розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", треті особи: ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова, про визнання іпотеки припиненою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2018 року в складі судді Теслікової І. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Тичкової О. Ю.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в особі відділення ХРД ПАТ "Креді Агриколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк", банк), треті особи: ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова, про визнання іпотеки припиненою.

Позов мотивований тим, що 26 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (далі - АТ "Індустріально-експортний банк"), правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", було укладено договір іпотеки нежитлових приміщень № 1652/2007-з, за яким позивач передала відповідачу в іпотеку належне їй на підставі договору дарування від 31 серпня 2001 року нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення підвалу № V111, 1-13, IX в літері А-1, зальною площею 154,7 кв. м, що знаходяться у АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення підвалу), як забезпечення зобов`язань третьої особи ( ОСОБА_2 ) за кредитним договором № 1652/2007 від 26 квітня 2007 року.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2012 року постановлено в рахунок задоволення позовних вимог ПАТ "Креді Агріколь Банк" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 1652/2007 від 26 квітня 2007 року у сумі 102 969,44 доларів США, що складає еквівалент 822 705,23 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 31 серпня 2001 року № 4249 та є предметом іпотеки за договором іпотеки нежитлових приміщень від 26 квітня 2007 року № 1652/2007-з, шляхом продажу на прилюдних торгах у порядку та за початковою ціною продажу, визначеною суб`єктом оціночної діяльності відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції 30 січня 2013 року було відкрито виконавче провадження № 36531681 по примусовому виконанню виконавчого листа від 18 грудня 2012 року № 2-2044, виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова, щодо звернення стягнення на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" на предмет іпотеки.

В ході виконавчого провадження іпотечне майно було описано та арештовано, проведено його оцінку.

Правонаступником Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції є Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова.

В ході виконавчого провадження № 36531681 по примусовому виконанню виконавчого від 18 грудня 2012 року листа № 2-2044 виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова, іпотечне майно було передано ДП "СЕТАМ" для проведення електронних торгів.

Електронні торги по реалізації даного іпотечного майна призначались тричі і тричі не відбулись, державний виконавець після перших та других торгів проводив уцінку майна. Останній раз електронні торги призначались і не відбулись 02 жовтня 2017 року, про що ДП "СЕТАМ" сформовано протокол № 288522.

Посилаючись на зазначене та на частину третю статті 49 Закону України "Про іпотеку", позивачка просила суд визнати припиненою іпотеку відповідно до договору іпотеки нежитлових приміщень від 26 квітня 2007 року № 1652/2007-з, укладений між АТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та скасувати запис про заборону відчуження нежитлових приміщень підвалу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Креді Агріколь Банк" в особі відділення ХРД ПАТ "Креді Агриколь Банк", треті особи - ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова, про визнання іпотеки припиненою - залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 18 вересня 2017 року по 24 листопада 2017 року виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2044 від 18 грудня 2012 року, виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова, щодо звернення стягнення на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" на предмет іпотеки, були зипинені. Крім того в матеріалах справи відсутні докази того, що банком було отримано повідомлення про не проведення третіх торгів, а тому відсутні підстави про задоволення позову.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2018 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що треті електронні торги з продажу іпотечного майна були призначені та не відбулися у період, коли вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні зипинено. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що банком було отримано повідомлення про не проведення третіх торгів. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 січня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди обох інстанцій встановили, зокрема, що в ході виконавчого провадження № 36531681 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2044 від 18 грудня 2012 року виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова, іпотечне майно було передано ДП "СЕТАМ" для проведення електронних торгів. Електронні торги по реалізації даного іпотечного майна призначались тричі і тричі не відбулись, державний виконавець після перших та других торгів проводив уцінку майна. Останній раз електронні торги призначались і не відбулись 02 жовтня 2017 року, про що ДП "СЕТАМ" сформовано протокол № 288522.

