Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 14 червня 2005 року між ним та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № VO00GF00000033, відповідно до умов якого банк надав йому кредитні кошти у сумі 26 880 доларів США на купівлю житла та оплату страхових платежів строком до

14 червня 2025 року, зі сплатою щомісячної комісії та процентів. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором укладено такі договори: 15 червня 2005 року між ним та банком - договір іпотеки ВСС № 707022, предметом якого була трикімнатна квартира загальною площею 47 кв. м; 14 червня 2005 року - договір поруки

№ VO00GF00000033/1 між банком та ОСОБА_3 (далі - договір поруки № 1); 15 червня 2005 року - договір поруки № VO00GF00000033/2 між банком та ОСОБА_4 (надалі - договір поруки № 2), відповідно до умов якого поручителі поручалися перед банком за виконання позичальником зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.

-зазначав, що в лютому 2007 року АТ КБ "ПриватБанк" повідомило його про те, що право вимоги за кредитним договором відступлено компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі (Ukraine Mortgage Finanance № 1 plc) з місцемзнаходженням за адресою: Пеліпар Хаус, 1-й поверх, Клоук Лейн 9, Лондон EC4R 2RU, Великобританія (Pellipar House, 1st Floor, 9 Cloak Lane, London EC4R 2RU, United Kingdom).

Стверджував, що ним виконано всі зобов`язання за кредитним договором, оскільки він протягом дії договору про відступлення права вимоги сплатив на користь компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі (Ukraine Mortgage Finanance № 1 plc) всю суму заборгованості, тому правовідносини за спірним кредитним договором, а також договорами поруки та іпотеки, укладеними на його забезпечення, є припиненими.

ОСОБА_1 просив суд:

визнати припиненими правовідносини за кредитним договором, що укладений 14 червня 2005 року між ним та АТ КБ "ПриватБанк"

за № VО00GF00000033, у зв`язку з його виконанням;

визнати припиненими правовідносини за договором поруки, що укладений 14 червня 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 за

№ VО00GF00000033 /1, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання, на забезпечення якого він був укладений;

визнати припиненими правовідносини за договором поруки, що укладений 14 червня 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 за

№ VО00GF00000033/2, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання, на забезпечення якого він був укладений;

визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки, який укладено 15 червня 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1

ВСС № 707022, посвідчений приватним нотаріусом Троц Ю. Б., зареєстрований у реєстрі за № 1941, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання, на забезпечення якого він був укладений; зобов`язати приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троць Ю. Б. зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити запис із Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна за договором іпотеки ВСС № 707022 від 15 червня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1941, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 47 кв. м, житловою площею 30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня

2018 року, постановленою у складі судді Івасюти Л. В., прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором

у зв`язку з його виконанням та визнання припиненими правовідносин поруки та іпотеки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня

2018 року, ухваленим у складі судді Івасюти Л. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими правовідносини за кредитним договором

від 14 червня 2005 року № VО00GF00000033, який укладено між

ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з його виконанням.

Визнано припиненими правовідносини за договором поруки

№ VО00GF00000033 /1, який укладено 14 червня 2005 року між

АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3, та договором поруки, який укладено

14 червня 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2

№ НОМЕР_1, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання на забезпечення якого вони були укладені.

Визнано припиненими правовідносини за договором іпотеки від 15 червня 2005 року ВСС № 707022, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк"

і ОСОБА_1, що посвідчений приватним нотаріусом луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. та зареєстрований у реєстрі за № 1941, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання, на забезпечення якого він був укладений.

Зобов`язано приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троць Ю. Б. зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити запис із Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна за договором іпотеки від 15 червня 2005 року ВСС № 707022, зареєстрованим у реєстрі за № 1941, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 47,0 кв. м, житловою площею 30 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 ум. Луцьку Волинської області.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 560 грн судових витрат у справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі мала право на отримання від позивача 106 155,00 грн, тобто суму коштів, за яку їй було відступлено право вимоги, однак позивачем, з моменту передачі всіх прав за кредитним договором у лютому 2007 року і до моменту пред`явлення позову, сплачено 25 342,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить

645 819, 86 грн, а тому суд дійшов до висновку, що позивачем виконані всі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 14 червня 2005 року,

у зв`язку з чим правовідносини за цим кредитним договором, а також за договорами поруки та іпотеки, укладеними на його забезпечення,

