність нарахування сум заборгованості.

Постановою Луганського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 03 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором № 556/16-МБ21 від 20 грудня 2007 року у сумі 713 431,81 грн, яка складається з: заборгованості за кредитним договором - 284 924,23 грн, заборгованості за відсотками - 379 521,30 грн, розміру інфляційних витрат за кредитом - 20 682,30 грн та розміру інфляційним втрат за відсотками -

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 26 753,68 грн.

У задоволенні позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за відсотками з 16 грудня 2017 року та суми заборгованості за комісіями відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що відповідачка неналежним чином виконувала взяті на себе зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Стягуючи 379 521,90 грн заборгованості за відсотками, апеляційний суд виходив із того, що згідно правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18, нарахування відсотків після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 128 063,26 грн, апеляційний суд зробив висновок про те, що позивач не обґрунтував та не надав доказів на стягнення вказаної суми боргу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 вересня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Кремінського районного суду Луганської області від 03 квітня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом проігноровано факт ненадання позивачем жодних доказів отримання відповідачкою грошових коштів. Позивачем не було додано оригіналів документів. Розрахунок заборгованості не є банківським документом, який підтверджує розмір заборгованості, а є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача. Апеляційний суд, беручи до уваги розрахунок заборгованості де, крім іншого, також здійснено розрахунок заборгованості по пені, проігнорував Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) згідно яких місто Кремінна Луганської області визнано населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а тому нарахування пені є неправильним.

Доводи інших учасників справи

31 жовтня 2019 року АТ "Укрсоцбанк" через засоби поштового зв?зку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги

ОСОБА_1 відмовити, а постанову Луганського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залишити без змін.

Додаткові аргументи заявника

14 листопада 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Кремінського районного суду Луганської області від 03 квітня

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кремінського районного суду Луганської області.

Зупинено виконання постанови Луганського апеляційного суду від 01 серпня

2019 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку.

05 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року залучено правонаступника АТ "Укрсоцбанк" - акціонерне товариство "Альфа-Банк", до участі у справі за позовом АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 грудня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 556/16-МБ 21, згідно умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

Згідно пункту 1.1.1 вказаного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами "Транш" загальною суму 300 000,00 грн, зі сплатою 14,5 % річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку 1 до цього договору з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 16 грудня 2017 року.

Позивач АТ "Укрсоцбанк" своє зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредитні кошти.

Неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості по вищезазначеному кредиту.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість станом на 03 жовтня 2018 року за кредитом складає 874 654,99 грн, а саме: заборгованість за кредитом -

284 924,23 грн; заборгованість за відсотками - 412 681,22 грн; заборгованість за комісіями - 128 063,26 грн; інфляційні втрати за кредитом - 20 682,30 грн; інфляційні втрати за відсотками - 28 303,98 грн.

На підтвердження вказаного розрахунку АТ "Укрсоцбанк" надано банківську виписку по особовому рахунку позичальника.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підтвердження розрахунку заборгованості за кредитним договором, АТ "Укрсоцбанк" надано банківську виписку по особовому рахунку позичальника.

Установивши, що відповідач не виконувала належним чином взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення у рахунок погашення заборгованості тіла кредиту, відсотків у межах строку кредитування та інфляційних втрат.

Аргументи заявника про те, що вона не отримувала кредитних коштів за кредитним договором є безпідставними, оскільки спростовуються доказами у справі, яким судом надана належна оцінка.

Аргументи заявника про те, що апеляційним судом не враховано Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) є безпідставними, оскільки вказані розпорядження застосовують під час вирішення питання щодо нарахування пені, проте, як вбачається з матеріалів справи вимог щодо стягнення пені позивачем не заявлялося.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня