Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 179/2035/17

провадження № 61-3721св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппідприємство "Дудківка",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

від 16 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппідприємство "Дудківка" (далі -

ТОВ "СП "Дудківка") про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості із орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, щовін є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:0069, розташованої на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, площа якої становить 6, 7532 га. Вказував, що 29 серпня 2002 року між ним та ТОВ "СП "Дудківка" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Договір оренди землі зареєстровано 10 грудня 2009 року. Зазначав, що згідно з даними ДПА земельна ділянка перебуває не в оренді, а в лізингу, що суперечить статті 807 ЦК України та діючому договору оренди земельної ділянки. Відповідач не займається сівозмінами, щороку засіває на полях соняшник та кукурудзу, чим створює загрозу для родючості стану ґрунтів земельної ділянки. Позивач вказував, що відповідачем протягом 2012-2016 років не виконуються зобов`язання з виплати орендної плати у розмірі та порядку, встановленому договором оренди, що на його думку є підставою розірвання договору, стягнення заборгованості із орендної плати у розмірі 25 348 грн. Крім того, у зв`язку із порушенням його права на отримання матеріальних благ, нехтування інтересами, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі

5 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області

від 08 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 29 серпня 2002 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "СП "Дудківка".

Стягнуто з ТОВ "СП "Дудківка" на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендною платою у розмірі 22 672,24 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час державної реєстрації договору оренди землі законодавством встановлено плату за оренду земельної ділянки в розмірі не менше 3 % від вартості земельної ділянки, тому позивач мав право на отримання орендної плати саме в зазначеному розмірі. Враховуючи, що орендар не в повному обсязі сплачував орендну плату, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, та є підставою для розірвання договору оренди.

Також судом першої інстанції зазначено, що з урахуванням того, що позивач звернувся до суду 12 липня 2017 року та вимагає виплати орендної плати з 2012 року, то обґрунтованим є посилання представника відповідача про пропуск позивачем трирічної позовної давності. Суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити вимоги позивача щодо невиплаченої орендної плати лише за період з 2014 року по 2016 рік в розмірі 22 672,24 грн, оскільки позивачем подано позовну заяву із пропуском трирічної позовної давності, представником відповідача заявлено про її застосування, що відповідно є підставою для відмови у позові в частині стягнення заборгованості з виплати орендної плати з 2012 року по 2013 рік.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "СП "Дудківка" задоволено. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області

від 08 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач виконував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати у передбаченому договором розмірі, що підтверджується належними та допустимими доказами. При цьому законодавчо встановлений мінімум орендної плати у розмірі 3% від вартості земельної ділянки не надає права орендодавцю для автоматичної зміни умов договору оренди, а є лише підставою для можливого перегляду розміру орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка її подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що сплата орендної плати здійснюється в грошовій та у натуральній формі до 31 грудня поточного року, однак суд помилково вважав, що має місце альтернативний обов`язок відповідача по договору сплачувати грошову або натуральну орендну плату. Вважає, що усі порушення з боку відповідача щодо несплати орендної плати в повному обсязі позивачу мають системний характер, що відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року від ТОВ "СП "Дудківка" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Вказує, що позивач жодного разу не відмовлявся від отримання орендної плати у натуральній та відробітковій формі, не заявляв про те, що бажає отримувати орендну плату грошима, а отже, орендна плата була погоджена між сторонами саме в натуральній та відробітковій формі. З боку відповідача не було допущено систематичного невиконання умов договору в частині своєчасної та повної виплати орендної плати за договором оренди землі, відповідно посилання судів на наявність підстав відповідно до

статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) для розірвання договору є помилковим. Указ Президента України від 02 лютого 2002 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (92/2002) , на який посилається позивач, має рекомендаційний характер та не обов`язковий для виконання сторонами.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 07 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,7532 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222382500:01:001:0069, що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано 10 грудня 2009 року, строком на 10 років.

Відповідно до умов пункту 2.2. договору оренди земельної ділянки, відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору та у формі: натуральна: пшениця - 500 кг, фуражне зерно - 1500 кг, сонях - 200 кг, цукор - 75 кг, один візок соломи;

відробіткова: обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) -

до 0,5 га, посів - до 0,3 га, механізоване збирання зернових - до 0,3 га, надання транспортних послуг - до 30 км.

Послуги, які надаються Орендарем і не входять (не враховуються) до розміру орендної плати - ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця.

Дані, вказані вище (розмір, платежів за окремими формами орендної плати), встановлюються згідно біржових цін на продукцію, є динамічними та можуть змінюватися щороку у подальшому згідно з пунктом 2.2. договору за умови їх обов`язкового погодження сторонами.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Орендар за погодженням з орендодавцем може виконати своє зобов`язання з виплати орендної плати як у грошовій так і у натуральній або у відробітковій без внесення змін до даного договору.

ТОВ "СП "Дудківка" сплачувало орендну плату тільки в натуральній та відробітковій формі, здійснюючи поставку пшениці, фуражного зерна, соняшника, цукру та соломи.

Розмір невиплаченої орендної плати в грошовій формі складає: за 2012 рік - 852,51 грн; за 2013 рік - 1 824,17 грн; за 2014 рік - 4 622,70 грн; за 2015 рік -8 050,54 грн; за 2016 рік - 9 999 грн.

Представником відповідача ТОВ "СП "Дудківка" - заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України (435-15) , цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Схожі за змістом положення були передбачені і статтею 19 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: "враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України (435-15) , слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: "у пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться". Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Установивши, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором оренди від 29 серпня 2012 року, не здійснював виплату орендної плати у грошовій формі за 2012-2016 роки з урахуванням її індексації, а сплачував орендну плату тільки в натуральній та відробітковій формі, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання цього договору та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 22 672,24 грн, визначеному судом у межах позовної давності, передбаченої

статтею 257 ЦК України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду про те, що виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання.

Суд апеляційної інстанції вважаючи, що ТОВ "СП "Дудківка" виконало зобов`язання за договором оренди, сплатив позивачу за 2012-2016 роки орендну плату у натуральній та відробітковій формах у повному обсязі, не звернув уваги на те, що умовами договору передбачена ще й грошова форма орендної плати у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору, обов`язок з виплати якої відповідачем не виконано.

Виплата орендної плати за період за 2012-2016 роки лише у натуральній та відробітковій формах, без сплати її у грошовій формі за цей період, свідчить про неналежне виконання є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що орендна плата погоджена між сторонами саме в натуральній та відробітковій формі, з боку відповідача не було допущено систематичного невиконання умов договору в частині своєчасної та повної виплати орендної плати за договором оренди землі чи безпідставність застосування пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України до спірних правовідносин, не знайшли свого підтвердження та спростовується змістом пункту 2.2 договору оренди земельної ділянки.

Оскільки орендар не виконав обов`язок по сплаті орендної плати з урахуванням її індексації, тобто допустив істотне порушення умов договору, то суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "СП "Дудківка" дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеного у постановах від 06 квітня 2020 року у справі № 179/277/18 (провадження № 61-12548св19), від 29 грудня 2020 року у справі

№ 179/126/18 (провадження № 61-14900св19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване судове рішення першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір

у розмірі 1 280 грн, а тому з ТОВ "СП "Дудківка"на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року і залишити в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області

від 08 лютого 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппідприємство "Дудківка" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович