розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року у складі судді Москаленко В. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Яресько А. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" (далі - ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд"), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 18 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), який є правонаступником акціонерного комерційного інноваційного банка "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), та ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд" був укладений кредитний договір № 11316367000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 1 000 000,00 грн із терміном повернення до 18 березня 2011 року.

У цей же день на забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд" укладений договір іпотеки, згідно з яким ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд" передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлову нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року між акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") та АТ "УкрСиббанк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, до складу яких включені і права вимоги до ТОВ "Рубіжанськхімбуд" щодо зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами. АТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора.

Предмет іпотеки від ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд" було відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВБФ "Роксолана" (далі - ТОВ ВБФ "Роксолана"), а від останнього - на користь ПП "Рубежремстрой" в розмірі 30/100 частки та на користь ТОВ "РБМУ" в розмірі 67/100 частки.

Новими власниками іпотечного майна та іпотекодавцями (майновими поручителями) на теперішній час є ОСОБА_1 щодо 3/100 частки, ОСОБА_2 щодо 30/100 частки, ОСОБА_3 щодо 67/100 частки.

Посилаючись на наявність непогашеної кредитної заборгованості, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, що знаходиться на АДРЕСА_1, яка складається з: А - адміністративна будівля, Б - мехмайстерні, В - душ, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л - гаражі, Н, С, Т - навіси, О, П, Р - склади, У - вбиральня, І-7, І - споруди, яка належить на праві часткової власності в розмірі 3/100 частки ОСОБА_1, на праві часткової власності в розмірі 30/100 частки ОСОБА_2, на праві часткової власності в розмірі 67/100 ОСОБА_3, розташовану на земельній ділянці площею 10140 кв. м, кадастровий номер № 4412500000:06:006:0003 на АДРЕСА_1, яка належить на праві власності Рубіжанській міській раді Луганської області з початковою ціною реалізації в розмірі 2 000 000 грн, шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив із того, що договір іпотеки від 18 березня 2008 року припинено виконанням забезпеченого іпотекою зобов`язання 26 листопада 2012 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд", про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

Роз`яснено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" право звернення з вказаним позовом до суду господарської юрисдикції.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі між позивачем та відповідачами виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України (1798-12) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не звернули увагу на те, що розгляд спорів між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду, а фізична особа, яка не є підприємцем, стороною у господарському процесі бути не може. За наявності у позивача вимог до цієї особи такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_3 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року поновлено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" строк на касаційне оскарження рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Рубіжанського міського суду Луганської області справу № 425/1082/18.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу № 425/1082/18 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Встановлено, що 18 березня 2008 року між АТ "УкрСиббанк", який є правонаступником акціонерного комерційного інноваційного банка "УкрСиббанк", та ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд" укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику для поповнення обігових коштів надано кредит у розмірі 1 000 000,00 грн з терміном його погашення до 18 березня 2011 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань у цей же день між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд" був укладений договір іпотеки, згідно з яким ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд" передало в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлову нерухомість, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року АТ "УкрСиббанк" за договором про відступлення права вимоги відступило на користь АТ "Дельта Банк" всі свої права за договорами, у тому числі й за кредитним та іпотечним, укладеними з ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд".

26 листопада 2012 року приватним нотаріусом Рубіжанськгого міського нотаріального округу Луганської області Білоус З. В. на підставі статті 74 Закону України "Про нотаріат" та у зв`язку з припиненням договору іпотеки виконанням забезпеченого іпотекою зобов`язання знято заборону відчуження нежитлової будівлі, яка є предметом іпотеки.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 07 березня 2018 року зареєстровано право власності відповідачів на нерухоме майно, яке знаходиться на АДРЕСА_1 : за ОСОБА_3 - на 67/100 часток, за ОСОБА_1 - на 3/100 частки, за ОСОБА_2 - 30/100 часток.

Тобто новими власниками іпотечного майна з 07 березня 2018 року є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором, укладеним із ТОВ "Трест "Рубіжанськхімбуд" та забезпеченим договором іпотеки, просив звернути стягнення на іпотечне майно, яке на теперішній час належить відповідачам.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене заставою.

Заставодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в заставу майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема, позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив заставою, він може виконати обов`язок боржника.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що "з дати набрання чинності ГПК України (1798-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи".

Встановивши, що між сторонами у цій справи виник спір щодо нерухомого майна, яке є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеним між юридичними особами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розгляд цього спору за правилами ГПК (1798-12) України в порядку господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо визначення характеру спірних правовідносин та необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства відхиляються касаційним судом, оскільки, дійшовши висновків про віднесення розгляду цієї справи до юрисдикції господарських судів, суд апеляційної інстанції здійснив правильне тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.