суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стужук Павло Петрович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стужука П. П.

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2006 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

До вересня 2016 року виконавче провадження перебувало у Дніпровському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя, він регулярно і сумлінно у добровільному порядку виконував рішення суду, заборгованості не мав.

Постановою державного виконавця від 27 вересня 2016 року за заявою стягувача виконавчий лист був повернутий останній без виконання у зв`язку з добровільною сплатою аліментів.

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ із заявою про відкриття виконавчого провадження і стягнення заборгованості за аліментами.

03 червня 2019 року державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за період з січня 2011 року по квітень 2019 року, згідно якого сума боргу зі сплати аліментів станом на 01 травня 2019 року становить 739 221,32 грн.

Заявник стверджує, що до вересня 2016 року заборгованості по сплаті аліментів він не мав, ніде не працював, офіційно заробітної плати не отримував, у фонді по безробіттю на обліку не перебував, зареєстрував своє постійне місце проживання у м. Києві у червні 2013 року, а отже державний виконавець неправомірно наклав арешт на все його майно та безпідставно здійснив розрахунок згідно середньомісячної заробітної плати по м. Києву за весь цей період.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, що виразилася у неправильному обрахунку заборгованості та не врахуванні доводів та пояснень скаржника та його адвоката, а також у ненаданні обґрунтованого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2020 року у складі судді Баруліної Т. Є. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стружука П. П. щодо розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні № 59050779 за виконавчим листом Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2006 року у цивільній справі № 2-3915/06.

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець неправомірно здійснив розрахунок заборгованості за період з 2011 року по 2019 рік, оскільки за положеннями частини першої статті 191 СК України, у редакції Закону який діяв до 28 січня 2018 року, аліменти за минулий час можуть бути присуджені не більше, як за три роки. Звернення стягувача у вересні 2016 року до виконавчої служби про повернення виконавчого листа у зв`язку із добровільним виконанням боржником судового рішення, повернення виконавчого листа стягувачу свідчить про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на вересень 2016 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2020 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги на бездіяльність старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стужука П. П.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець правильно здійснив перерахунок заборгованості по сплаті аліментів.

Ухвалюючи нове рішення у справі апеляційний суд врахував те, що 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки. З отриманих за 2011-2015 роки доходів аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 не сплачувалися, про розмір отримуваних боржником доходів за вказаний період часу ні ОСОБА_2, ні державний виконавець Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя обізнані не були.

Зважаючи на те, що до вересня 2016 року ОСОБА_1 сплачував аліменти без урахування фактично отриманих доходів від здачі в оренду нерухомого майна, висновки суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2011 року по 27 вересня 2016 року є помилковими.

Відкликання ОСОБА_1 у липні 2019 року податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки та подання нових декларацій не свідчить про неправомірність дій державного виконавця, які мали місце до вказаних подій - у червні 2019 року.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості надати державному виконавцю нові декларації за спірний період часу з метою визначення іншої суми заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - Мазуренко С. С. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року та залишити в силі ухвалу місцевого суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо можливості застосування зворотної дії нормативно-правового акту у часі. Судом не було враховано положення частини першої статті 194 СК України, у редакції яка діяла до 28 січня 2018 року.

Апеляційний суд вказуючи про те, що державний виконавець правильно здійснив перерахунок заборгованості по сплаті аліментів, не врахував положення статей 81, 181, 195 СК України.

Рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

20 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року.

21 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2006 року (справа № 2-3915/06) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1 а.с. 9, 99-103).

Виконавчий лист перебував на примусовому виконанні в Ленінському ВДВС м. Запоріжжя, який згодом було перейменовано у Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя.

27 вересня 2016 року стягувач звернулась до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя із заявою про повернення виконавчого документа № 2-3915/06 від 08 листопада 2006 року без виконання у зв`язку з добровільною сплатою аліментів (т. 1 а.с. 110, 143).

Постановою державного виконавця від 27 вересня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання у зв`язку із добровільною сплатою аліментів (т. 1 а.с. 13, 109, 145).

ОСОБА_5 30 червня 2007 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та отримала прізвище " ОСОБА_7 ", який було розірвано 27 травня 2010 року, а у подальшому, 15 червня 2018 року вона уклала шлюб із ОСОБА_8 та отримала прізвище " ОСОБА_9 " (т.1 а.с. 99 - 103).

Починаючи з 2006 року до моменту відкликання ОСОБА_2 виконавчого листа з Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя, ОСОБА_1 сплачував аліменти на дитину. На підтвердження вказаних обставин заявник надав копії квитанцій про сплату аліментів за період часу включно до серпня 2019 року (т.1 а.с. 15 - 46, 146 - 150).

Також, на підтвердження того, що ОСОБА_1 сплачував аліменти на користь ОСОБА_10 добровільно та не мав заборгованості за аліментами на момент її звернення до Дніпровського ВДВС із заявою про повернення виконавчого документа, заявник надав суду лист начальника відділу Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя № 711/3 від 04 вересня 2019 року, отриманий на запит адвоката Мазуренка С. С. (т. 1 а. с. 108, 142).