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня

2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв`язку з його виконанням та визнання припиненими правовідносин поруки та іпотеки,

у зв`язку з припиненням основного зобов`язання відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 3 840 грн судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що внаслідок відступлення прав вимоги до нового кредитора - компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі - з 19 лютого 2007 року перейшли всі права кредитора за основними договорами у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги, а не грошові кошти у визначеному розмірі. Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості повинно було здійснюватися щомісяця в період з 14 по 20 число кожного місяця у сумі не менше 256,75 доларів США (щомісячний платіж), що позичальником належним чином не виконувалося, та станом на 13 квітня 2017 року існувала заборгованість у розмірі 26 016,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 699 213,85 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Волинської області від 07 травня 2018 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня

2018 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано всіх обставин справи, пов`язаних з виконанням ним взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 14 червня 2005 року, та ухвалено помилкове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку на підставі розрахунку банку, в якому не відображено період з 2007 року по

2016 рік, коли всі права щодо виконання договору було передано компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі, тобто між ним та банком не існувало цивільно-правових відносин. Тому розрахунок заборгованості, наданий банком за період, коли право вимоги кредитора належало іноземній компанії, є неналежним доказом.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки такому доказу, як висновок експерта щодо розміру заборгованості.

Між банком та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі було укладено договір факторингу, оскільки компанія не є фінансовою установою у розумінні національного законодавства, то між банком та компанією відбулося фактично відступлення боргу (тіла кредиту).

Посилаючись на положення статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", вказував, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, та не врахував, що компанія не мала права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг в Україні, оскільки така діяльність для неї була заборонена законом, тому до неї не могли перейти права на стягнення процентів та інших платежів у іноземній валюті.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що прийнята без порушень норм процесуального права та з правильним застосуванням нор матеріального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Стрільчука В. А. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Сердюку В. В. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Грушицькому А. І.

У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 14 червня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого

є відповідач АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № VO00GF00000033, згідноіз умовами якого позивач отримав кредит у сумі 26 880 доларів США, з яких: 21 000 доларів США - на купівлю житла

в кредит та 5 880 доларів США на оплату страхових платежів, на строк до

14 червня 2025 року зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту; щомісячної комісії - 0,18 % від суми виданого кредиту та суму, розраховану відповідно до пункту 3.11 кредитного договору.

Для забезпечення виконання зобов`язань за згаданим кредитним договором між тими ж сторонами 15 червня 2005 року укладено договір іпотеки ВСС № 707022 (зареєстрований у реєстрі за № 1941), предметом якого

є трикімнатна квартира загальною площею 47 кв. м.

14 червня 2005 року було укладено договори поруки № VO00GF00000033/1 між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 та № VO00GF00000033/2 між

АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_4, відповідно до умов яких поручителі поручалися перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

19 лютого 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі (Ukraine Mortgage Finanance № 1 plc) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, відповідно до якого відповідач відступив компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі право вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року, про що було належним чином повідомлено позивача.

На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 14 червня 2017 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судово-економічну експертизу та 31 серпня 2017 року складено висновок № 8787, з якого встановлено, що станом на 23 лютого 2007 року ОСОБА_1 сплачено 5 200,00 доларів США на виконання умов укладеного кредитного договору, залишок заборгованості на цю дату становив 20 417,33 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далів - НБУ) становило 103 107,52 грн.

Із 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року (на користь компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі) позичальником ОСОБА_1 внесено через рахунок у АТ КБ "ПриватБанк" кошти на загальну суму 25 342,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить

Відповідно до договору викупу (відступлення) права вимоги, укладеного

14 квітня 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі, компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі відступила свої права за кредитним договором

від 14 червня 2005 року № VO00GF00000033 АТ КБ "ПриватБанк".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено

з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо розмежування договорів цесії та факторингу

Відступлення права вимоги - заміна кредитора у зобов`язанні шляхом передання особою своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )).

За укладеним сторонами договором відбулось передання права вимоги за кредитним договором, який забезпечено іпотекою.

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора

у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора відбувається без погодження боржника, оскільки така заміна не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов`язків, не погіршує його становища та не впливає на його інтереси.

Доводи ОСОБА_6 про те, що договір між АТ КБ "ПриватБанк" та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі є договором факторингу, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти

у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е)вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

З огляду на наведене, факторинг передбачає наявність одночасно трьох обов`язкових умов: первинний кредитор поступається новому кредиторові грошовою вимогою в цілях здобуття фінансування; новий кредитор сплачує первинному кредитору як компенсацію певну грошову суму (фінансування); новий кредитор отримує плату за користування грошовими коштами, наданими первинному кредиторові. Способи визначення доходу нового кредитора можуть бути різними: знижка з вартості боргу, відсотки, комісійні, їх поєднання.

Відсутність цих ознак при відступленні права вимоги вказують на те, що має місце цесія або договір купівлі-продажу права грошової вимоги (стаття 656 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17 (провадження № 61-46099св18), від 27 березня 2019 року у справі

№ 755/5751/17 (провадження № 61-34730св18), від 20 лютого 2019 року

у справі № 128/639/17 (провадження № 61-45112св18).

Таким чином, у правовідносинах між АТ КБ "ПриватБанк" та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі відсутні елементи договору факторингу, оскільки умовами договорів (від 19 лютого 2007 року та

від 14 квітня 2016 року) не передбачено надання послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги і зміст спірних договорів не містить посилань на їх платність; факт отримання прибутку від здійсненої операції не підтверджується жодними доказами, оскільки сума переданої за спірним договором вимоги дорівнює сумі, що підлягає сплаті за договором як оплата такої вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір від 14 квітня 2016 року, укладений між компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі та АТ КБ "ПриватБанк" та договір

від 19 лютого 2007 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі, є договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу.

Щодо вимог про припинення правовідносин за кредитним договором

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до вимог статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено, що 19 лютого 2007 року АТ КБ "ПриватБанк" відступлено на користь покупця компанію Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 пі-ел-сі" право вимоги за вказаним кредитним договором. Але, 14 квітня 2016 року компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 пі-ел-сі" відступлено на користь покупця АТ КБ "ПриватБанк" право вимоги за вказаним кредитним договором, що підтверджується договором викупу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити. Таким чином,

АТ КБ "ПриватБанк" знову набуло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції з наданого розрахунку заборгованості встановив, що позичальник ОСОБА_1 почав порушувати строки погашення кредиту з 21 травня 2013 року, а з липня

2014 року повністю припинив здійснювати сплату щомісячних платежів, що тягне за собою нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також штрафні санкції за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту відповідно до умов кредитного договору. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сплачені позивачем кошти у розмірі ціни відступу не є виконанням умов кредитного договору в розумінні статті 599 ЦК України, оскільки компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі придбані не грошові кошти

у визначеному розмірі, а право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором, строк дії якого не закінчився, що включає нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також штрафні санкції за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту.

Доводи касаційної скарги про те, що компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі, не маючи ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій на території України, як це визначено положеннями статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не мала права укладати з АТ КБ "ПриватБанк" договори відступлення права вимоги за кредитним договором, за яким нараховувала боржнику проценти, колегія суддів спростовує, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг",

у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, фінансовими послугами вважаються послуги, зокрема з факторингу. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що між

АТ КБ "ПриватБанк" та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі укладено договір відступлення прав вимог (цесія), а не договір факторингу, то підстави для застосування положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) відсутні.

Крім того, за приписами статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитних договорів, а не договорів факторингу.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що розрахунок заборгованості, наданий АТ КБ "ПриватБанк" за період з 2007 року по 2016 року, тобто за період, коли право вимоги належало іноземній компанії, не є належним доказом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі (покупцем) надано право та повноваження АТ КБ "ПриватБанк" здійснювати та забезпечувати здійснення будь-яких та всіх необхідних дій, що пов`язані з рахунками за іпотечними кредитами (розділ другий договору), у тому числі, і за відступленим кредитом ОСОБА_1 .

За умовами цього договору обов`язок банку, як обслуговуючої установи, вносити відповідні записи на дебет і кредит згідно з умовами відповідних кредитів (пункт 3.2.1. (і)), стягнення встановлених щомісячних платежів, що належать до сплати позичальниками за кредитами (пункт 3.2.1. (іі)), та інші повноваження, пов`язані з обслуговуванням раніше укладених кредитних договорів між позичальниками та банківською установою, в тому числі і за укладеним кредитним договором від 14 червня 2005 року

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність вимоги банку до ОСОБА_1 щодо сплати щомісячних платежів за кредитним договором, як установи, що обслуговує кредит, який належить компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс № 1 пі-ел-сі, тому колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з цього приводу.

Інші доводи касаційної скарги, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду

з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.