розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Горішного Євгенія Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний банк", ТОВ "Фінансова компанія АНСУ", про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки,

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Горішного Є. В., треті особи у справі: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), Публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний банк" (далі - ПАТ "Комерційний Індустріальний банк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія АНСУ" (далі - ТОВ "ФК АНСУ"), в якому просив визнати незаконною та скасувати реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що була проведена 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Горішним Є. В. на ім`я ОСОБА_2 .

Позов мотивований тим, що між третьою особою ОСОБА_3 та

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір та в той же день між позивачем, третьою особою, померлою ОСОБА_4 та банком було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки виступила двокімнатна квартира, що належить на праві спільної сумісної власності позивачу, його дружині, яка є третьою особою у справі, та покійній ОСОБА_4 .

Усупереч вимогам закону відбулось укладання договорів уступки права вимоги між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ПАТ "Комерційний Індустріальний банк", яке, у свою чергу, уступило право вимоги ТОВ "ФК АНСУ", яке, в свою чергу, уступило право вимоги ОСОБА_2 . Позивач вказує, що договори про уступку права вимоги та реєстрація права власності іпотекодержателя є незаконними та підлягають скасуванню. Договори про уступку права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки оскаржені до суду окремим позовом.

За кредитним договором було стягнено суму заборгованості відповідно до рішення суду у справі № 644/12184/15-ц та звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Із моменту прийняття рішення банк не мав права нараховувати проценти. На підставі рішення суду було видано виконавчий лист та відбувається виконання, було перераховано частково суму на погашення заборгованості. Про наявність договорів про відступлення права вимоги їй не було нічого відомо, вимоги від відповідача вони не отримували, крім того ОСОБА_4, як сторона іпотечного договору, померла, та отримати вимогу не мала можливості. Часткове погашення ними заборгованості відбувалось вже після укладання договору відступлення права вимоги саме на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", при цьому грошові кошти від банку не поверталися, виконання відбувалось у межах відкритого виконавчого провадження, про заміну сторони державному виконавцю також нічого не було відомо.

Посилаючись на зазначене, просив позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсною та скасовано реєстрацію права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що проведена 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішним Є. В. за іпотекодержателем ОСОБА_2, номер запису права власності 23081584.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позовних вимог, оскільки під час проведення реєстрації права власності не було дотримано вимог умов договору іпотеки, іпотекодавці не отримували вимогу про погашення суми заборгованості, іпотекодавець ОСОБА_4 не могла отримати відповідну вимогу, оскільки померла ще в 2016 році, даних про оформлення спадкових прав та направлення вимоги до спадкоємців в ході розгляду справи не отримано. Також було порушено вимоги, передбачені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", та не проведено оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент її набуття, немає даних про погодження ціни іпотеки між сторонами іпотечного договору на момент набуття права.

Реєстрація права власності на майно, що є предметом іпотеки, була проведена без урахування заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/12184/15-ц, яким вже звернено стягнення на цей предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За цим рішенням Міжрайонним відділом ДВС по Індустріальному та Немишлянському районам міста Харкова відкриті виконавчі провадження № 52570245 та № 52569893. Триває виконання рішення, боржниками перераховувалися суми на погашення заборгованості на суму 8 090,91 грн, 13 181,82 грн, в тому числі й після укладання договору про відступлення права вимоги.

На думку суду, вказане рішення крім того, припинило право кредитора на нарахування відсотків за самим кредитним договором в подальшому. Про існування рішення було відомо відповідачу ОСОБА_2, але при укладанні договору відступлення права вимоги розрахунок суми заборгованості був проведений без врахування вищенаведених висновків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2018 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2, як особа, до якої перейшло відповідне право вимоги за кредитним та іпотечними договорами від 20 липня 2007 року, на підставі укладеного 30 червня 2017 року між ТОВ "ФК АНСУ" та ОСОБА_2 договору про відступлення права вимоги, звернувся із заявою до приватного нотаріуса про здійснення ним державної реєстрації його права власності на іпотечне майно, при цьому надавши усі документи, необхідні для здійснення нотаріусом вказаної реєстраційної дії.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримували письмову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором та мали змогу повідомити ОСОБА_2 щодо смерті ОСОБА_4 .

Крім того, апеляційний суд вважав безпідставними посилання на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/12184/15-ц, яким вже звернено стягнення на цей предмет іпотеки, у зв`язку з відсутністю доказів виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 червня 2019 року засобами поштового зв`язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду була подана касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, у якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 544/35/18 та витребувано її матеріали з Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про повідомлення боржників шляхом надіслання письмової вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором не відповідає дійсності, оскільки відповідач хоч і направляв таку вимогу, проте її повернуто 12 жовтня 2017 року ОСОБА_2

ОСОБА_4 на момент укладання договору про відступлення права вимоги померла та взагалі не мала можливості отримати вимогу про погашення заборгованості ні шляхом поштового відправлення, ні шляхом ознайомлення із оголошенням в газеті, а матеріали справи не містять направлення вимоги до спадкоємців.

Крім того, суд не дослідив того, що іпотекодержатель набуває права на предмет іпотеки за вартістю, встановленою на момент такого набуття на підставі оцінки, проте в цьому випадку така оцінка не проводилася.

Апеляційний суд безпідставно не врахував заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/12184/15-ц, яким вже звернено стягнення на цей предмет іпотеки.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

При цьому посилається на безпідставність доводів скарги та законність і вмотивованість постанови Харківського апеляційного суду від 30 травня

2019 року, оскільки процедуру реєстрації права власності проведено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

20 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/1422/82/89715, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 154 530,00 грн зі сплатою встановлених договором відсотків за користування кредитом строком до 20 липня 2017 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, 20 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" з одного боку та ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, з іншого боку, було укладено договір іпотеки № 014/1422/82/89715/1, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку банку квартиру

АДРЕСА_1, який належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром (відділом) приватизації Державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради 26 січня 1999 року за реєстровим № 7-99-139108 та зареєстрованого у Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09 лютого 1999 року, запис № 11-7-14843 за реєстровим № 19630222.

Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки, іпотека забезпечує вимоги, що витікають з кредитного договору від 20 липня 2007 року № 014/1422/82/89715, укладеного між позивачем та відповідачами, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому до закінчення строку його дії, за умовами якого позичальник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених за кредитним договором, відшкодувати збитки, завдані неналежними виконанням зобов`язань за кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 5.5.1 договору іпотеки відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором. В цьому випадку цей договір (застереження пункт 5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/ 12184 /15-ц задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за кредитним договором № 014/1422/82/89715 від 20 липня 2007 року у розмірі 60 967,87 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 01 грудня 2015 року становить 60 967,87 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 28,2 кв. м, загальною площею 46,4 кв. м та належить ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Рішення набрало законної сили та за цим рішенням Міжрайонним відділом ДВС по Індустріальному та Немишлянському районам м. Харкова відкриті виконавчі провадження № 52570245 та № 52569893. Триває виконання рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що свідчить копія відповідного свідоцтва про смерть.

30 червня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "АНСУ" було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 014/1422/82/89715, згідно з умовами якого ТОВ "АНСУ" набув всі права вимоги за кредитним договором та набув статусу нового іпотекодержателя.

30 червня 2017 року між ТОВ "АНСУ" та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 014/1422/82/89715, згідно з умовами якого ТОВ "АНСУ" відступив на користь ОСОБА_2 всі права вимоги за кредитним договором та останній набув статусу нового іпотекодержателя.

Листом на ім`я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 23 серпня 2017 року рекомендовано боржникам протягом 30 днів із моменту отримання вказаної вимоги погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 232 010, 88 грн.

За даними ПАТ "Укрпошта" вимоги для відправлення надійшли до поштового відділення (індекс 61001) 23 серпня 2017 року о 13.20 годині, в той же день були доставлені до ЦОП Харків (індекс 61399), 25 серпня 2017 року були доставлені до поштового відділення (індекс 61089), 29 серпня 2017 року та 25 вересня 2017 року невдала спроба вручення, закінчено термін зберігання на поштовому відділенні та повернення до ЦОП Харків (індекс 61399), 26 вересня 2017 року доставка до поштового відділення (індекс 61098) та 12 жовтня 2017 року всі три листи на ім`я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були повернені на зворотню адресу та вручені ОСОБА_2

04 вересня 2017 року ОСОБА_2 подав оголошення в газеті "Урядовий кур`єр" для боржників, рекомендовано боржникам протягом 30 днів із моменту отримання вказаної вимоги погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 232 010, 88 грн.

Суди встановили також, що боржники перераховували суми на погашення заборгованості на суму 8 090,91 грн, 13 181,82 грн, в тому числі й після укладання договору про відступлення права вимоги, а саме відповідно до платіжного доручення від 11 жовтня 2017 року № 197 МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах в м. Харкові ГТУЮ було перераховано на рахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 13 181,82 грн, зазначені кошти не повертались. Заборгованість в рамках виконавчого провадження становить 39 695,14 грн.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горішного Є. В. із заявою про реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1, до заяви ним було додано копію письмової вимоги про усуненні порушень, документи, що підтверджуються наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцями вищезазначеної письмової вимоги.

Відповідно до Інформаційної довідки від 29 листопада 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Горішним Є. В. 26 жовтня 2017 року було здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки та договорів про відступлення права вимоги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а саме: основного боргового зобов`язання та похідного від нього у вигляді іпотеки, а тому регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про іпотеку" (898-15) та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом визначений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

У справі, що переглядається, в іпотечному договорі сторони передбачили, що відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором. У цьому випадку цей договір (застереження пункт 5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Разом із тим, як зазначалося вище, визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням зазначеного ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержатель застосував інший ніж передбачений договором спосіб, а саме: шляхом продажу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вказане встановлено та підтверджується заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/12184/15-ц, на підставі якого відкрито виконавче провадження, у межах якого боржники продовжували сплачувати заборгованість, розмір якої встановлено рішенням суду.

Пред`явлення вимоги до позичальника, отримання кредитором - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/12184/15-ц, яким була встановлена та стягнута на користь кредитора сума заборгованості за кредитним договором, припинило право кредитора на нарахування відсотків за самим кредитним договором у подальшому (відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного за результатами перегляду справи № 202/4494/16-ц).

30 червня 2017 року ОСОБА_2 (відповідач у цій справ) набув всі права вимоги за кредитним договором та набув статусу нового іпотекодержателя відповідно до договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 014/1422/82/89715.

Як встановив суд першої інстанції, відповідачеві про рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/12184/15-ц було відомо, а тому у зв`язку з переходом права вимоги за кредитним договором, до ОСОБА_2 перейшло право попереднього іпотекодержателя, встановлене вказаним судовим рішенням, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Разом із тим, щодо спірного предмета іпотеки ОСОБА_2 вирішив застосувати інший, позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - шляхом реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як встановили суди в цій справі та не заперечувалося відповідачем, така оцінка не проводилася. Крім того, встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, проте даних про оформлення спадкових прав та направлення вимоги до спадкоємців судами не встановлено, а матеріали справи не містять.

Також направлена вимога до ОСОБА_1, ОСОБА_3, які 12 жовтня 2017 року були повернені на зворотню адресу та вручені ОСОБА_2, містили вимогу про погашення кредитної заборгованості в розмірі 232 010,88 грн, а не 60 967,87 грн, як встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі № 644/12184/15-ц.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши вимоги зазначених норм права та встановивши зазначені вище обставини, надавши належну оцінку доказам у справі в сукупності та кожному окремо, обґрунтовано вважав, що під час проведення реєстрації права власності не було дотримано вимог умов договору іпотеки, оскільки іпотекодавці не отримували вимогу про погашення суми заборгованості, іпотекодавець ОСОБА_4 не могла отримати відповідну вимогу, оскільки померла ще в 2016 році, дані про оформлення спадкових прав та направлення вимоги до спадкоємців немає, не проведено оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент її набуття, немає даних про погодження ціни іпотеки між сторонами іпотечного договору на момент набуття права, що є підставою для задоволення вимог позивача та скасування реєстрації права власності.

Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення та доказів у справі, та помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Головуючий	В. С. Висоцька
Судді:	А. І. Грушицький А. А. Калараш
	Є. В. Петров

	О. С. Ткачук