розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року у складі судді Нижного А. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") про визнання договору частково недійсним та стягнення безпідставно набутого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2009 року між нею та

ТОВ "Авто Просто" укладено угоду № 305614, предметом якої є надання їй послуг системи "АвтоТак", спрямованих на придбання автомобіля. Статтею 1 угоди визначено, що вона укладається шляхом підписання сторонами додатку № 1 та додатку № 2, які є невід`ємними частинами угоди. Згідно з додатком № 1 вона мала намір придбати автомобіль вартістю 92 130 грн та зобов`язалася щомісячно сплачувати внески у розмірі 0,8333% вартості автомобіля, внески в оплату послуг, страхового платежу.

Вказувала, що при укладенні спірного договору поля "Марка автомобіля" та "Модель" сторонами не заповнювались, однак вона мала намір придбати автомобіль "Chevrolet Aveo", за який і сплачувала внески протягом

2009-2012 років, проте відповідач самовільно змінив марку та модель автомобіля, визначного договором, з "Chevrolet Aveo" на "Kia Rio", заповнивши в односторонньому порядку поля "Марка Автомобіля" та "Модель" на належному йому екземплярі додатку 1 до спірного договору.

Посилаючись на вищевикладене, просила визнати недійсним додатка № 1 до угоди від 03 жовтня 2009 pоку в частині внесених ТОВ "Авто Просто" в односторонньому порядку змін до нього, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру сплачених нею 87 повних внесків відповідно до ціни автомобіля "ChevroletAveo" та направити розрахунок на її адресу.

Крім того, позивач вказувала, що нею також було сплачено 18 512, 04 грн у вигляді страхових внесків за договором страхування життя та договором страхування автомобіля, однак з нею жодних договорів страхування не укладалось, а тому правових підстав для отримання відповідачем зазначених коштів не було і вони підлягають стягненню на її користь на підставі статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Авто Просто" на користь ОСОБА_1 18 512,04 грн як безпідставно набуте майно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання частково недійсним додатку № 1 до угоди від 03 жовтня 2009 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру сплачених позивачем 87 повних внесків, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів на підтвердження самовільної зміни ТОВ "Авто Просто" марки та моделі автомобіля. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Авто Просто" 18 512,04 грн, як безпідставно набуте майно, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено існування правових підстав (укладення відповідних договорів) для отримання від ОСОБА_1 6 262,56 грн в якості оплати страхових внесків за договором страхування життя та 12 249,48 грн в якості оплати страхових внесків за договором страхування автомобіля.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що наявні підстави для часткового задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ТОВ "Авто Просто" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, щостаттею 6 Угоди позивач уповноважила та доручила ТОВ "Авто Просто" укласти від його імені договір страхування життя та договір страхування автомобіля. Так, товариство уклало зазначені договори з ПрАТ "СК "Уніка", що підтверджується страховим сертифікатом та договором страхування автомобіля, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України. Крім того, отримані від ОСОБА_1 ТОВ "Авто Просто" кошти у вигляді страхових платежів перераховувалися останнім страховику ПрАТ "СК "Уніка", а тому є помилковим висновок судів про стягнення цих коштів з відповідача.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 17 грудня 2018 року - за касаційною скаргою ТОВ "Авто Просто" та зупинено виконання рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року прийнято відмову

ОСОБА_1 від касаційної скарги на Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року та закрито касаційне провадження в цій частині, а тому розгляд справи здійснюється лише за касаційною скаргою ТОВ "Авто Просто" на ці судові рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 жовтня 2009 року між сторонами у справі було укладено угоду № 305614, предметом якої є надання позивачу послуг системи "АвтоТак", спрямованих на придбання автомобіля (а. с. 6).

Статтею 1 угоди визначено, що угода укладається шляхом підписання сторонами угоди додатку №1 та додатку №2, які є невід`ємними частинами угоди.

Згідно з додатком № 1 ОСОБА_1 має намір придбати автомобіль вартістю 92 130,00 грн та зобов`язується щомісячно сплачувати внески у розмірі 0,8333% вартості автомобіля, внески в оплату послуг, страхового платежу

Додатком № 2, передбачено, що система "АвтоТак" - це система, яка полягає у створенні груп покупців (учасників), метою яких є придбання автомобілів. Відповідно до п.4.1 вказаного додатку учасник, який належним чином виконує свої зобов`язання за даною угодою, отримує автомобіль через механізми надання права на отримання автомобіля, передбачені в угоді.

Відповідно до статті 6 угоди учасник системи уповноважує та доручає

ТОВ "Авто Просто" укласти від його імені договір страхування життя та договір страхування автомобіля.

Згідно з пунктом 10.1 додатку № 2 до угоди з моменту отримання автомобіля учасник зобов`язується сплачувати разом із щомісячним повним внеском внесок з страхування автомобіля, який перераховується відповідній страховій компанії згідно з договором страхування, укладеним ТОВ "Авто Просто" від імені учасника на підставі повноважень, наданих угодою. Розмір внеску зі страхування автомобіля вказано у страховому полісі (сертифікаті), що надсилається кожному учаснику системи страховою компанією.

Відповідно до пункту 11.1 додатку № 2 до угоди з метою забезпечення безперервного функціонування системи "Авто Так", ТОВ "Авто Просто" укладає від імені учасника договір страхування, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з життям учасника.

