Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 754/9842/19

провадження № 61-18782св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

правонаступник відповідача - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

відповідач - державний реєстратор Алієв Гусейн Азіз Огли Комунального підприємства "Світоч" м. Києва,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року, постановлену під головуванням судді Бабко В.В.,та на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Мостової Г. І., усправі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м. Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора та скасування реєстраційного запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (надалі - АТ "Укрсоцбанк"), державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м. Києва про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора.

Під час провадження справи у суді першої інстанції представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1, що належить АТ "Укрсоцбанк".

В обґрунтування заяви зазначено, що дії АТ "Укрсоцбанк" об`єктивно зумовлюють існування ризиків відчуження відповідачем майна, яке є предметом позовних вимог, а отже, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 15 січня 2020 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Альфа Банк".

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, заяву представника ОСОБА_1 задоволено.

Накладено арешт та заборону відчуження на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить АТ "Укрсоцбанк".

Судові рішення мотивовані тим, що неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в справі, а обраний вид заходів забезпечення позову є співмірним із предметом позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У жовтні 2019 року АТ "Укрсоцбанк" засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року поновлено АТ "Укрсоцбанк" строк на касаційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з Деснянського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи №754/9842/19.

У листопаді 2019 року виділені матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ "Укрсоцбанк" про забезпечення позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків щодо того, що обраний вид заходів забезпечення позову є співмірним із предметом позовних вимог. Окрім того, судами не було встановлено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Судами не було вирішено питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги.

Доводи інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є надуманими та не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 17 травня 2006 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1075, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_2 .

17 травня 2006 року між АКБСР "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №032/29-109К за умовами якого, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 64560 доларів США, зі сплатою 12 процентів річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 16 листопада 2018 року. Кредит надано для придбання двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

17 травня 2006 року між АКБСР "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 02-10/1212, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1077, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за договором кредиту №032/29-109К від 17.05.2006 року нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що державний реєстратор Комунального підприємства "Світоч" м. Києва Алієв Гусейн Азіз Огли прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 січня 2019 року, індексний номер 45204179, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за АТ "Укрсоцбанк" ( том 1, а.с.22,23).

08 липня 2019 року АТ "Укрсоцбанк" було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу виселення всіх мешканців зі спірної квартири (том 1, а.с.52).

АТ "Укрсоцбанк" не надало суду доказів та розрахунків можливих збитків, які він може понести у зв`язку із забезпеченням позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Накладаючи арешт на квартиру, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами виник спір щодо квартири предмету - іпотеки,та невжиття вказаних заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а обраний вид заходів забезпечення позову є співмірним із предметом позовних вимог.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки суди не врахували, що обраний позивачем вид забезпечення позову - "накладення арешту на квартиру" неспівмірний із предметом позову "про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності спірної квартири".

Натомість, обраний позивачем вид забезпечення позову - заборона відчуження спірної квартири є співмірним із предметом позову про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності на спірну квартиру.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах міститься у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року та від 25 вересня 2020 року у справі № 201/12570/18, від 03 липня 2019 року у справі №127/220/19, від 07 серпня 2019 року у справі № 372/2583/18, від 08 квітня 2020 року у справі №753/21406/18, від 23 липня 2020 року у справі № 607/14258/19-ц.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що про можливу реальність настання негативних наслідків у випадку відчуження банком майна третім особам свідчить долучена до справи письмова вимога АТ "Укрсоцбанк" від 08 липня 2019 року про виселення всіх мешканців з квартири, законність щодо переоформлення якої у власність банку позивачем оспорюється (а.с.52).

За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що судами не було встановлено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Стосовно доводів касаційної скарги відносно того, що судами не було вирішено питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1-3 ст. 154 ЦПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З аналізу вищевикладених норм ЦПК України (1618-15) вбачається, що розгляд судом заяви позивача про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не суперечить вимогам законодавства, оскільки положеннями ст. 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а визначена ч. 3 ст. 154 ЦПК України обов`язковість зустрічного забезпечення має вичерпний характер й правовідносини сторін до вказаного переліку не відносяться.

Частиною 1 статті 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність ухвали суду першої інстанції.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2019 року у справі № 924/789/18.

Окрім того, суд апеляційної інстанції врахував ненадання АТ "Укрсоцбанк" доказів та розрахунків можливих збитків, які він може понести у зв`язку із забезпеченням позову.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 412 ЦПК Українисуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин ухвала та постанова судів попередніх інстанцій в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог заяви про забезпечення позову.

Ухвала та постанова судів попередніх інстанцій в частині заборони відчуження спірної квартири є законним та обґрунтованими, тому в цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 412, 416, 417 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу правонаступника Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 рокув частині накладення арешту на квартиру скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_1, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, відмовити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в частині забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк" 960,50 грн за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

А. І. Грушицький

Є. В. Петров

О. С. Ткачук