розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство" (далі - ОП "Азовське морське пароплавство"), Одеської міської ради про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 02 грудня 2005 року ОСОБА_1, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_2, уклала із ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року у справі № 2-5285/11 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення отриманих за договором грошей задоволено. Вказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 грудня 2005 року було визнано недійсним. Зазначеним рішенням суду встановлено, що спірна квартира була придбана у ОСОБА_3 за 105 000 доларів США, що за курсом Національного банку України на той час становило 530 250 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2011 року у справі № 2-2322/11 позов ОП "Азовське морське пароплавство" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна у добросовісного набувача задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство" спірну квартиру.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували, що після придбання квартири вони понесли витрати на проведення капітального ремонту, внаслідок чого ринкова вартість квартири збільшилась та на теперішній час становить 1 616 028,00 грн, тобто, різниця становить 1 085 778,00 грн. Відшкодувати такі витрати у досудовий спосіб виявилось неможливим, оскільки 19 травня 2003 року Господарським судом Донецької області була порушена справа № 5/94Б про банкрутство ОП "Азовське морське пароплавство", щодо якого на теперішній час триває ліквідаційна процедура, тому єдиним способом отримати ці витрати є визнання за ними права власності на 0,672 частки спірної квартири, яка відповідає витратам, на які збільшилась вартість спірної квартири, у сумі 1 085 778,00 грн.

Крім того, позивачі зазначали, що решта частки спірної квартири повинна бути передана до комунальної власності Одеської міської ради, тому є необхідним зобов`язати ОП "Азовське морське пароплавство" передати Одеській міській раді, а останню - зобов`язати прийняти 0,328 частки спірної квартири.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на 0,672 частки квартири АДРЕСА_1, яка відповідає витратам, на які збільшилась вартість квартири, у сумі 1 085 778,00 грн.

Зобов`язати ОП "Азовське морське пароплавство" передати до комунальної власності Одеської міської ради 0,328 частки у квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 95,1 кв. м.

Зобов`язати Одеську міську раду прийняти від ОП "Азовське морське пароплавство" до комунальної власності 0,328 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 95,1 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року у складі судді Донцова Д. Ю. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на 0,672 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 95,1 кв. м, яка відповідає витратам, на які збільшилась вартість квартири, у сумі 1 085 778,00 грн.

Зобов`язано ОП "Азовське морське пароплавство" передати до комунальної власності Одеської міської ради 0,328 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 95,1 кв. м. Зобов`язано Одеську міську раду прийняти від ОП "Азовське морське пароплавство" до комунальної власності 0,328 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 95,1 кв. м (а.с. 58-60).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після проведення позивачами ремонту у спірній квартирі, вартість спірної квартири збільшилась на 1 085 778,00 грн, що становить 0,672 частки, виходячи із розрахунку. Єдиним способом відшкодувати вказані витрати є визнання за позивачами права власності на 0,672 частки квартири, яка відповідає витратам, на які збільшилась вартість спірної квартири, у сумі 1 085 778 грн. Оскільки на теперішній час порядок передачі об`єктів житлового фонду до комунальної власності територіальної громади чинним законодавством не встановлено, то обґрунтованим є зобов`язання ОП "Азовське морське пароплавство" передати, а Одеську міську раду - прийняти до комунальної власності 0,328 частки спірної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 30 серпня 2019 року ОП "Азовське морське пароплавство" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року поновлено ОП "Азовське морське пароплавство" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОП "Азовське морське пароплавство" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) передбачено процедуру передачі об`єктів житлового фонду, яким є спірна квартира, з державної у комунальну власність. Порядок врегулювання такого питання у судовому порядку шляхом ухвалення судового рішення про зобов`язання ОП "Азовське морське пароплавство" передати до комунальної власності Одеської міської ради 0,328 частки квартири АДРЕСА_1 та зобов`язання Одеської міської ради прийняти від ОП "Азовське морське пароплавство" до комунальної власності 0,328 частки спірної квартири є порушенням вказаної процедури передачі майна до комунальної власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову апеляційного суду та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Судом апеляційної інстанції поновлено строк на апеляційну скаргу ОП "Азовське морське пароплавство", яка подана через шість років після прийняття рішення судом першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Юрченко І. П., реєстровий № Д-309, продавець ОСОБА_4

- за ОСОБА_4 на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 червня 2005 року у справі № 2-562-2005 за позовом останнього до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спірну квартиру.