З наданих ОСОБА_1 квитанцій про перерахунок коштів на користь ТОВ "Авто Просто", а також зі складеного відповідачем розрахунку платежів ОСОБА_1 за угодою вбачається, що ОСОБА_1 перерахувала відповідачу

12 249,48 грн для оплати страхових внесків за договором страхування автомобіля та 6 262,56 грн для оплати страхових внесків за договором страхування життя.

На підтвердження фактів укладення договорів страхування життя ОСОБА_1 та належного їй автомобіля відповідачем надано договір страхування життя

від 01 липня 2009 року № 1-НВ (а .с. 68-71) та договір страхування транспортних засобів від 01 липня 2009 року № 1-АК (а. с. 63-67), укладені між ЗАТ "СК "Кредо-Класик" та ТОВ "Авто Просто".

Згідно з пунктами 2.2, 2.3, 10.2-10.4, 12.1 договору страхування життя № 1-НВ

від 01 липня 2009 року при укладенні та виконанні цього договору від імені страхувальників діє ТОВ "Авто Просто" на підставі доручення, викладеного в угоді між ТОВ "Авто Просто" та учасником. Поіменний перелік осіб із зазначенням їх прізвищ, імен, по-батькові, дат народження, адрес, номерів груп та номерів у групах зазначається у додаткових угодах до цього Договору. Час від часу по мірі закінчення формування нових груп учасників ТОВ "Авто Просто" від імені учасників може укладати договори страхування із страховиком, автентичні або максимально наближені за змістом до цього Договору. Такі договори можуть бути укладені шляхом підписання ТОВ "Авто Просто" із страховиком додаткової угоди до цього договору, що може складатись за формою згідно із додатком № 1 до цього договору. У такому випадку права та обов`язки за договором страхування для нових страхувальників та права і обов`язки страховика по відношенню до нових страхувальників виникають з 00-00 годин дня, наступного за днем підписання відповідної додаткової угоди до договору. Протягом двох днів від дати підписання додаткових угод в порядку, передбаченому пунктами 10.2-10.4 договору, страховик зобов`язаний видати страхові поліси на відповідні групи страхувальників, складені за формою, згідно з додатком № 2 до цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 7.1 договору страхування транспортних засобів № 1-АК від 01 липня 2009 року при укладенні та виконанні цього договору від імені страхувальників діє ТОВ "Авто Просто" на підставі доручення, викладеного в угоді між ТОВ "Авто Просто" та кожним страхувальником. Час від часу по мірі передачі ТЗ учасникам ТОВ "Авто Просто" надає страховику повну інформацію щодо особистих даних нових страхувальників та їх ТЗ. Ця інформація викладається в додатковій Угоді (за формою Додатка № 1). Додаткова угода повинна містити дані про прізвище ім`я, по-батькові, дату народження та адресу страхувальника, а також марку та модель ТЗ, рік випуску, номер кузова ТЗ, що належать страхувальнику внаслідок виконання угоди між страхувальником та ТОВ "Авто Просто". Права і обов`язки страховика за цим договором по відношенню до Страхувальників починаються з 00-00 годин дня, наступного за днем отримання Страховиком від ТОВ "Авто Просто" відповідних додаткових угод. Страховик зобов`язаний протягом 2 днів після отримання інформації про реєстраційний номер ТЗ передати страхувальнику страховий сертифікат (за формою Додатку №2).

Додаткові угоди до зазначених договорів страхування життя та транспортних засобів (зазначення даних позивача та транспортного засобу) матеріали справи не містять.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "Авто Просто" здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Установлено, що надані відповідачем договори страхування від 01 липня 2009 року були укладені до укладення між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" угоди від 03 жовтня 2009 року, статтею 6 якої передбачено право відповідача укладати від імені позивача відповідні правочини, отже на момент підписання між ТОВ "Авто Просто" та ЗАТ "СК "Кредо - Класик" договорів страхування між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" не існувало жодних угод чи інших правовідносин, в силу яких у ОСОБА_1 була можливість уповноважувати відповідача укладати будь-які угоди від її імені.

Крім того, умовами договорів від 01 липня 2009 року (пункти 2.2, 2.3, 10.2-10.4, 12.1 договору страхування життя, пункти 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 7.1 договору страхування транспортних засобів) передбачено укладення додаткових угод до них із зазначенням даних страхувальників та повної інформації щодо транспортного засобу, що страхується.

Разом з тим, таких додаткових угод до договорів страхування матеріали справи не містять.

Отже, відповідач не довів належними та допустимими доказами укладення договорів страхування в інтересах позивача.

Також наявні у матеріалах справи квитанції про сплату позивачем коштів містять інформацію про призначення платежу - щомісячний внесок, однак не містять даних, що ОСОБА_1 сплачувала кошти за конкретними договорами страхування (а. с. 165-207 т. 1).

Таким чином, установивши, що з позивачем або від його імені не укладалися договори страхування життя та транспортного засобу, а надані відповідачем договори від 01 липня 2009 року були укладені до укладення між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" угоди від 03 жовтня 2009 року, якою передбачено право відповідача укладати від імені позивача відповідні правочини, а також на їх виконання не укладено додаткові угоди із зазначенням даних позивача та транспортного засобу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність сплати ОСОБА_1 на користь відповідача страхових внесків у розмірі 18 512,04 грн.

Таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, та стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів, а тому доводи ТОВ "Авто Просто" про помилкове застосування судами вищезазначеної норми ЦК України (435-15) є помилковими.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.