розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року у складі судді Скляренко В. М. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Бондаренка С. І.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Бурмаги Є. А., ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про зняття арешту з предмета іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з договором іпотеки від 26 листопада 2018 року, укладеним з ОСОБА_3, йому в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 . На час звернення з позовом приватним виконавцем Бурмагою Є. А. здійснюється примусова реалізація вказаної квартири в межах виконавчого провадження № 58206287 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/4732/16-ц від 14 січня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 280 570,00 грн. На момент видачі вказаного виконавчого листа та на момент відкриття виконавчого провадження квартира АДРЕСА_1 вже перебувала в іпотеці та перебуває на цей час.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтував тим, що у зв`язку з протиправними, на думку позивача, діями відповідача - приватного виконавця Бурмаги Є. А. на сьогодні існує реальна ймовірність відчуження квартири АДРЕСА_1, що у подальшому може призвести до порушення прав позивача та інших осіб.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю Бурмазі Є. А. та Державному підприємству "Сетам" (далі - ДП "Сетам") здійснювати дії щодо реалізації спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2, у виконавчому провадженні № 58206287; зупинення реалізації арештованого майна, а саме лота № 335374 - квартири АДРЕСА_1, у виконавчому провадженні № 58206287.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено реалізацію арештованого майна, а саме лота № 335374 - квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . В іншій частині заяви відмовлено. Ухвала в частині зупинення реалізації арештованого майна допущена до негайного виконання.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є зняття арешту з предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, який накладений постановою приватного виконавця Бурмаги Є. А. від 25 січня 2019 року (ВП № 58206287), і реалізація ДП "Сетам" вказаної квартири призведе до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Суд першої інстанції також зазначив, що вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення реалізації арештованого майна, а саме лота № 335374 - квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення у випадку задоволення позову, а тому підстав для забезпечення цього позову ще і шляхом заборони приватному виконавцю Бурмазі Є. А. та ДП "Сетам" здійснювати дії щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58206287 немає.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А. залишено без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що позивач належним чином обґрунтував, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду про зняття арешту з предмета іпотеки. Судом враховано, що в разі задоволення позовних вимог заявника його майнові права як іпотекодержателя можуть бути порушені, оскільки може відбутися реалізація майна, на яке першочергове право звернення стягнення має саме заявник. Заявлені ОСОБА_1 заходи забезпечення позову є співмірними із суттю заявлених ним позовних вимог. Крім того, вказані заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та в разі відмови у задоволенні позову будуть скасовані судом в порядку частини дев`ятої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У червні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Бурмага Є. А. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року (в частині задоволення заяви про забезпечення позову) та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення реалізації арештованого майна, а також постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в оскаржуваній частині.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що:

- ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду не відповідають вимогам до судового рішення, викладеним у статті 263 ЦПК України;

- застосовані судом заходи забезпечення позову вчинені без прийняття до уваги, які саме права позивача порушуються і чи будуть порушені його майнові інтереси внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, оскількивідповідно до статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" законодавець встановив три самостійні підстави, які передбачають можливість звернення стягнення на заставне майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, у свою чергу в цій справі право застави (іпотеки) виникло вже після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а також розмір заборгованості перед іпотекодержателем значно менший за вартість предмета застави;

- у випадку реалізації предмета іпотеки за рахунок коштів, що надійдуть від реалізації, будуть погашені боргові зобов`язання іпотекодержателя - ОСОБА_1, забезпечені іпотекою, а зобов`язання, забезпечені іпотекою, встановлені в договорі іпотеки в розмірі 140 000,00 грн, тому твердження про порушення його прав є хибним та не відповідає дійсності;

- позивачем не підтверджено розміру заборгованості за договором позики, вимоги за яким забезпечені договором іпотеки, і не наведено, яким чином будуть порушені його права;

- вже є рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/932/19 про відмову в задоволенні заяви з приводу забезпечення позову за аналогічною заявою ОСОБА_1, на що суди не надали належної правової оцінки.

У липні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А., в якому позивач просить залишити касаційну скаргу, яка є необґрунтованою, без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.

Інші відзиви на касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А. станом на дату розгляду справи Верховним Судом не надходили.

У липні 2019 року від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А. до Верховного Суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копій довідки за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки його діяльності від 03 квітня 2019 року та супровідного листа щодо результатів перевірки, що не підлягає задоволенню, оскільки суд касаційної інстанції в силу статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

У серпні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшли пояснення з приводу наданого приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є. А. клопотання про приєднання до матеріалів справи копій документів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 червня 2019 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 711/2375/19 із Придніпровського районного суду м. Черкаси, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2019 року матеріали справи № 711/2375/19 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року № 3104/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Висоцької В. С. у зв`язку з обранням судді ОСОБА_5 до Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2020 року касаційну скаргу та матеріали справи № 711/2375/19 передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року справупризначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А., поданої у червні 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги).