При цьому іпотекодержатель (відповідач) не скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 49 Закону України "Про іпотеку", а саме придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заміну своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Посилання судів на те, що треті електронні торги з продажу іпотечного майна, які були призначені та не відбулися 02 жовтня 2017 року у період, коли вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні було зупинено, є помилковими, оскільки призначення третіх електронних торгів не оскаржувалось сторонами виконавчого провадження і не визнавалось незаконним, будь-які докази з цього приводу відсутні, а тому не має окремого правового значення зупинення або не зупинення виконавчого провадження у період з 18 вересня 2017 року по 24 листопада 2017 року.

При цьому суди констатувавши таке зупинення виконавчого провадження, не встановили незаконість призначення третіх електронних торгів ДП "СЕТАМ". Ніяких дій спрямованих на оскарження проведення електронних торгів, стягувач не вчинив, а тому усі електронні торги, призначені та проведені тричі, що встановлено судом, є законними, а докази зворотнього відсутні.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що банком було отримано повідомлення від державного виконавця про не проведення третіх торгів із пропозицією залишити іпотечне майно за собою, є помилковими, оскільки інформація про електронні торги знаходиться у відкритому доступі, і стягувач мав повну можливість слідкувати за ними, а отримання або неотримання стягувачем повідомлення від державного виконавця про результати третіх торгів не має ніякого значення для предмету спору, оскільки норми статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на той момент) регламентують не обов`язки стягувана і не правовідносини між сторонами, пов`язані із іпотекою, а лише дії виконавця під час реалізації майна.

Суди попередніх інстанцій допустили неповне з`ясування обставин справи, не визначилися із дотриманням з боку стягувача норм статті 49 Закону України "Про іпотеку", та не застосували норми частини третьої статті 49 Закону України "Про іпотеку" за наявності підстав для їх застосування, а чомусь зосередилися замість цього на діях державного виконавця, що не є предметом спору.

Доводи інших учасників справи

У липні 2019 року АТ "Креді Агріколь Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Червонозаводського районного суду міста Харкова.

Справа надійшла до Верховного суду у липні 2019 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Ткачук О. С.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що 26 квітня 2007 року між АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки нежитлових приміщень № 1652/2007-з, за яким ОСОБА_1 передала належне їй нерухоме майно нежитлові приміщення підвалу в іпотеку відповідачу, як забезпечення зобов`язань третьої особи ОСОБА_2 за кредитним договором № 1652/2007 від 26 квітня 2007 року (Т. 1 а. с. 11, 12).

Вказане нерухоме майно належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 31 серпня 2001 року (Т. 1 а. с. 6).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2012 року постановлено в рахунок задоволення позовних вимог ПАТ "Креді Агріколь Банк" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 1652/2007 від 26 квітня 2007 року у сумі 102 969,44 доларів США, що складає еквівалент 822 705,23 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення підвалу, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 31 серпня 2001 року та є предметом іпотеки за договором іпотеки нежитлових приміщень № 1652/2007-з від 26 квітня 2007 року, шляхом продажу на прилюдних торгах у порядку та за початковою ціною продажу, визначеною суб`єктом оціночної діяльності відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (Т. 1 а. с. 13, 14).

Державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції 30 січня 2013 року було відкрито виконавче провадження № 36531681 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2044 від 18 грудня 2012 року, виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова, щодо звернення стягнення на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" на предмет іпотеки (Т. 1 а. с. 15, Т. 2 а. с. 25).

В ході виконавчого провадження іпотечне майно було описано та арештовано, проведено його оцінку.

В ході виконавчого провадження № 36531681 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2044 від 18 грудня 2012 року виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова, іпотечне майно було передано ДП "СЕТАМ" для проведення електронних торгів.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області 18 вересня 2017 року було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 36531681 (Т. 1 а. с. 56).

Копія вказаної постанови була направлена боржнику, стягувачу, ДП "Сетам" та Міністерству юстиції України (Т. 2 а. с. 223).

20 вересня 2017 року державним виконавцем було направлено на адресу ДП "Сетем" та Харківської філії ДП "Сетам" лист з повідомленням про негайне зупинення електронних торгів (Т. 2 а. с. 223).

Листом головного директора ДП "Сетам" від 26 вересня 2017 року Управління контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було повідомлено про те, що державним виконавцем у вищевказаному виконавчому провадженні було безпідставно винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, у зв`язку з чим директор просив здійснити заходи реагування, про які повідомити ДП "Сетам" (Т. 2 а. с. 227, 228).

Начальник Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова листом від 04 жовтня 2017 року повідомив заступника начальника відділу організації за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області про те, що ДП "Сетам" було повідомлено про негайне зупинення електронних торгів, що в порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, здійснено не було. Постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є законною та ніким не скасованою, а з приводу бездіяльності ДП "Сетам" відділом готується відповідне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (Т. 2 а. с. 229, 230).

Постановою заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 24 листопада 2017 року було поновлено вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні (Т. 2 а. с. 268).

Судами встановлено, що у період з 18 вересня 2017 року по 24 листопада 2017 року виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2044 від 18 грудня 2012 року, виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова, щодо звернення стягнення на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" на предмет іпотеки, були зупинені.

При цьому, треті електронні торги з продажу іпотечного майна були призначені та не відбулися 02 жовтня 2017 року, про що ДП "СЕТАМ" сформовано протокол № 288522, тобто треті електронні торги були призначені та не відбулися у період, коли вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні зупинено (Т. 2 а. с. 236).

У копії виконавчого провадження міститься лист заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23 жовтня 2017 року № 24-29/36531681/10, який адресовано ПАТ "Креді Агріколь Банк", яким виконавець повідомляє банк про непроведення третіх торгів, який згідно опису вкладення 23 жовтня 2017 року було направлено банку. На вказаний лист як обізнаність про непроведеня третіх торгів у позові посилається позивач (Т. 2 а. с. 254).

Також в матеріалах виконавчого провадження міститься лист заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23 жовтня 2017 року № 24-29/36531681/10/Ж, який адресована ПАТ "Креді Агріколь Банк", яким державний виконавець повідомляє банк про необхідність звернення до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову (Т. 2 а. с. 240).

Судом встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження містяться два різних за змістом листа державного виконавця, адресованих банку 23 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні суду першої інстанції 13 квітня 2018 року представник відповідача повідомив, що на адресу банку приходило лише два аналогічних листа, які стосувалися необхідності подання до суду зави про скасування заходів забезпечення позову та будь-яких повідомлень про непроведення торгів банк не отримував. В судовому засіданні представником було продемонстровано оригінали вказаних листів, які дійсно не містили такої інформації, оскільки обидва листи були однаковими за змістом, зовнішніми характеристиками та стосувалися скасування заходів забезпечення позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 "Про іпотеку").

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

За змістом частини першої статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачене рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусове виконання рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин.

Права та обов`язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись передбачені статті 49 Закону України "Про іпотеку".

Згідно статті 49 Закону України "Про іпотеку", у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII від 03 липня 2018 року (2478-19) редакцію частини третьої статті 49 Закону України "Про іпотеку" було змінено.

За правилами частини третьої статті 49 Закону України "Про іпотеку" у разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Отже, на час перегляду справи у апеляційному та касаційному порядку, частина третя статті 49 Закону України "Про іпотеку" не містить положень про припинення іпотеки за рішенням суду якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів.

' 'p' Закон України "Про іпотеку" (898-15) є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містять виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , це не є безумовною підставою для припинення іпотеки.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 711/9304/17 (провадження № 61-37660св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 133/3293/18 (провадження № 61-14345св19) у подібних правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 оскільки не скористання своїм правом, передбаченим частиною першою статті 49 Закону України "Про іпотеку", а саме придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заміну своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна не є підставою для припинення іпотеки.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, спростовуються матеріалами справи, які не містять доказів наявності підстав для припинення спірної іпотеки та зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.