розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дітьми, за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Шеховцева Ольга Ігорівна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Лобова О. А., Пікуля В. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з дітьми.

На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що між сторонами існує спір щодо порядку його участі у вихованні дітей, який вони не можуть вирішити у позасудовому порядку, що колишня дружина чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та участі в їх вихованні, а отже, він не може повною мірою реалізувати своїх батьківських прав. З урахуванням викладеного просив встановити такий спосіб його спілкування з дітьми:

- надати право побачення п`ять разів на тиждень по 3 години з понеділка до п`ятниці, за місцем навчання дітей або за місцем їх проживання, перебування у вільний від навчання час, та кожна друга та четверта субота та неділя кожного місяця;

- першу половину літніх та зимових канікул діти проводять з батьком; необмежене спілкування з дітьми особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми, у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з дітьми або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні проводять з батьком;

- в день побачення з дітьми, має право забирати дітей з дому/школи або молодшого сина з дитячого садка особисто.

Також, просив зобов`язати відповідача за дві години до зустрічі батька з дітьми, надавати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дітей, а у разі настання таких змін, повідомити про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2018 рокупозовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Визначено такі способи участі у вихованні дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, особисте спілкування; за попередньою домовленістю з матір`ю дітей, а також у її присутності дозволено батьку спілкування з дітьми кожного тижня у суботу або неділю, в першій або другій половині дня, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, враховуючи погодні умови, не порушуючи режиму дня дітей; спілкування батька з дітьми під час святкових днів, а також їх днів народження; необмежене спілкування з дітьми особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми, з урахуванням їх режиму дня; спільний відпочинок батька з дітьми в присутності їх матері під час літніх і зимових канікул до 30 та 7 діб відповідно; за домовленістю з матір`ю дітей супроводжувати їх на позакласні гуртки, секції та навчально-виховні дитячі заклади.

Зобов`язано ОСОБА_2, за дві години до зустрічі ОСОБА_1 з дітьми, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дітей, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що необхідно визначити порядок спілкування позивача з дітьми, який є найбільш доцільнішим і відповідає інтересам дітей, виходячи з їх віку, не порушує режиму дня та навчання, не відриває від нормального, звичайного для дітей середовища та не заважає їх нормальному спілкуванню. Також врахував, що відповідач не заперечує щодо встановлення саме такого порядку участі у спілкуванні з дітьми. При цьому, з урахуванням стану здоров`я позивача, віку дітей, суд вважав, що виключно в інтересах дітей, зустрічі повинні відбуватись в присутності матері ОСОБА_2 та з обов`язковим повідомленням фактичного місця навчання, проживання, перебування дітей та їх зміни.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2018 року змінено в частині встановлення судом умови щодо побачення позивача з дітьми лише в присутності матері.

Виключено з четвертого та сьомого абзацу резолютивної частини рішення суду вказівку, що побачення ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми в присутності їх матері - ОСОБА_2 .

Доповнено резолютивну частину рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2018 року: дозволити особисті зустрічі ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми після надання ним кожні три місяці довідки про стан його здоров`я безпосередньо ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до довідки протитуберкульозного кабінету Полтавської ЦРКЛ, ОСОБА_1 на цей час не є заразним та може знаходитися в місцях скупчення людей, тому підстав обмежувати його у праві вільного спілкування з дітьми та участі в їх вихованні, суд немає. За таких обставин колегія суддів вважала за необхідне виключити вказівку суду першої інстанції про спілкування батька з дітьми у визначений час лише в присутності матері, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами у справі, суттєво обмежать право позивача на вільне спілкування між ним як батьком та його дітьми.

Крім того, в разі зміни стану здоров`я позивача, якщо таке погіршення буде небезпечне для життя та здоров`я дітей, мати дітей наділена правом ініціювати питання щодо зміни способу та режиму спілкування позивача з дітьми.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Октябрського районного суду м. Полтави.

13 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Шеховцева О. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказує, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою та такою, що не відповідає інтересам малолітніх дітей, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що цей спір двічі розглядався органом опіки і піклування виконкому Шевченківської районної ради у м. Полтаві. Вказаними рішеннями встановлено чіткий графік спілкування батька з дітьми, де незмінною залишилась умова - присутність матері.

Судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, оскільки позивач перебуває на "Д" обліку в протитуберкульозному кабінеті Полтавської ЦРЛ та з 2006 року та на обліку СНІД-центру, тому присутність матері і регулярне надання відповідної довідки про стан здоров`я є вимушеною і необхідною мірою в інтересах дітей.

На час подання касаційної скарги позивач не надав довідку про стан здоров'я, в будні дні з дітьми не спілкується, не телефонує їм, не цікавиться шкільним та позакласним життям дітей.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилався на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Вказував на безпідставність доводів касаційної скарги про те, що останні роки шлюбу позивач припинив самовільно терапію і захворів на супутні хвороби, а також те, що він як прихожанин церкви несе служіння з колишніми ув`язненими, які можливо також є носіями інфекцій. Однак вказані доводи спростовуються тим, що позивач у 2006 році став на облік до СНІД-центру та з того часу почав приймати противірусну терапію для ВІЛ-інфікованих. Відповідач, на час укладення шлюбу, знала про діагноз позивача та прийняла рішення вступити з ним в шлюб та народжувати дітей. Виходячи з медичних довідок, стан здоров'я позивача не становить ніякої загрози для суспільства.

Крім того, з моменту винесення оскаржуваної постанови відповідач не відповідає на телефонні дзвінки, забороняє дітям спілкуватись з позивачем. Зі сторони відповідача під час сумісних прогулянок весь час відбуваються провокації скандалів тому дозвілля разом з матір'ю через конфлікти деструктивно впливає на психіку дітей.

Висновок органу опіки і піклування, на який посилається касатор, має лише рекомендаційний характер та висловлює суб`єктивне бачення щодо приймання активної участі у вихованні дітей та вплив на їх життя та духовний розвиток.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвами про народження (а. с. 11 - 13).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 січня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а. с. 10).

Діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2, позивач надає добровільно допомогу на утримання дітей, що не заперечувалось сторонами.

На час звернення до суду сторони не дійшли згоди щодо вирішення питання про визначення способу участі батька у вихованні дітей шляхом переговорів та прийняття спільного рішення. Договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, можливість укладення якого передбачена частиною четвертою статті 157 СК України та у якому могли б бути встановлені права та обов`язки батьків, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався.

В позасудовому порядку за заявою позивача ОСОБА_1 від 13 червня 2017 року рішенням № 118 виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, встановлено наступний порядок участі його як батька у вихованні та спілкуванні зі своїми малолітніми дітьми, при умові надання матері дітей довідки про стан свого здоров`я через кожні три місяці; за попередньою домовленістю з матір`ю дітей, а також у її присутності кожного тижня у суботу або неділю, в першій або другій половині дня, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних заходів, враховуючи погодні умови, не порушуючи режиму дня дітей. Спілкування з дітьми під час їх днів народження (а. с. 14). Вказане рішення є чинним, ніким не оскаржувалось.

Як встановив суд першої інстанції, діти виявляють прихильність і бажання зустрічатися з їх батьком.

Позивач станом на 17 січня 2018 року перебуває на "Д" обліку в протитуберкульозному кабінеті Полтавської ЦРЛ (а. с. 62).

Згідно з характеристикою ТОВ "Енергогазкомплекс" від 08 січня 2018 року позивач з 2016 року працює на посаді слюсаря-сантехника, характеризується позитивно (а. с. 63).

Згідно з довідкою ТОВ "Стройінвест" від 30 січня 2018 року № 3 ОСОБА_1 з 26 січня 2018 року працює на посаді сантехніка (а. с. 64).

Під час розгляду справи суд першої інстанції, за клопотанням позивача у справі, виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування розглянув рішення від 17 травня 2018 року № 26 комісії з питань захисту прав дитини склав висновок, відповідно до якого визначив можливий порядок спілкування позивача з дітьми таким чином: за попередньою домовленістю з матір`ю дітей, а також у її присутності дозволити батьку спілкування з дітьми кожного тижня у суботу або неділю, в першій або другій половині дня, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, враховуючи погодні умови, не порушуючи режиму дня дітей; спілкування батька з дітьми під час святкових днів, а також їх днів народження; необмежене спілкування батька з дітьми особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми, з урахуванням їх режиму дня; спільний відпочинок батька з дітьми в присутності їх матері під час літніх і зимових канікул до 30 та до 7 діб відповідно; за домовленістю з матір`ю дітей супроводжувати їх на позакласні гуртки, секції та навчально-виховні дитячі заклади (а. с. 101).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною першою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага ( 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Суд першої інстанції встановив спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у присутності матері, проаналізувавши встановлені обставини справи, досліджені докази в їх сукупності, врахувавши інтереси і вік дітей, характер стосунків, які склались між батьками дітей, а також між дітьми і кожним із батьків.

Апеляційний суд в цілому погодився із способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, встановленим рішенням суду першої інстанції, оскільки він враховує принцип рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, передбачений статтею 141 СК України, відповідає обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів. Проте апеляційний суд вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині встановлення судом умови щодо побачення позивача з дітьми лише в присутності матері.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Частиною другою статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року).

Правильним є висновок про зміну рішення суду першої інстанції в частині встановлення права ОСОБА_1 на спілкування з дітьми у присутності матері з виключенням з рішення суду посилання в цій частині на те, що такі спілкування повинні бути у присутності матері, оскільки ОСОБА_1, як батько, та ОСОБА_2, як мати, мають рівні права та обов`язки щодо дітей, тому ОСОБА_1 має право спілкуватися із дітьми без присутності їхньої матері.

Також зважаючи на те, що судами визначено, зокрема, спільний відпочинок батька з дітьми під час літніх і зимових канікул до 30 та до 7 діб відповідно, то слід зазначити, що такий відпочинок через тривале перебування позивача та відповідача разом буде неможливим, оскільки між сторонами виникли особисті конфліктні відносини, які не повинні порушувати інтереси дітей.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновок Органу опіки і піклування виконкому Шевченківської районної ради у м. Полтаві, є безпідставними, оскільки вказаний висновок є лише доказом у справі, якому апеляційний суд надав належну оцінку в сукупності з іншими доказами, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи щодо стану здоров`я позивача, на які посилається відповідач, як на підставу для обмеження його у праві вільного спілкування з дітьми, був їй відомий ще на час укладення з ним шлюбу, існував на час народження дітей та під час перебування у шлюбі.

В разі зміни стану здоров`я ОСОБА_1, якщо таке погіршення буде небезпечне для життя та здоров`я дітей, мати дітей наділена правом ініціювати питання щодо зміни способу та режиму спілкування позивача з дітьми.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в контексті першочергового врахування саме інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, дотримався норм матеріального права, зробив обґрунтований висновок щодо побачень ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми без присутності матері, оскільки присутність матері при зустрічах позивача з дітьми обмежує права батька та дітей на безперешкодне особисте спілкування.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.