розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Данильчука Віталія Михайловича, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року у складі судді Тімченко О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), треті особи: ОСОБА_2, державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської Ради Пелещишин Н. Р., про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що у 2004 році на підставі договору міни державою в особі СБУ у загальнодержавну власність набуто квартиру АДРЕСА_1 .

У 2016 року ним, разом із сім`єю, приватизовано вказану квартиру, однак здійснити державну реєстрацію права власності було неможливо у зв`язку з наявністю запису про реєстрацію права власності № 59255968 за СБУ у 2004 році.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд cкасувати запис про державну реєстрацію права власності у реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 за державою в особі СБУ, реєстраційний номер майна 5925968.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем, який має правовстановлюючий документ на нерухоме майно, спосіб захисту цивільного права як скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем не можна вважати належним способом захисту у розумінні статей 16, 392 ЦК України. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування або поновленого права. Для реального відновлення порушеного права позивач мав би звернутися з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку пункту 1 частини другої статті 16, статті 392 ЦК України, проте позивач відповідну позовну вимогу не пред`явив.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Данильчука В. М., залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, розглядаючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив суть спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дійшовши правильного висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов про скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволенню не підлягає, оскільки він просив застосувати неналежний спосіб захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Данильчук В. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно вказали, що позивач неправильно обрав спосіб захисту та повинен був звернутися з вимогою про визнання права власності, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить йому разом із сім`єю на підставі свідоцтва про право власності від 05 липня 2016 року та відсутній спір про право власності на неї, у той час, як зареєструвати своє право заявник позбавлений можливості через нескасований спірний запис у реєстрі.

Вказує, що судами неправильно було застосовано положення частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вважає, що ОСОБА_1, правонаступником прав якого є ОСОБА_2, обрав ефективний спосіб захисту своїх прав, який відповідає характеру його порушеного права.

Зазначає, що суди безпідставно послалися на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2004 року право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за державою в особі СБУ на підставі договору міни квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 27 травня 2014 року № 3995, реєстраційний номер запису майна 5925968. Вказане підтверджується: нотаріально посвідченим договором міни квартир від 27 травня 2004 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 05 липня 2004 року № 4042383, довідкою Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 19 червня 2018 року № 1/7067, довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 січня 2019 року № 152288822.

На підставі акту від 20 жовтня 2004 року квартиру передано військовій частині Е6398, яку виділено військовослужбовцю цієї частини - ОСОБА_1 з сім`єю (виписка із протоколу № 1 засідання адміністрації військової частини від 26 листопада 2004 року).

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 24 грудня 2004 року № 1942 квартиру закріплено як службову та видано ОСОБА_1 з сім`єю ордер на неї.

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури від 28 вересня 2011 року № 512 за зверненням військової частини К1412 (правонаступник військової частини Е6398) та ОСОБА_1 квартиру вилучено з обліку службових, а наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05 липня 2016 року № 195-Ж-С передано у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх сину - ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Комунальною установою "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду" 05 липня 2016 року їм видано свідоцтво про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Стрихар М. І. від 26 червня 2018 року № 41810249 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки об`єкт нерухомого майна зареєстровано за іншим правонабувачем.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Пелещишин Н. Р. від 17 жовтня 2018 року № 443527973 відмовлено у скасуванні запису, оскільки ОСОБА_1 не подано передбаченого чинним законодавством документа, на підставі якого скасовано запис про право власності у Державному реєстрі прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень частини другої статті 26 Закону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Данильчука В. М., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам закону відповідають не повністю.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час подання позову) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норма статті 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права до особи, яка це право не визнає.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вказуючи, що для реального відновлення порушеного права позивач повинен був звернутися з позовом про визнання права власності на квартиру у порядку пункту 1 частини другої статті 16, статті 392 ЦК України, суди попередніх інстанції не врахували, що спір про право на квартиру відсутній, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 та його сім`ї видано свідоцтво про право власності на квартиру серії НОМЕР_1, жодна зі сторін спору не заявляє вимог щодо цієї квартири, а підставою звернення до суду з позовом стало те, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Стрихар М. І. від 26 червня 2018 року № 41810249 ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки у Державному реєстрі прав на нерухоме майно міститься запис про право власності на вказану квартиру за державою в особі СБУ.

Верховний Суд погоджується з посилання СБУ на те, що вона є неналежним відповідачем у справі, оскільки право власності позивача не оспорює, а правовстановлюючі документи на спірне майно в неї відсутні.

Оскільки цивільно-правового спору між позивачем і СБУ немає, тому ця справа належить до компетенції адміністративних судів, де відповідачем має бути державний реєстратор, який відмовив позивачу у вчиненні відповідних реєстраційних дій, як публічно-правовий спір.

При цьому, у цій справі Верховний Суд не може закрити провадження у справі з наступною передачею справи до адміністративного суду, оскільки державний реєстратор не залучений до участі у справі в якості відповідача і процесуальний строк, протягом якого можна було замінити сторону відповідача, вже сплинув.

Посилання судів попередніх інстанцій про неналежний спосіб захисту, а саме скасування запису про реєстрацію права, є правильним, але подальші висновки про необхідність звернення з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України є помилковими.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення, виклавши їх мотивувальні частини з урахуванням правових висновків у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Данильчука Віталія Михайловича - задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини з урахуванням правових висновків у цій постанові.