Із зазначених підстав не підлягають розгляду та дослідженню додані до клопотання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А. та пояснень ОСОБА_3 документи як підтвердження їх доводів, що не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А. підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 листопада 2018 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав позичальнику 140 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

На забезпечення виконання цього договору позики між вказаними особами 26 листопада 2018 року укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - квартира під номером АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я., запис у реєстрі № 1256.

На виконанні у приватного виконавця Бурмаги Є. А. перебуває виконавче провадження (ВП № 58206287) з виконання виконавчого листа, виданого 14 січня 2019 року, у справі № 711/4732/16-ц про стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у рахунок відшкодування вартості автомобіля марки HONDA CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, коштів у розмірі 280 570,00 грн.

25 січня 2019 року приватним виконавцем Бурмагою Є. А. винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця в розмірі 308 627,00 грн.

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця Бурмаги Є. А. та ОСОБА_2 про зняття арешту з предмета іпотеки.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 указував на те, що квартира АДРЕСА_1 вже передана на реалізацію і по ній сформований лот № 335374, продаж якого призначений на 01 квітня 2019 року. Так як він є іпотекодержателем зазначеного нерухомого майна, то у випадку реалізації квартири він буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до Витягу з незалежної оцінки квартири АДРЕСА_1 її вартість становить 552 410,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пунктах 2 і 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Згідно з частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, виходячи з того, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є зняття арешту з предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, накладеного постановою приватного виконавця Бурмаги Є. А. від 25 січня 2019 року у межах виконавчого провадження № 58206287, заходи забезпечення позову є співмірними із суттю заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, крім того, вони носять тимчасовий характер.

Водночас колегія суддів не може погодитися із зазначеним, зважаючи на обґрунтовані доводи касаційної скарги про незастосуваннясудами до спірних правовідносин положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи наступне.

Судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у приватного виконавця Бурмаги Є. А. в межах виконавчого провадження № 58206287 знаходиться виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 280 570,00 грн. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові сам посилається на постанову Верховного Суду у справі № 711/4732/16-ц, якою задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року та позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_3 на його користь кошти в розмірі 280 570,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова Верховного Суду прийнята 07 листопада 2018 року та містить, у тому числі, короткий зміст позовних вимог і рішень судів у справі, інформація про які міститься також в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема у справі № 711/4732/16-ц рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2017 року позов ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено (стягнуто з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування вартості автомобіля марки HONDA CR-V, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 485 433,00 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат), проте рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Отже, договори позики та іпотеки, підписані 26 листопада 2018 року, надані позивачем як підтвердження його першочергового права на квартиру, на яку накладено арешт, та порушення майнових прав, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після прийняття судом касаційної інстанції остаточного рішення 07 листопада 2018 року у справі № 711/4732/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 280 570,00 грн. Саме ця сума стягнення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Бурмаги Є. А.

Таким чином, право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а захист прав ОСОБА_1 гарантований, зокрема, частиною п`ятою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджується колегія суддів із твердженням апеляційного суду, що позивач обґрунтував, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду про зняття арешту з предмета іпотеки, адже: (1) сума позики згідно з укладеним договором становить лише 140 000,00 грн, тоді як вартість квартири, що є предметом іпотеки, становить 552 410,00 грн, що підтверджується витягом з незалежної оцінки квартири; (2) позивачем не додано до заяви та матеріали справи не містять підтвердження розміру боргу ОСОБА_3 перед ним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник у поданій заяві зазначав, що існує реальний ризик того, що торги відбудуться (квартира передана на реалізацію ДП "Сетам" і по ній сформований лот) і майно (квартира) буде відчужене. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У цій справі, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди не взяли до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема стягувача ОСОБА_2, отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а тому рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок Верховного Суду щодо задоволення касаційної скарги, понесені приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є. А. судові витрати у зв`язку з подачею апеляційної та касаційної скарг у розмірі 768,40 грн покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 401, 406, 409, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року (в оскаржуваній частині щодо зупинення реалізації арештованого майна) та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна, а саме лота № 335374 - квартири АДРЕСА_1, у виконавчому провадженні № 58206287, відмовити.

головуючого -	Ступак О. В.,
суддів:	Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,	Олійник А. С., Яремка В. В.,

Головуючий	О. В. Ступак
Судді:	І. Ю. Гулейков
	А. С. Олійник
	Г. І. Усик
	В. В. Яремко