Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 569/1799/19

провадження № 61-13495св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Висоцької В. С.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

скаржник - Акціонерне товариство "ВТБ Банк",

боржник - ОСОБА_1,

представник боржника - ОСОБА_2,

старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Токарець Тетяна Сергіївна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Хилевич С. В., Бондаренко Н.В., Боймиструк С. В., в цивільній справі за скаргою акціонерного товариства "ВТБ Банк" на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - АТ "ВТБ Банк") звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області (далі - державний виконавець).

В обґрунтування скарги скаржник зазначав, що на виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Рівненський ВДВС) перебував виконавчий лист № 2-6068/2009, виданий 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32 232,30 дол. США заборгованості по кредиту, що еквівалентно 258 180,72 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.

17 жовтня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Як зазначено у цій постанові, заборгованість утрималась частково в сумі 35 520,40 грн із заробітної плати ОСОБА_1 згідно з матеріалами виконавчого провадження № 17421477. Солідарним боржником ОСОБА_4 частково було сплачено 100 766, 90 грн та залишок боргу в повному обсязі ОСОБА_1, в загальній сумі 135 323,70 грн сплачено на рахунок з обліку депозитних сум Рівненського ВДВС, які перераховано на відповідні рахунки.

У сумарному розмірі боржниками було сплачено на виконання виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області 260 130,72 грн.

АТ "ВТБ Банк" вказує, що сплата боржниками 260 130,72 грн є неповним виконанням рішення суду, а постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, ніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні, як це встановлено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04 липня 2018 року.

З огляду на наведене скаржник просив суд:

1. зупинити провадження щодо розгляду скарги до моменту набрання законної сили рішення суду у справі за заявою АТ "ВТБ Банк" про заміну сторони у виконавчому провадженні, у справі № 2-6068/09 щодо боржника ОСОБА_3 ;

2. визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Токарець Т. С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 41468426 щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32 232,30 доларів США заборгованості по кредиту, що еквівалентно 258 180,72 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду;

3. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 41468426 щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32232,30 доларів США заборгованості по кредиту, що еквівалентно 258 180,72 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Рівненського міського суду від 26 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні скарги банку на дії державного виконавця.

Ухвала суду мотивована тим, що АТ "ВТБ Банк" не набуло статусу сторони виконавчого провадження, а тому у нього не виникло право на звернення до суду із скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2019 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року скасовано.

Скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Токарець Т. С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 41468426 щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32 232,30 доларів США заборгованості по кредиту, що еквівалентно 258 180,72 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 41468426 від 17 жовтня 2018 року щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32 232,30 доларів США заборгованості по кредиту, що еквівалентно 258 180,72 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що хоча формально АТ "ВТБ Банк" не є стороною виконавчого провадження, однак він на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами №13092018 від 13 вересня 2018 року набув прав стягувача, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32 232,30 доларів США заборгованості по кредиту, а тому має право на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2018 року.

Постанова про закінчення виконавчого провадження № 41468426 від 17 жовтня 2018 року підлягає скасуванню, оскільки відсутні підстави стверджувати, що рішення суду виконано боржниками у повному обсязі та належним чином.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух

10 липня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Рівненського міського суду Рівненської областісправу №569/1799/19.

Відкриваючи касаційне провадження у даній справі, суд виходив з того, що судове рішення за наслідками розгляду такої скарги в касаційному порядку буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд оскаржуване судове рішення скасувати і залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що АТ "ВТБ Банк" має право на оскарження постанови державного виконавця, оскільки АТ "ВТБ Банк" не набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні.

АТ "ВТБ Банк" стало відомо про закінчення виконавчого провадження ще в жовтні 2018 року, однак воно не подало заяви про поновлення строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2018 року, тому воно втратило право на подачу скарги на дії державного виконавця.

Доводи інших учасників справи

Учасники справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на примусовому виконанні у Рівненському ВДВС перебував виконавчий лист №2-6068/09, виданий 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області. За цим листом з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32 232,30 доларів США заборгованості по кредиту, що еквівалентно 258 180,72 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700,00 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн, а всього 260130,72 грн.

17 жовтня 2018 року державним виконавцем Токарець Т. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6068/09, виданого Рівненським міським судом 02 лютого 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" 32 232,30 дол. США заборгованості по кредиту, що еквівалентно 258 180,72 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн, всього 260 130,72 грн (а.с. 5).

Постановою встановлено, що відбулося фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Заборгованість утрималась частково із заробітної плати ОСОБА_1 КНП "Міська дитяча лікарня" Рівненської міської ради в сумі 35 520,4 грн та виконавчий збір в сумі 2498,07 грн. Солідарним боржником ОСОБА_4 частково було сплачено 100 766,9 грн боргу та 12 264,72 грн виконавчого збору. Залишок коштів по заборгованості та коштів виконавчого збору з урахуванням витрат виконавчого провадження в загальній сумі 135 323,7 грн сплачено в повному обсязі ОСОБА_1 на рахунок з обліку депозитних сум ВДВС, які розподілено та перераховано на відповідні рахунки.

13 вересня 2018 року між Акціонерним товариством "БМ Банк" (далі - АТ "БМ Банк") та АТ "ВТБ Банк" був укладений Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами №13092018, згідно з умовами якого АТ "БМ Банк" (Первісний кредитор) передав, а АТ "ВТБ Банк" (Новий кредитор) прийняв права вимоги за Кредитними договорами, в т.ч. за Кредитним договором №10/16/160408 від 16 квітня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 6-12).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2019 року задоволено заяву АТ "ВТБ Банк" про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП 41468426 у справі № 2-6068/09 щодо боржника ОСОБА_1 . Вказана ухвала законної сили не набрала ( а.с.13).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що хоча формально АТ "ВТБ Банк" не є стороною виконавчого провадження, однак він на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами №13092018 від 13 вересня 2018 року набув прав стягувача, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним догвором, а тому має право на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним ("Жоффр де ля Прадель" проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

За таких обставин, статусу сторони виконавчого провадження особа набуває тільки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав.

Можливість процесуального правонаступництва визначається можливістю правонаступництва в матеріальному праві. При цьому в матеріальному праві виділяють універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво має місце в тих випадках, коли перехід прав та обов`язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в результаті реорганізації, а поміж фізичними особами - в порядку спадкування. Сингулярне правонаступництво має місце, коли сторона перепоступається правом вимоги, чи здійснює переведення боргу, або приймає борг іншої особи на себе. Розподіл матеріального правонаступництва на універсальне та сингулярне пов`язаний з об`єктом прав та обов`язків, що переходять до правонаступника. І хоча матеріальне правонаступництво може бути універсальним чи сингулярним, процесуальне правонаступництво, хоча і є необхідним наслідком правонаступництва в матеріальному праві, завжди універсальне: в рамках процесу правонаступник в усіх випадках цілком замінює правопопередника і користується комплексом процесуальних прав та обов`язків сторони чи третьої особи. Процесуальне правонаступництво настає після оформлення матеріального правонаступництва. Правонаступник повинен пред`явити до суду докази, які підтверджували б правонаступництво в матеріальному праві (свідоцтво про право власності, документ про реорганізацію юридичної особи, переуступний напис), а суд виносить ухвалу про те, що правонаступник замінив у спірних правовідносинах сторону, що вибула. Отже, підставою для виникнення процесуального правонаступництва є матеріальне правонаступництво або інша заміна осіб у матеріальних правовідносинах.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу (частина перша статті 442 ЦПК України).

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

За таких підстав, оскільки виконавче провадження у справі закінчено, тому підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні за ухвалою суду згідно ст. 442, ст 447 ЦПК України (1618-15) відсутні.

Предметом оскарження в даній скарзі є саме постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки АТ "ВТБ Банк" ставиться під сумнів повне виконання зобов`язання ОСОБА_1 належним чином.

Судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2019 року задоволено заяву АТ "ВТБ Банк" про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП 41468426 у справі № 2-6068/09 щодо боржника ОСОБА_1 .

Разом з тим, з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2019 року було скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2019 року та відмовлено у задоволенні заяви АТ "ВТБ Банк" про заміну стягувача у виконавчому листі з підстав закінчення виконавчого провадження. Рішення набрало законної сили та учасниками процесу не оскаржувалось.

Таким чином, саме закінчення виконавчого провадження, яке виключає заміну сторони виконавчого провадження, стало підставою відмови у залученні АТ "ВТБ Банк" до виконавчого провадження.

Проте, відсутність цивільно-процесуального правонаступництва, встановленого ухвалою суду про заміну сторони виконавчого провадження не позбавляє АТ "ВТБ Банк" матеріального правонаступництва у спірному зобов`язанні, відповідно і права оскаржувати постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки до АТ "ВТБ Банк" перейшли всі права сторони виконавчого провадження АТ "БМ Банк".

Разом з тим, при скасуванні постанови про закінчення виконавчого провадження, усі подальші права і обов`язки АТ "ВТБ Банк" у поновленому виконавчому провадженні мають буди надані лише з дотриманням ст. 447 ЦПК України, тобто шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні.

Оскільки цивільно-процесуальне законодавство не передбачає заміни сторони виконавчого провадження при закінченому виконавчому провадженні, тобто ймовірно в припинених та виконаних зобов`язаннях, тому сама відсутність ухвали про заміну сторони у виконавчого провадження не позбавляє АТ "ВТБ Банк" матеріального правонаступника - стягувача права оскаржити дії державного виконавця щодо винесення постанови та саму постанову про закінчення виконавчого провадження № 41468426.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що хочаАТ "ВТБ Банк" формально не є стороною виконавчого провадження, однак він на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами №13092018 від 13 вересня 2018 року набув прав стягувача, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому має право на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2018 року.

Доводи касаційної скарги відносно того, що АТ "ВТБ Банк" пропущено строк для звернення з даною скаргою на дії державного виконавця не заслуговують на увагу, оскільки як було встановлено судами ОСОБА_1 не спростувала про те, що про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження АТ "АТБ Банк" дізналися саме в судовому засіданні 14 січня 2019 року і вчасно подали скаргу.

Доводів щодо розгляду скарги судами по суті касаційна скарга не містить, тому оскаржувані судові рішення щодо суті вирішення скарги Верховним Судом не переглядалось.

Посилання скаржниці на протилежні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №№ 569/1805/19, не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини є подібними, але в даній справі предметом оскарження окрім постанови про закінчення виконавчого провадженні є інші постанови державного виконавця, що свідчить про нетотожність фактичних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 409, 410, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

А. І. Грушицький

Є. В. Петров

О. С. Ткачук