- за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Другою Одеською державною нотаріальною конторою від 12 листопада 1993 року, реєстровий № 3-9648, продавці: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

- за ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло, наданого КЕЧ Одеської міської ради №58 від 08 липня 1993 року.

Згідно з договором купівлі-продажу від 11 листопада 2005 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 .

Надалі, за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2005 року № 17559 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

21 квітня 2008 року ОП "Азовське морське пароплавство" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності та витребування майна.

Під час розгляду вказаної справи суду стало відомо, що до Великомихайлівського районного суду Одеської області Калошин А. Л. позову до ОСОБА_5 не пред`являв, справа за № 2-562/2005 в суді взагалі відсутня, рішення у цій справі не ухвалювалося.

11 листопада 2005 року ОСОБА_4 на підставі підробленого рішення суду продав спірну квартиру ОСОБА_3, у якого надалі її купила ОСОБА_1 .

За цих обставин, прокуратурою м. Одеси розслідувано кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_10 та інших у скоєнні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України.

Справа містила епізод щодо протиправного заволодіння квартирою АДРЕСА_1, яку придбала ОСОБА_1 у ОСОБА_3

29 жовтня 2009 року Апеляційним судом Одеської області ухвалено вирок стосовно зазначених осіб.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року у справі № 2-5285/11 позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення отриманих за договором грошей задоволено.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 грудня 2005 року було визнано недійсним. Зазначеним рішенням суду встановлено, що спірна квартира була придбана у ОСОБА_3 за 105 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 02 грудня 2005 року становило 530 250,00 грн (а.с. 5).

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2011 року у справі № 2-2322/11 позов ОП "Азовське морське пароплавство" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна у добросовісного набувача задоволено. Витребувано у ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОП "Азовське морське пароплавство" квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки спірна квартира на момент її купівлі знаходилася у стані після пожежі, позивачі зробили в ній капітальний ремонт, внаслідок чого її ринкова вартість збільшилась та на теперішній час становить 1 616 028 грн, що підтверджується висновком приватного підприємства "ТОП.ПРОЕКТ".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Установлено, що апеляційну скаргу на рішення районного суду від 26 листопада 2013 року ОП "Азовське морське пароплавство" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. подало 30 серпня 2019 року, тобто минуло більше року, одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 76).

При цьому в указаному клопотанні не зазначено, що ОП "Азовське морське пароплавство" не повідомлялося про дату судового засідання, а лише зазначено, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваного рішення ОП "Азовське морське пароплавство" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. отримало лише 01 серпня 2019 року, після ознайомлення з матеріалами справи. У судовому засіданні суду першої інстанції при оголошенні оскаржуваного рішення ліквідатор Карпенко А. А. присутнім не був, оскільки був призначений ліквідатором-арбітражним керуючим ОП "Азовське морське пароплавство" ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року у справі № 5/94б, попереднім ліквідатором ОП "Азовське морське пароплавство" відповідні матеріали щодо наявності оскаржуваного судового рішення не передавались.

Оскільки апеляційна скарга ОП "Азовське морське пароплавство" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. була подана 30 серпня 2019 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК (1618-15) України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовує той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

При цьому ОП "Азовське морське пароплавство" знало про існуваннярішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року, оскільки у засіданні брав участь представник ОП "Азовське морське пароплавство" - Дмитрієв Р. О. (а.с. 43, 53).

Проте лише 30 серпня 2019 року, тобто майже через шість років з часу ухвалення рішення суду першої інстанції, воно було оскаржено до апеляційного суду.

Отже, правових підстав вважати, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи немає, а тому виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду також відсутні.

Верховний Суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, 33).

У цій справі право відповідача на доступ до суду, хоч і було обмежене, проте це обмеження не шкодить самій суті відповідного права, воно передбачено законом для стабільності судових рішень й дотримання принципу Res judicata, а, крім того, ОП "Азовське морське пароплавство" не скористалося правом подати апеляційну скаргу протягом визначеного законом строку.

Подібні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Таким чином, апеляційний суд всупереч вимогам статей 263- 265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, зазначених обставин та вимог закону не врахував, не встановив усіх необхідних обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

У зв`язку з наведеним оскаржувану постанову апеляційного суду не можна вважати законною й обґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстнації зі стадії відкриття апеляційного провадження.