розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області

від 12 березня 2020 року у складі судді Петрюк Т. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" (далі -

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого за

№ 010311901762, серія ДП № 017079, виданого 25 грудня 2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів, належить земельна ділянка (пай) на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623.

Вказував, що у зв`язку із хворобою і складним матеріальним становищем,

11 січня 2011 року він взяв у позику кошти у ОСОБА_2, який

є власником (засновником) та керівником ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь", з подальшою домовленістю, що ОСОБА_2 протягом десяти років буде отримувати нараховану орендну плату у товаристві від його іменні.

На вчинення наведених вище дій він видав довіреність ОСОБА_2, яка посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу Малашовою Г. В. та зареєстрована в реєстрі 11 січня 2011 року

Вказаною довіреністю він уповноважив ОСОБА_2 подавати від його іменні заяви у різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись нього, отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з цією довіреністю.

Вказував, що у жовтні 2017 року він дізнався, що засновник

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" ОСОБА_2 на підставі виданої ним довіреності уклав

і зареєстрував від його імені договір оренди на належну йому земельну ділянку, без номера та дати, строком користування - 50 років, чим перевищив повноваження представника, що фактично позбавило його як власника права розпоряджатися земельною ділянкою.

24 жовтня 2012 року вказаний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі за № 122100004001855, серія та номер 010.

Зазначає, що доручення щодо укладення від його імені договору оренди земельної ділянки в довіреності від 11 січня 2011 року немає, а отже,

у ОСОБА_2 не було представницьких повноважень на укладення такого договору.

12 жовтня 2017 року він припинив дію зазначеної довіреності.

Вважав, що ОСОБА_2, укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки строком оренди на 50 років, порушив його право як власника землі. Оскільки договір оренди земельної ділянки укладено однією і тією

ж особою з несприятливими для орендодавця умовам, тобто правочин вчинений на реалізацію інтересів однієї особи - орендаря.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений

між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь", зареєстрований 24 жовтня 2012 року

у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 122100004001855.

- витребувати із користування ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" земельну ділянку площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24 жовтня 2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 122100004001855, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 серпня 2016 року, номер запису 16200425.

Витребувано із користування ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" земельну ділянку площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав суду копію спірного договору, тому відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України суд вважав установленим факт того, що спірний договір укладався (підписувався) не позивачем, а довіреною особою ОСОБА_2

з перевищенням повноважень, визначених у довіреності. Оскільки позивач не схвалює цей правочин, то вказаний договір не створює прав та обов`язків для осіб, які його уклали відповідно до положень статті 241 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Верхньодніпровське підприємство агрофірма "Промінь" залишено без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено представником позивача з перевищенням повноважень, позивач не схвалював вказаний правочин та не вчиняв дій, що свідчать про прийняття його до виконання, тому є підстави для визнання спірного правочину недійсним в порядку статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду,

ТОВ "Верхньодніпровське підприємство агрофірма "Промінь", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу про визнання договору оренди землі недійсним, який фактично не бачили, а про існування як такого стало відомо лише зі слів позивача.

Оскільки матеріали справи не містять договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь", зареєстрованого 24 жовтня 2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 122100004001855, і судом першої інстанції він не був витребуваний, суди попередніх інстанцій не мали можливості встановити істотні умови спірного договору (номер та дата складання, коло підписантів) і тому неможливо встановити обставини, які мають істотне значення, а саме, чи було укладено відповідний договір саме довіреною особою, чи особисто позивачем.

Вважає, що судами попередніх інстанцій також не встановлено причинно-наслідковий зв`язок існування умов недійсності правочину у момент його укладання, які б безумовно свідчили про обґрунтованість та законність визнання його недійсним.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/22319/16.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що суд вживав заходи щодо витребування

у відповідача копії спірного договору оренди земельної ділянки, про що постановлялась ухвала про витребування доказів та неодноразово направлялась на адресу відповідача, але залишилась не виконаною. Копію спірного договору оренди земельної ділянки відповідач не надав

і в судовому засіданні.

Вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого за № 010311901762, серія ДП № 017079, виданого 25 грудня 2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів, належить земельна ділянка (пай) на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623.

11 січня 2011 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на управління належною йому земельною ділянкою терміном

на 10 років. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровської районної нотаріальної контори Малашовою Г. В., зареєстрована в реєстрі за № 32 (а.с. 58).

Відповідно до змісту зазначеної довіреності ОСОБА_1 уповноважив

ОСОБА_3 подавати від його іменні заяви в різні установи

і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись

за ОСОБА_1, отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з цією довіреністю.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди належної позивачеві земельної ділянки, орендарем за яким зазначений відповідач. Строк дії договору - 50 років. 24 жовтня 2012 року вказаний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області за № 122100004001855, серія та № 010.

12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 припинив дію довіреності від 11 січня

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої та другої статті 202 ЦК України правочином

є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав

та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

За частиною третьою статті 244 ЦК Українидовіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого за № 010311901762, серія ДП № 017079, виданого 25 грудня 2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів, належить земельна ділянка (пай) на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,88 га, кадастровий

номер 1221085500:01:068:0623.

11 січня 2011 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 довіреність, яка посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровської районної нотаріальної контори Малашовою Г. В., зареєстрована в реєстрі за № 32, на управління належною йому земельною ділянкою терміном на 10 років (а.с. 58).

Відповідно до змісту цієї довіреності ОСОБА_1 уповноважив дорученням ОСОБА_3, подавати від його іменні заяви в різні установи

і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись

за ОСОБА_1, отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з цією довіреністю.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди належної позивачеві земельної ділянки, орендарем за яким зазначений відповідач. Строк дії договору -50 років.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,

а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існують правовідносини, що виникають із договору оренди земельної ділянки.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у жовтні 2017 року з інформаційної довідки із Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно він дізнався про те, що ОСОБА_2, на підставі виданої ним довіреності, уклав і зареєстрував від його імені договір оренди належної йому земельної ділянки, строком користування 50 років. 24 жовтня 2012 року вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області за № 122100004001855.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки з підстав вчинення правочину з перевищенням наданих повноважень.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, посилався на те, що відповідач не надав суду копію спірного договору, тому відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України, суд вважав встановленим факт того, що спірний договір укладався (підписувався) не позивачем, а довіреною особою ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, визначених у довіреності. Оскільки позивач не схвалює цей правочин, то вказаний договір не створює прав та обов`язків для осіб, які його уклали відповідно до положень

статті 241 ЦК України, тому є підстави для визнання спірного правочину недійсним в порядку статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Проте вказаний висновок є передчасним з огляду на таке.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвали про витребування спірного договору оренди матеріали справи не містять, в той час як заявником заявлено клопотання про витребування доказів (а.с. 80).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи не містять спірного договору оренди земельної ділянки

і судом першої інстанції він не був витребуваний, колегія судів не має можливості встановити істотних умов спірного договору (номер та дата складання, коло підписантів) і тому відсутня можливість встановити, ким було укладено спірний договір, ОСОБА_2 чи позивачем, водночас відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний договір оренди зареєстрований 24 жовтня

2012 року у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області за № 122100004001855, серія та № 010

і орендодавцем зазначено ОСОБА_1, а орендарем - ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь".

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, збирання доказів, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд процесуальної можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" задовольнити частково.