розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі судді Одринської Т. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стройснаб 11" (далі - ТОВ "Стройснаб 11") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року

у складі судді Бугрія В. М. позов ТОВ "Стройснаб 11" задоволено.

Визнано за ТОВ "Стройснаб 11" право власності на нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 24 лютого 2020 року перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 рокуу відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Полтавської області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 рокувідмовлено з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою зі спливом річного строку з дня складання тексту судового рішення, що є підставою для відмови

у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України. Крім того, рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та обов`язки ДАБІ України, тому відсутні підстави для його оскарження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Полтавської області просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив їй у відкритті апеляційного провадження, належним чином не звернув уваги на приписи частини другої статті 358 ЦПК України, яка передбачає виключення для осіб, зокрема, не залучених до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтерес та (або) обов`язки. Оскільки прокурор не був залучений до участі у справі, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував присічний строк, встановлений зазначеною нормою ЦПК України (1618-15) . Так, суд апеляційної інстанції, за відсутності підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, спочатку повинен був залишити апеляційну скаргу без руху,

а вже потім, у разі невиконання вимог ухвали, відмовляти у відкритті апеляційного провадження у справі. Крім того, дійшовши висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та обов`язки ДАБІ України, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ЦПК України (1618-15) не містить положення, яке б передбачало відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу,

в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановлення судом апеляційної інстанції ухвали. Вказує, що при зверненні до суду із апеляційною скаргою прокурор вийшов за межі власних повноважень та діяв без наявності підстав для представництва ДАБІ України.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

02 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У березні 2018 року ТОВ "Стройснаб 11" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення, який задоволено рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 24 лютого 2020 року перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі ДАБІ України подав апеляційну скаргу. Вказував, що суд першої інстанції не залучив до участі ДАБІ України, хоча вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки сторони у справі не зверталися до останньої про отримання дозволу на початок будівельних робіт, прийняття спірного майна до експлуатації. Зазначав, що ДАБІ не вжито заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції, а листом від 27 листопада

2019 року повідомлено про небажання вжиття самостійних заходів щодо оскарження судового рішення, що свідчить про неналежне виконання вказаним органом своїх повноважень і є підставою для подання апеляційної скарги саме прокурором. У апеляційній скарзі прокурор просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки про наявність порушення прав ДАБІ України прокурор дізнався

06 лютого 2020 року, під час ознайомлення із матеріалами цієї справи.

24 березня 2020 року Полтавський апеляційний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Полтавської області, мотивуючи її тим, що прокурор звернувся з апеляційною скаргою зі спливом річного строку з дня складання тексту судового рішення. Крім того, рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та обов`язки ДАБІ України, тому відсутні підстави для його оскарження. Вказане, на думку суду, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Із зазначеної норми вбачається, що на законодавчому рівні субєкти апеляційного провадження поділяються на дві групи: учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки.

За змістом частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною першою статті 57 ЦПК України передбачено, що органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, перший заступник прокурора Полтавської області посилався на те, що оскаржуваним рішенням порушуються права держави в особі ДАБІ України, яка не надавала дозволу на будівництво спірного нерухомого майна та не приймала рішення про введення його в експлуатацію і суд першої інстанції помилково не залучив цей орган до участі.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє

у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, процесуальний строк, зазначений у частинідругій статті 358 ЦПК України, за загальним правилом не може бути поновлений. Проте, при наявності винятків, визначених у цій нормі, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, навіть, якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складання повного тексту судового рішення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави, апеляційний суд не врахував, що прокурор звернувся до суду не як учасник справи, а як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про права та інтереси держави в особі ДАБІ України (частина перша статті 352 ЦПК України), та не врахував, що прокурор про оскаржуване судове рішення довідався після спливу річного строку з дня складення повного тексту судового рішення.

Таким чином, застосовуючи присічний річний строк на оскарження судового рішення та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції на зміст цієї норми процесуального права уваги не звернув, не врахував, що він не застосовується до осіб, не повідомлених про розгляд справи та не залучених до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Отже, суд апеляційної інстанції повинен був, за відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне скарження (неповажності причин його пропуску), спочатку залишити апеляційну скаргу без руху, а вже потім, у разі неусунення недоліків ухвали (зазначення інших причин для поновлення процесуального строку), відмовляти у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із невиконанням скаржником вимог ухвали.

Крім того, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням суду питання про права та обов`язки ДАБІ України не вирішувалося. Разом з тим суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності положенню статті 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, а також із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 16 січня

2020 року у справі № 925/1600/16.

Тобто, за наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, в інтересах якої прокурор подав апеляційну скаргу, не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

При цьому суд касаційної інстанції у даному випадку не перевіряє наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки цим обставинам не надана оцінка судом апеляційної інстанції. Апеляційний суд відмовив прокурору у відкритті апеляційного провадження з двох підстав: пропуск річного строку з дня складання повного тексту судового рішення; рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права,свободи, інтереси та (або) обов`язки ДАБІ України. Однак такі висновки зроблені з порушенням норм процесуального права, які зазначені вище.

На підставі викладеного касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 24 березня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження допустив порушення норм процесуального права.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, постановою Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року задоволено апеляційну скаргу Полтавської міської ради. Скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позову ТОВ "Стройснаб 11" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Таким чином, оскільки після надходження цивільної справи до Верховного Суду з`ясувалося, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Полтавської міської ради та відмовив у позовіТОВ "Стройснаб 11", то підстав для направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про продовження розгляду немає.

Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали

У серпні 2018 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали, якою повідомити Генеральну прокуратуру України про перевищення повноважень та наявність порушень в діях першого заступника прокурора Полтавської області під час звернення до суду з апеляційною скаргою без відповідних підстав та повноважень для цього.

Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанціїу випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Верховний Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки порушення законодавства або недоліки в діяльності першого заступника прокурора Полтавської області, на які посилається заявник у клопотанні, виявлені не були.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року скасувати.

Справу № 554/1812/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стройснаб 11" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення повернути до суду першої інстанції.