розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року у складі судді Іщук Т. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпромхолод" (далі - ТОВ "Вінпромхолод") про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 26 лютого 2016 року він влаштувався на роботу до ТОВ "Вінпромхолод" на посаду юриста і фактично працював на цій посаді до 30 березня 2016 року, виконуючи накази і розпорядження президента товариства ОСОБА_2, який фактично керував товариством.

Відповідач не міг визначитися яким чином впорядкувати із позивачем трудові відносини і лише 11 березня 2016 року вони підписали договір про надання юридичних послуг, терміном дії до 26 березня 2016 року.

По закінченні строку дії договору відповідач запропонував позивачу роботу з випробувальним терміном, на що він не погодився і вимагав проведення з ним розрахунку за договором. Неодноразові намагання ОСОБА_1 зв`язатися із керівництвом відповідача з приводу проведення оплати наданих послуг не дали результату.

Позивач вважає, що в період часу з 26 лютого 2016 року по 30 березня 2016 року перебував із відповідачем у трудових відносинах, оскільки підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, реєструвався в журналі обліку робочого часу, мав обладнане робоче місце і розписувався в журналі про проведення інструктажу з охорони праці.

Відповідно до укладеного договору перелік робіт, які він мав виконувати не є вичерпним і фактично відповідає обов`язкам юриста підприємства.

Також позивач вказав, що протягом 2016-2019 років він неодноразово направляв відповідачеві акти прийому-передачі виконаних робіт, листи з пропозиціями врегулювати спір в досудовому порядку, які залишені відповідачем без реагування.

Зазначив, що своєю бездіяльністю відповідач спричинив моральну шкоду.

Позивач вважає, що допуск його до роботи на підприємстві з 26 лютого 2016 року до моменту укладення договору про надання юридичних послуг 11 березня 2016 року свідчить про укладення трудового договору.

встановити факт його перебування у трудових відносинах із відповідачем в період з 26 лютого 2016 року по 30 березня 2016 року,

стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за фактично відпрацьований період часу в сумі 9 095,35 грн,

стягнути з відповідача 2 500,00 грн моральної шкоди,

відшкодувати йому вартість конвертів по пересилці цінних листів в розмірі 86,80 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ "Вінпромхолод" про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вінпромхолод" 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в період з 11 березня по 26 березня 2016 року між сторонами склалися правовідносини врегульовані договором від 11 березня 2016 року, який за своєю природою є цивільно-правовим договором і не містить ознак трудового договору, оскільки позивачем виконувалася певна робота в інтересах відповідача в період з 11 березня по 26 березня 2016 року, обсяг і зміст якої охоплено предметом договору надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року, укладеного та підписаного сторонами, а також позивач не довів обставин його підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку підприємства під час надання таких послуг і виконання визначеної трудової функції в діяльності підприємства, одноразово проведений 11 березня 2016 року інструктаж з питань охорони праці в день підписання договору надання юридичних послуг не свідчить про підпорядкування позивача правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Також не свідчить про наявність трудових відносин повідомлення відповідача до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівника виходячи із того, що остання не може підтвердити чи спростувати твердження про фактичне прийняття на роботу позивача через відсутність у базах даних Головного управління ДФС у Вінницькій області будь-якої іншої інформації щодо зарахування/прийняття чи не зарахування/не прийняття ОСОБА_1 працівником на роботу до ТОВ "Вінпромхолод". При цьому суд першої інстанції врахував таку обставину, як відсутність посади юриста у штатних розкладах товариства, введених в дію наказом від 29 січня 2016 року та від 28 лютого 2016 року.

Також позивачем не доведено вимоги щодо його перебування із відповідачем у трудових відносинах в період з 26 лютого по 10 березня 2016 року та в період з 26 березня по 30 березня 2016 року.

Враховуючи, що вимоги про стягнення заробітної плати та моральної шкоди є похідними від первинної позовної вимоги, вони також задоволенню не підлягають.

Вимога позивача про відшкодування вартості конвертів та пересилання цінних листів в розмірі 86,8 грн також задоволенню не підлягає, адже зазначені витрати позивач поніс не в межах поняття "судові витрати", що передбачено положеннями цивільно-процесуального законодавства України, а в порядку збирання доказів для звернення з позовною заявою до суду. Не є такі витрати і збитками або шкодою, в розумінні положень ЦК України (435-15) .

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повністю досліджено зібрані у справі докази, не співвіднесено докази один з одним та у їх сукупності, не повністю перевірено відповідність доказів обставинам справи. На його думку, ознаками трудового договору з відповідачем є: 1) підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку (перебування на підприємстві у визначені робочі години); 2) визначене робоче місце; 3) проведення з позивачем інструктажу з охорони праці, в журналі зазначена його посада - юрист. Вважає, що договір про надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року носить всі ознаки трудового договору.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ТОВ "Вінпромхолод" подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якому просить залишити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що товариство забезпечило позивача окремим місце та відповідною технікою з метою виконання договору про надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року. Умовами даного договору не визначено, що ОСОБА_1 підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Посилання позивача щодо перебування його на території товариства з 9.00 до 18.00 не підтверджено належними доказами. В штатному розписі товариства відсутня посада юриста, відтак позивач не міг бути прийнятим на посаду юриста.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі № 127/8360/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 127/8360/19 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди встановили, що 11 березня 2016 року сторонами укладено договір надання юридичних послуг.

За умовами договору ТОВ "Вінпрохолод", діючи як замовник, з однієї сторони, та ОСОБА_1, діючи як виконавець, з другої сторони, погодили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: юридичне обслуговування товариства, захист прав та представництво інтересів товариства терміном з 11 березня 2016 року по 26 березня 2016 року, а саме: узаконення самочинного будівництва (перегородок, будівель) на території ТОВ "Вінпромхолод" на внесення до Єдиного реєстру; робота по отриманню дозволу на розподільчий пристрій РП-14; договірна і претензійна робота на підприємстві (п. 1.1).

Робота має відповідати таким вимогам: 1) робота повинна виконуватись відповідно до завдань та вказівок керівництва товариства на підставі посадової інструкції юриста, затвердженої товариством (п. 1.2);

Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором ( п. 1.3.);

За результатом виконаних робіт не пізніше 28 березня 2016 року сторони складають та підписують акт прийому-передачі виконаних робіт (п. 1.4.);

Замовник зобов`язаний своєчасно не пізніше 28 березня 2016 року прийняти і оплатити роботу ( п. 1.5.);

За виконану роботу замовник оплачує виконавцеві 4350,00 грн. (п. 2.1);

Оплата проводиться не пізніше 28 березня 2016 року (п. 2.2.).

Договір підписаний сторонами, при цьому виконавець ОСОБА_1 виклав свої зауваження: "1) узаконення самочинного будівництва і внесення змін до Єдиного реєстру та отримання дозволу на розподільчий пристрій РП-14 потребує близько 6 місяців, а договірна та претензійна робота (листування, представництво інтересів, консультації тощо) проводяться відповідно до завдань, поставлених керівництвом замовника.

Позивач, як виконавець, виготовив та підписав акт прийому -передачі до договору надання послуг від 11 березня 2016 року. Замовник - ТОВ "Вінпромхолод" даний акт не підписав.

Із журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці по ТОВ "Вінпромхолод" вбачається, що під № 90 від 11 березня 2016 року зазначено особу - ОСОБА_1 на посаді - юрист, яку інструктують.

Згідно наданої Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на запит суду інформації, ТОВ "Вінпромхолод" 11 березня 2016 року подало до Вінницької ОДПІ повідомлення щодо прийняття на роботу ОСОБА_1 відповідно до наказу № 01/11 від 11 березня 2016 року, з датою початку роботи 11 березня 2016 року; однак враховуючи відсутність у базах даних ГУ ДФС у Вінницькій області будь-якої іншої інформації щодо зарахування/прийняття чи не зарахування/не прийняття ОСОБА_1 працівником на роботу до ТОВ "Вінпромхолод" підтвердити чи спростувати твердження про фактичне прийняття на роботу ОСОБА_1 немає змоги.

Листом № 10174 від 17 вересня 2019 року, надісланим ТОВ "Вінпромхолод" на адресу суду, товариство повідомило про те, що наказ від 11 березня 2016 року № 01/11 про прийняття на роботу ОСОБА_1 по підприємству не видавався в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був прийнятий на роботу за трудовим договором, а надавав послуги в галузі права згідно договору про надання правової допомоги. Враховуючи усні роз`яснення Міністерства соціальної політики України про порядок повідомлення про прийняття працівника на роботу Державній фіскальній службу та її територіальним органам, згідно яких усім підприємствам, установам, організаціям потрібно повідомляти про працівників, які прийняті на роботу за трудовим договором, а також за цивільно-правовою угодою і в разі невиконання даної вимоги на підприємство накладаються штрафні санкції в розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, а офіційні роз`яснення почали надходити майже через рік після набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року (413-2015-п) "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", товариством було прийнято рішення направити до Вінницької ОДПІ 11 березня 2016 року повідомлення про прийняття ОСОБА_1 .

Із копії реєстру наказів по кадрах за 2016 рік вбачається, що 11 березня 2016 року по товариству видано один наказ № 15-к про відрядження ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у м. Хмельницький, інших наказів немає.

Із копії повідомлення про прийняття на роботу по ТОВ "Вінпромхолод" вбачається, що ОСОБА_1 згідно наказу № 01/11 від 11 березня 2016 року прийнятий на роботу, без зазначення посади, дата початку роботи - 11 березня 2016 року, категорія особи - 2, що розшифровується як - наймані працівники без трудової книжки.

Згідно відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам за березень 2016 року по ТОВ "Вінпромхолод", працівник ОСОБА_1 у відомостях відсутній.

Згідно штатного розкладу ТОВ "Вінпромхолод", затвердженого наказом № к від 29 січня 2016 року, який вводиться в дію з 29 січня 2016 року, на підприємстві відсутня посада юриста.

Згідно штатного розкладу ТОВ "Вінпромхолод", затвердженого директором товариства Новогребельцем О.В. 28 лютого 2016 року згідно наказу № 12-к, введеного в дію з 01 березня 2016 року, посада - юрист на підприємстві відсутня.

У книзі реєстрації виходу на роботу працівників ТОВ "Вінпромхолод" за період з 17 лютого 2016 року по 01 квітня 2016 року працівник ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19 (провадження № 61-1121св20) зазначено, що "встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу".

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обсяг та зміст виконаної позивачем роботи у період з 11 березня 2016 року по 26 березня 2016 року охоплюється предметом договору надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року, укладеного між сторонами.

Встановивши, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження перебування у трудових відносинах з відповідачем з 26 лютого 2016 року по 30 березня 2016 року, суди дійшли правильного висновку про відмову задоволенні позовних вимог. Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати та моральної шкоди є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).