Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 509/4333/19

провадження № 61-11447св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - обслуговуючий кооператив "Житловий кооператив "Совіньйон",

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс", Громадська організація "Громада Совіньйону за права",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Совіньйон" на постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Совіньйон" (далі - ОК "ЖК "Совіньйон"), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс", громадська організація "Громада Совіньйону за права", про захист прав споживачів.

Позов мотивовано тим, що 10 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримав від ОК "ЖК "Совіньйон" листа про погашення заборгованості по сплаті членських та цільових внесків у розмірі 13 267,10 грн, та був попереджений, що у разі не погашення заборгованості його буде відключено від комунікаційних мереж.

Позивач зазначає, що він сплачує всі платежі по комунальним послугам та заборгованості у нього не має.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач не має ніякого відношення до комунальних послуг, які надаються позивачеві, оскільки останній отримує їх від інших постачальників, з якими заключив відповідні договори.

ОСОБА_1, посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) просив визнати ОК "ЖК "Совіньйон" таким, що не має права припиняти чи обмежувати надання комунальних послуг, припиняти постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг; визнати ОК "ЖК "Совіньйон" таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг; визнати у ОК "ЖК "Совіньйон" відсутність повноважень на втручання у договірні відносини між мешканцями житлового масиву "Совіньйон" та постачальниками комунальних послуг.

Разом з тим, позивач просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони ОК "ЖК "Совіньйон" та його працівникам і будь-яким особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг до набрання рішенням суду законної сили.

Заяву обґрунтовував тим, що відключення позивача від мережі електричної енергії, газопостачання та інших комунальних послуг з боку відповідача буде завідомо незаконним з підстав, що визначені у позові, а погрози цього відключення є порушенням прав споживача. Реальність такого ризику підтверджується погрозою у листі ОК "ЖК "Совіньйон", направленому позивачу, що став приводом для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом. Реалізація намірів відповідача може призвести до нівелювання ефективності судового захисту. Вважав, що такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 грудня

2019 року відкрито провадження у справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 грудня

2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зазначив ризиків, які б перешкоджали подальшому виконанню судового рішення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 грудня 2019 року про відмову у забезпечені позову - скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК "ЖК "Совіньйон" та будь-яким залученим ним особами вчиняти дії щодо відключення від комунальних послуг належного ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що між сторонами виник спір щодо припинення надання комунальних послуг, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як споживача комунальних послуг, оспорюючи припинення чи обмеження надання комунальних послуг, припинення постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг, визнання ОК "ЖК "Совіньйон" таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг, визнання відсутності повноважень у ОК "ЖК "Совіньйон" на втручання у договірні відносини між мешканцями житлового масиву "Совіньйон" та постачальниками комунальних послуг, а тому вимога про забезпечення позову є обґрунтованою. Заявлений позивачем захід забезпечення позову не призводить до негативних наслідків для відповідача, ураховуючи наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження оплати комунальних послуг, він є співмірним із заявленими позовними вимогам.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

31 липня 2020 року ОК "ЖК "Совіньйон" через засоби поштового з?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року та залишити без змін ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 грудня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки щодо наявності підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та безпідставними. На думку заявника, заборона вчиняти певні дії може порушувати права та інтереси інших осіб, які не є учасниками цього судового процесу та притримуються іншої позиції ніж позивач, а також створює умови, які перешкоджають статутній діяльності заявника. Заявник вказує на практику Верховного Суду, зокрема на постанови від 15 травня

2019 року у справі № 754/14295/18 та від 28 серпня 2019 року у справі

№ 466/2460/18 згідно яких не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Судом апеляційної інстанції порушено право відповідача, передбачене статтею 43 ЦПК України, брати участь у відкритому судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 04 серпня 2020 року касаційну скаргу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року поновлено ОК "ЖК "Совіньйон" строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду

від 09 червня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Овідіопольського районного суду Одеської області.

22 грудня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У позовній заяві позивач заявляє вимоги про: визнання ОК "ЖК "Совіньйон" таким, що не має права припиняти чи обмежувати надання комунальних послуг, припиняти постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг; визнання ОК "ЖК "Совіньйон" таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг; визнання, що у ОК "ЖК "Совіньйон" відсутність повноважень на втручання у договірні відносини між мешканцями житлового масиву "Совіньйон" та постачальниками комунальних послуг.

У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК "ЖК "Совіньйон" та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи вид забезпечення позову, дійшов правильного висновку, що забезпечення позову шляхом заборони ОК "ЖК "Совіньйон" та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг, належним чином забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову і є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 листопада

2020 року у справі № 509/4324/19 (провадження № 61-8509св20).

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при обранні заходу забезпечення позову.

Такими, що ґрунтуються на припущеннях, є доводи заявника про можливе порушення забезпеченням позову прав та інтересів інших осіб, які не є учасниками судового процесу.

За наявності таких осіб вони не позбавлені можливості самостійно оскаржити судові рішення.

Необґрунтованими є і доводи заявника про те, що судами порушено норму частини десятої статті 150 ЦПК України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, оскільки у спірному випадку тимчасова заборона вчинення певних дій не є вирішенням спору по суті.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про порушення права відповідача, передбаченого статтею 43 ЦПК України, брати участь у відкритому судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги.

Так, заявник посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (211-2020-п) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на всій території України був установлений карантин, а за розпорядженням голови Одеського апеляційного суду було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів.

Указане, на думку заявника, мало бути підставою для відкладення розгляду справи з огляду на положення частини другої статті 369 та частини першої статті 372 ЦПК України.

Проте відповідно до статті 372 ЦПК України підставою відкладення розгляду справи може бути неявка у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У справі є докази вручення ОК "ЖК "Совіньйон" судової повістки та відсутні відомості, що відповідач клопотав про відкладення розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Совіньйон" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська