третя особа - Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб при Шевченківському районному відділі Запорізького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справи України в Запорізькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб при Шевченківському районному відділі Запорізького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справи України в Запорізькій області (далі - ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), про усунення перешкод в користуванні квартирою.

Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 1999 року на підставі договору купівлі-продажу придбала у відповідачів квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначений договір був посвідчений на товарній біржі "Українська", а в подальшому рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2008 року визнаний дійсним.

Позивач зазначала, що незважаючи на вказані обставини, відповідачі не бажають в добровільному порядку знятись з реєстраційного обліку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, власниками якої на теперішній час вони не є, що створює їй перешкоди у користуванні власністю.

Позивач просила суд усунути перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом припинення реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язати ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області припинити реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2008 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом припинення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зобов`язано ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області припинити реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності на спірну квартиру ОСОБА_1 підтверджено договором купівлі-продажу та встановлено судовим рішенням.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги до ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про припинення реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, або виселення є самостійною підставою для зняття цієї особи з реєстрації. Крім того, ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, є третьою особою, тобто фактично обов`язок припинити реєстрацію покладено не на відповідача, а на третю особу у справі, що є неприпустимим. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2008 року, яке мало преюдиційне значення для ухвалення рішення у цій справі, було скасовано ухвалою Верховного Суду України від 25 листопада 2009 року, а отже, на момент розгляду апеляційної скарги відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на час розгляду справи у суді першої інстанції виселення не було самостійною підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання; ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у справі.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції не врахував, що між тими ж сторонами вже був розглянутий спір про усунення перешкод у користуванні квартирою та не закрив провадження у справі; на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач не була власником квартири та не могла вимагати усунення перешкод у її користуванні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 01 листопада 1999 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2008 року (а. с. 9-13), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2008 року (а. с. 14-17), зазначений договір купівлі-продажу було визнано судом дійсним.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Верховного Суду України від 25 листопада 2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 58-61).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 травня 2010 року, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності відмовлено (а. с. 62-68).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена абзацом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні" від 05 липня 2012 року № 5088-VI (5088-17) ), і здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про: позбавлення права власності на житлове приміщення; права користування житловим приміщенням; про виселення.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентним (уповноваженим державою) органом, зокрема, на підставі рішення суду про виселення особи з житлового приміщення чи визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. У разі відмови компетентного органу здійснити зняття з реєстрації особи на підставі рішення суду такі дії можуть бути оскаржені в порядку, встановленому КАС України (2747-15) .

Таким чином, позивач обрав не той спосіб захисту порушеного права, оскільки вимоги до ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про припинення реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, або виселення є самостійною підставою для зняття цієї особи з реєстрації.

Доводи касаційної скарги про те, що на час розгляду справи у суді першої інстанції виселення не було самостійною підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання є необґрунтованими, оскільки частиною третьою статті 5 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність у ВГІРФО при Шевченківському РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області статусу відповідача унеможливлювало задоволення позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства (стаття 48 ЦПК України), що також підтверджується доводами скарги про відсутність у цієї установи статусу юридичної особи (статті 80, 91, 92 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2008 року, яке мало преюдиційне значення для ухвалення рішення у справі, яка переглядається, було скасовано ухвалою Верховного Суду України від 25 листопада 2009 року, а отже, на момент розгляду апеляційної скарги відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.