розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Колеснікова Г. Я., Цюри Т. В. від 23 грудня 2019 року,

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Позов обгрунтовано тим, що з березня 2008 року ОСОБА_1 почав проживати з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у її квартирі АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, він здійснював за нею постійний догляд, піклувався про неї, проводив деякі ремонтні роботи у спірній квартирі. 10 жовтня 2012 року ОСОБА_2 зареєструвала ОСОБА_1 у вказаній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після смерті ОСОБА_2, звернувшись до нотаріуса за оформленням права на спадщину, ОСОБА_1 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25 березня 2016 року, оскільки ним не надано рішення суду про встановлення факту проживання його з ОСОБА_2 однією сім`єю.

З огляду на зазначене, позивач просив встановити факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з 01 березня 2008 року до дня смерті ОСОБА_2, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

У серпні 2016 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті померлої ОСОБА_2 відумерлою, передачу квартири АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та виселення ОСОБА_1 із спірної квартири.

Позов обгрунтовано тим, що оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємці за законом і за заповітом у неї відсутні, тому спадщину, яка відкрилася після її смерті, та складається з квартири АДРЕСА_1, необхідно визнати відумерлою, передати її у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та виселити ОСОБА_1 із спірної квартири АДРЕСА_1, як особу, яка не має правових підстав для проживання (перебування) у вказаній квартирі.

Судові рішення, ухвалені по справі

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 березня 2008 року до дня смерті ОСОБА_2, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовлено. Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, передачу квартири у власність територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради та виселення залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази, зокрема показання свідків, фотографії, свідчать про те, що він з березня 2008 року і до дня смерті ОСОБА_2 проживав зі спадкодавцем однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, позивач піклувався про ОСОБА_2, тому позов про встановлення факту їх спільного проживання є доведеним. Оскільки суд вважав, доведеними вимоги про встановлення спільного проживання позивача та ОСОБА_2, то і проживання в спірній квартирі ОСОБА_1 з цієї підстави є обґрунтованим.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про залишення заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом без задоволення. Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини після померлої ОСОБА_2 відумерлою та виселення задоволено. Визнано спадщину після смерті ОСОБА_2, що складається з квартири АДРЕСА_1 та належала їй на праві власності відумерлою. Передано квартиру АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, як особу, що не має правових підстав для проживання (перебування) в зазначеній квартирі.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи свідчать про відсутність у ОСОБА_2 спадкоємців за законом і за заповітом, оскільки відповідно до довідки за формою № 1 (виписка з домової книги про склад сім`ї) від 20 січня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі з 10 жовтня 2012 року як піднаймач, тобто менше одного року до часу відкриття спадщини, а показання сусідів спадкодавця про те, що у 2008 році ОСОБА_1 переїхав жити до квартири ОСОБА_2 не є належним доказом постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Постановою Верховного Суду від 10 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року в частині вирішення позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року в частині вирішення позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про виселення скасовано. Ухвалено нове рішення про виселення ОСОБА_1 із спірної квартири.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позивач пов`язував своє проживання у спірній квартирі за підстав спільного проживання із спадкодавцем, а у встановленні такого факту відмовлено, спадщина визнана відумерлою, проживання з такої підстави в спірному житловому приміщенні є неможливим.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові Одеської міської ради про виселення ОСОБА_1 із спірного житла.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, за відсутності з боку позивача обґрунтувань існування нагальної суспільної необхідності у звільненні спірного житла в межах заявленого позову, зобов`язаний був у відповідності із частиною четвертою статті 10 ЦПК України застосувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права, на предмет пропорційності у розумінні принципів статті 8 Конвенції та практики ЄСПЛ і залишити апеляційну скаргу Одеської міської ради без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі тавитребувано справу з Малиновського районного суду м. Одеси.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 21 січня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

За життя ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 13 лютого 2007 року та зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" 01 червня 2007 року, в якій вона була зареєстрована з 27 січня 1967 року, про що свідчить копія довідки про склад сім`ї та реєстрацію від 20 січня 2016 року. Також у цій квартирі з 10 жовтня 2012 року був зареєстрований ОСОБА_1 в якості піднаймача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що 16 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було вчинено актовий запис № 6928.

Одеська міська рада просила виселити ОСОБА_1 із спірного житла, як особу яка проживає в ній без законних на то підстав.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Статтею 810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.

Відповідно до статті 811 ЦК України договір найму житла укладається в письмовій формі.

Згідно із статтею 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статті 814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Суд установив, що ОСОБА_1 вселився у спірну квартиру 10 жовтня 2012 року в установленому законом порядку за договором найму за згодою на той час власника майна ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять відомостей про те, що за життя ОСОБА_2 ставила питання про виселення ОСОБА_1 .

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 вселився у спірну квартиру на законних підставах в якості наймача квартири, власник майна за життя не ставила питання про виселення ОСОБА_1, наймач продовжує користуватися майном, після смерті ОСОБА_2 до нового власника майна, а саме Одеської міської ради, перейшли всі права та обов`язки наймодавця, відсутні підстави для виселення наймача із спірної квартири.

Звернувшись до суду з позовом, рада пов`язувала виселення тільки з тією підставою, що позивач не є власником квартири, право власності на яку перейшло до територіальної громади, проте за виниклих правовідносин зміна власника не тягне за собою безумовну підставу для виселення наймача, відповідно до положень статті 814 ЦК України.

У зв`язку із викладеним висновок апеляційного суду про виселення позивача не відповідає нормам матеріального права. Проте й з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про виселення також погодитись неможливо, оскільки суд відмовив у виселенні за підстав того, що позивач є власником спірної квартири, у той час як позивач є наймачем, а до ради перейшли права наймодавця як до нового власника квартири.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі статті 412 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 400, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року в частині позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року скасувати.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун