суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косарева Ірина Валеріївна,

заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Центрторг-Агро",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року у складі судді Парфьонова Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П.,

Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

Короткий зміст вимог заявника

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Красноармійський комбікормовий завод", яке в подальшому змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю "Покровський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Покровський комбікормовий завод"), звернулося до суду зі скаргою на дії і рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

(далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області) Косаревої І. В. щодо відкриття виконавчого провадження № 50316507 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4509/11 про солідарне стягнення з ТОВ "Покровський комбікормовий завод", ТОВ "Центрторг-Агро", ОСОБА_1,

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -

АТ КБ "ПриватБанк"), кредитної заборгованості у розмірі 5 505 613,96 грн.

В обґрунтування скарги зазначив, що стягувач пропустив визначений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на час видачі виконавчого документа, річний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року про стягнення зазначеної заборгованості набрало законної сили 19 лютого 2014 року, а стягувач пред`явив виконавчий лист до виконання лише 25 лютого 2015 року, тому прийнята державним виконавцем постанова від 25 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження є незаконною і підлягає скасуванню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року скаргу ТОВ "Покровський комбікормовий завод" задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Косаревої І. В. щодо відкриття виконавчого провадження № 50316507 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-4509/11 про солідарне стягнення з ТОВ "Покровський комбікормовий завод", ТОВ "Центрторг-Агро", ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості.

Визнано неправомірною постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Косаревої І. В. від 25 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50316507. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості доводів ТОВ "Покровський комбікормовий завод" про пропуск стягувачем АТ КБ "ПриватБанк" строку пред`явлення виконавчого листа № 2-4509/11 до виконання і відсутністю підстав для поновлення цього строку, що свідчить про неправомірність рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. При цьому вважав, що вимоги заявника про скасування постанови державного виконавця про відкриття провадження задоволенню не підлягають, оскільки скасовувати постанову або інший процесуальний документ, винесені у виконавчому провадженні, наділені лише начальники відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання неправомірними дії та постанову державного виконавця про відкриття 25 лютого 2016 року виконавчого провадження № 50316507, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" пред`явив виконавчий документ із пропуском річного строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому суд відхилив доводи стягувача про переривання зазначеного строку пред`явленням ним 17 лютого 2016 року виконавчого документа до виконання, оскільки відповідно до наявної на виконавчому листі відмітки стягувачу 13 жовтня 2014 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження і він повинен був у межах річного строку з дня відмови пред`явити виконавчий лист до виконання, однак не здійснив такі дії, а пред`явлення виконавчого листа 17 лютого 2016 року відбулося поза межами річного строку. Отже переривання строку не відбулося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що після відмови 17 лютого 2016 року у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" банк повторно пред`явив виконавчий документ до виконання 25 лютого 2016 року, тобто у межах строку,визначеного частиною першою статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на час видачі виконавчого документа, після його переривання, тому державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

20 липня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року (справа № 2-4509/11) стягнуто солідарно з ТОВ "Покровський комбікормовий завод", ТОВ "Центрторг-Агро",

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі

5 505 613,96 грн. Рішення суду набрало законної сили 19 лютого 2014 року.

12 серпня 2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист № 2-4509/11. У виконавчому листі зазначено, що строк його пред`явлення до виконання до 20 лютого 2015 року.

Відповідно до копії виконавчого листа, на ньому міститься відмітка державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження

13 жовтня 2014 року. Наступна відмітка датована 17 лютого 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

25 лютого 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" до ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області подав заяву про прийняття виконавчого листа № 2-4509/11 до виконання та цього ж дня державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за № 50316507 з виконання цього виконавчого листа.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України2004 року (чинного на час подання скарги) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Згідно з вимогами статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, ? з моменту закінчення дії відповідної заборони.

У частині першій статті 25 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною першою статті 26 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання.

Приймаючи постанову про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що після пред`явлення виконавчого листа до виконання 13 жовтня 2014 року (відмітка державного виконавця про постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження) річний строк закінчився 13 жовтня 2015 року, у період з 14 жовтня 2014 року

по 16 лютого 2016 року виконавчий лист до виконання не пред`являвся та на виконанні не перебував, що свідчить про пред`явлення виконавчого листа до виконання 17 та 25 лютого 2016 року поза межами річного строку, передбаченого статтею 22 Закону № 606-XIV, а тому державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Так, посилаючись на відмітку, яка міститься на виконавчому листі про відмову 13 жовтня 2014 рокуу відкритті виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції не перевірив чи дотримано було державним виконавцем положення статті 31 Закону № 606-XIV щодо надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, не перевірив коли стягувач отримав відповідну постанову державного виконавця або був обізнаний про її наявність та дійшов передчасного висновку про пропуск банком строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При цьому відмітка на виконавчому листі не є доказом поновлення перебігу строку, оскільки такий починається саме з моменту отримання відповідної постанови.

Вказані обставини мають суттєве значення для вирішення питання обрахування строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки з моменту отримання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 жовтня 2014 року поновлюється перебіг такого строку,

а не з моменту її винесення.

Схожі висновки викладені Верховним Судом України у постанові

від 05 жовтня 2016 року у справі № 3-698гс16 та Верховним Судом

у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 2-1479/10 (провадження

№ 61-1102св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 569/8489/19-ц (провадження № 61-18241св19).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд вважає за необхідне скасувати прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної, а не першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, враховуючи необхідність встановлення наведених вище обставин.