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки (т. 1 а. с. 68-72, 107).

11 травня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Оболонського ВДВС м. Київ за місцем реєстрації боржника і пред`явила до повторного виконання виконавчий лист, виданий 08 листопада 2006 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за рішенням у справі № 2-3915/06.

Постановою старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стужука П. П. від 11 травня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59050779 (т. 1 а. с. 14).

03 червня 2019 року державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за аліментами, згідно якого за період з січня 2011 року по квітень 2019 року заборгованість ОСОБА_1 складає 774 362,46 грн, з яких: 189 521,96 грн - заборгованість за виконавчим листом та 584 840,50 грн - ј частка доходу від здачі в оренду нерухомого майна та задекларованих у податкових деклараціях доходів, та з урахуванням добровільно сплачених 35 141,14 грн, заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 травня 2019 року становить 739 221,32 грн (т. 1 а. с. 47 - 54).

Вказаний розрахунок державним виконавцем здійснено на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_1, поданих у квітні 2019 року до ГУ ДФС у м. Києві, з урахуванням коштів, добровільно сплачених платником аліментів за спірний період часу (т. 1 а.с. 68-72, 77-96, 121-130).

Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить чотири квартири у м. Києві, які були придбані ним у період з 2012 року по 2015 рік (т. 1 а.с. 73-76).

Представник заявника - адвокат Мазуренко С. С. надав суду копію відповіді ГУ ДФС у м. Києві № 98647/1/26-15-13-04-20 від 29 серпня 2019 року про анулювання, як таких, що подані помилково, податкових декларацій про майновий стан і доходи № 52845 за 2011 рік, № 52844 за 2012 рік, № 52843 за 2013 рік, № 52842 за 2014 рік від 12 квітня 2019 року та № 52361 за 2015 рік від 11 квітня 2019 року, на які посилається стягувач ОСОБА_2 та державний виконавець у довідці-розрахунку заборгованості за аліментами (т. 1 а.с. 140).

Представник заявника також надав суду відповідь Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області № 1190/08-01-05-07 від 30 жовтня 2019 року, згідно якої Ленінський суд м. Запоріжжя по справі № 2а-3915/06 звернувся до Вознесенського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області з запитом про надання інформації стосовно ОСОБА_1 щодо розміру отриманих ним доходів за період 2011-2015 роки (т.1 а.с. 184).

Згідно відповіді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2019 року за вих. № 17-3/365-04/1, згідно матеріалів справи № 2-3915/06 та відповідно до обліково-статистичної картки "Д-3", суд не робив запитів до Вознесенського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області та не звертався із запитом про надання інформації стосовно податкових декларацій ОСОБА_1 до будь-яких інших органів ДПС України (т.1 а. с. 188 - 189).

Згідно відповіді Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України за № 44067/6/99-99-22-11-15 від 12 листопада 2019 року Вознесенським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області були надані належним чином завірені копії податкових декларацій про майновий стан та доходи ОСОБА_1 (т.1 а. с. 191).

На підтвердження дійсного майнового стану ОСОБА_1 суду було надано податкову декларацію платника єдиного податку - ФОП за 2019 рік (т.1 а. с. 171-174).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною восьмою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З`ясувавши при розгляді справи, що із доходів, які ОСОБА_11 фактично отримав протягом 2011-2016 років і які він задекларував у квітні 2019 року, аліменти на утримання своєї доньки він не сплачував, про реальний розмір отримуваних доходів ні стягувача, ні державного виконавця не повідомляв, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення поданої скарги.

Апеляційний суд правильно вказав про те, що ОСОБА_1 сплачував аліменти без урахування фактично отриманих доходів від здачі в оренду нерухомого майна, тому висновки суду першої інстанції про відсутність заборгованості зі сплати аліментів є помилковими.

Відкликання у липні 2019 року податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки та подання ОСОБА_1 нових декларацій не свідчить про неправомірність дій державного виконавця, які мали місце до вказаних подій - у червні 2019 року.

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості надати державному виконавцю нові декларації за спірний період часу з метою визначення розміру заборгованості.

Доводи ОСОБА_1 щодо неможливості стягнення аліментів за минулий час (понад три роки)колегія суддів до уваги не бере, оскільки виконавчий лист знаходився на примусовому виконанні до 27 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 109), і до моменту повторного пред`явлення його до виконання (11 травня 2019 року) не сплив трирічний строк, передбачений частиною першою статті 194 СК України (в редакції, яка діяла до 28 серпня 2018 року).

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що державний виконавець допустив неправомірну бездіяльність.

У випадку незгоди з визначеним на підставі усіх наданих доказів розміром заборгованості за аліментами боржник вправі захистити свої права у спосіб, який є ефективним та призведе до реального захисту порушеного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Головуючий	В. С. Висоцька

Судді	А. І. Грушицький

	І. В. Литвиненко

	Є. В. Петров

	О. С. Ткачук