розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року у складі судді Остропілець Є. Р. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядчого акта органу державної влади, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації на право власності на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є членом садівничого товариства "Монтажник" (далі - СТ "Монтажник"), що знаходиться на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та з 1994 року володіє земельною ділянкою НОМЕР_1, розташованою на території цього товариства. Дана обставина підтверджується довідкою, виданою головою СТ "Монтажник" Шумкою Н. М., списками членів садівничого товариства, складеними в різні періоди.

Факт належності йому земельної ділянки для ведення садівництва в садівничому товаристві підтверджується також рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради від 11 жовтня 1994 року № 373 "Про приватизацію земельних ділянок членами садового товариства "Монтажник", рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради від 11 грудня 2007 року № 500 "Про можливість газифікації будинків садового товариства "Монтажник" та будинку садового товариства "Апельсин № 1".

До 2001 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, 14 грудня 2001 року шлюб між нами було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 290. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 зі своєю колишньою дружиною практично не спілкувався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Вже після її смерті ОСОБА_1 вирішив оформити право власності на належну йому земельну ділянку в СТ "Монтажник", а також на садовий будинок, збудований ним після 1994 року на цій земельній ділянці.

Проте, йому стало відомо, що на підставі розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації від 30 вересня 2005 року № 532 було передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0818 га, кадастровий номер 6322057600:20:000:0004, розташовану в садівничому товаристві "Монтажник2", ділянка № НОМЕР_1, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. На підставі зазначеного розпорядження голови райдержадміністрацїї на ім`я ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 453676, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27 грудня 2005 року за № 0105699300140. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва.

Враховуючи те, що належну йому земельну ділянку для ведення садівництва протиправно, без його відома та згоди, всупереч його волі було передано ОСОБА_4, просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації від 30 вересня 2005 року № 532 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0818 га, кадастровий номер 6322057600:20:000:0004, розташовану в садівничому товаристві "Монтажник-2", ділянка № НОМЕР_1, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 453676, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27 грудня 2005 року за № 0105699300140, на ім`я ОСОБА_4 .

Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0818 га, кадастровий номер 6322057600:20:000:0004, розташовану в садівничому товаристві "Монтажник - 2", ділянка № НОМЕР_1, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що належну позивачу земельну ділянку для ведення садівництва було протиправно передано його колишній дружині - ОСОБА_4, в зв`язку з чим вважав, що рішення Дергачівської райдержадміністрації підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення винесені з грубим порушенням норм матеріального права, має місце не дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, що мають суттєве значення для справи і не надано їм належної оцінки, а також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими. Крім того, вважала, що рішенням суду першої інстанції порушено її права, оскільки не залучено до участі у справі як відповідача, так як вона є спадкоємицею ОСОБА_4, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції і вирішив спір по суті.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав відзив до Верховного Суду, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

Судом установлено, що ОСОБА_1 є членом СТ "Монтажник" ПК "Спецмонтаж-8" треста ЮСАЕМ ( а. с. 19 ).

Рішенням виконавчого комітету Солоніцевської селищної ради від 11 жовтня 1994 року № 373 ОСОБА_1 як члену садового товариства "Монтажник" передано безоплатно у приватну власність садову ділянку, площею 852 кв. м. (а.с. 18 ).

Також встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 14 грудня 2001 року.

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( а.с. 64 -65 ).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 79 ).

Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 30 вересня 2005 року № 532 було передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0818 га, кадастровий номер 6322057600:20:000:0004, розташовану в садівничому товаристві "Монтажник2", ділянка № НОМЕР_1, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

На підставі зазначеного розпорядження голови райдержадміністрацїї на ім`я ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 453676, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27 грудня 2005 року за № 0105699300140. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва ( а.с. 17 ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що належну позивачу земельну ділянку для ведення садівництва було протиправно передано його колишній дружині - ОСОБА_4, оскільки рішенням Солонівецької селищної ради від 11 жовтня 1994 року № 373 ОСОБА_1 як члену садового товариства "Монтпжник" було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, тобто раніше, а тому вважав, що подальша передача спірної земельної ділянки ОСОБА_4 є незаконною.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який діяв на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 не довела у суді апеляційної інстанції, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення про її права, свободи та інтереси, не залучивши її до участі у справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який діяв на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі

№ 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Тобто, у разі з`ясування, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, апеляційному суду необхідно було закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а не розглядати справу по суті.

При цьому, суд апеляційної інстанції не встановив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4, не з`ясував хто прийняв спадщину у встановленому законом порядку, не перевірив доводи ОСОБА_2, що вона є спадкоємицею ОСОБА_4, не вирішив питання про залучення її до участі у справі.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун