У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна") та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 .

На підставі рішення від 12 грудня 2006 року змінилася поштова адреса з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок було придбано нею та відповідачем у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Згоди на укладення оспорюваного договору вона не давала.

Факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та належності спірного будинку їй на праві спільної часткової власності підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2013 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_2 23 червня 2006 року № PML 702/083/2006, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Рєзнік А. О., реєстровий номер 1626;

- зобов`язати Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції вилучити (припинити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та записи (обтяження) про заборону відчуження житлового будинку разом із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_2 від 23 червня 2006 року № PML 702/083/2006, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Рєзнік А. О., реєстровий номер 1626, та зобов`язано Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції вилучити (припинити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та записи (обтяження) про заборону відчуження житлового будинку разом із земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, РПВН 31697064 з реєстраційними номерами 3376338, 3376418, 3377040.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду мотивоване тим, що частка кожного з подружжя визначена та виділена в натурі не була, спірне нерухоме майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності та не є особистим майном одного з них, інша домовленість між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 щодо визначення правового статусу нерухомого майна відсутня, тому оспорюваний договір іпотеки є недійсним, оскільки частково без попереднього виділу в натурі частки майна відповідача такий договір не може бути виконаний.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк") і Акціонерного товариства "ОТП Факторинг" (далі - АТ "ОТП Факторинг") задоволено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час ухвалення рішення 03 грудня 2013 року про визнання договору іпотеки недійсним іпотекодержателем було АТ "ОТП Факторинг", яке не було залучено до участі у справі, тобто судом першої інстанції на порушення вимог статті 197 ЦПК України не було вирішено питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, чим порушено норми процесуального права при вирішенні зазначеного спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

При відсутності судового рішення про визнання спірного майна особистою приватною власністю немає підстав вважати, що таке майно належить виключно одному з подружжя, якщо відсутні докази на спростування презумпції спільності майна, придбаного подружжям у шлюбі.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції посилався на те, що АТ "ОТП Банк", яке є правонаступником АКБ "Райффайзенбанк Україна", участі у розгляді справи не брало, а про існування оскаржуваного судового рішення дізналося із змісту претензії ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яка отримана АТ "ОТП Банк" 01 жовтня 2019 року. Проте наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неправдивим, оскільки засновником ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є АТ "ОТП Банк", тобто зазначені юридичні особи є взаємопов`язаними між собою.

Заявники вводять в суд в оману щодо дати, з якої їм стало відомо про відсутність предмета іпотеки.

Відзив на касаційну скаргу іншим учасники справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 червня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Харківського районного суду Харківської області.

24 червня 2020 року справа 635/8167/13-ц надійшла до Верховного Суду.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (v0008700-17) та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 "Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3", у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 23 червня 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" правонаступником якого є АТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML702/083/2006, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 56 000 доларів США з цільовим використанням на купівлю нерухомого майна, строком до 23 червня 2021 року.

23 червня 2006 року в забезпечення виконання умов кредитного договору, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PML 702/083/2006, згідно з пунктом 3.1 якого предметом іпотеки є житловий будинок надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 23 червня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рєзнік А. О., реєстраційний № 1614. Предмет іпотеки складається із: житлового будинку А-1 з надвірними будівлями № 1-3, к. Т. Загальна площа предмета іпотеки становить 122,6 кв. м, житлова - 65,2 кв. м. Разом з іпотекою нерухомого майна, яке зазначене в пункті 3.1 в іпотеку за цим договором надано земельну ділянку загальною площею 0,0596 гектар, на якій знаходиться визначені будівлі і споруди, кадастровий номер 6325151000:00:011:0005. Земельна ділянка, яка стане власністю іпотекодавця після одержання ним Державного акта на право власності на землю та його реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, право набуття якої у власність підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 червня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Рєзник А. О., за реєстром № 1618.

За договором купівлі-продажу від 23 червня 2006 року ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням від 12 грудня 2006 року № 409 від 12 грудня 2006 року поштова адреса змінилася з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

28 листопада 2018 року проведено реєстрацію змін до установчих документів

ПАТ "ОТ Банк", відповідно до яких була змінена назва банку замість ПАТ "ОТП Банк" на АТ "ОТП Банк", яке в свою чергує правонаступником усіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк", яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов`язків АКБ "Райфайзенбанк Україна".

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, згідно з яким ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором від 23 червня 2006 року № ML702/083/2006.

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір про відступлення права вимоги б/н, згідно з умовами якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права вимоги як іпотекодержателя за договором іпотеки № PML 702/083/2006.

01 жовтня 2019 року на адресу банку надійшла претензія ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в порядку частини першої статті 216 ЦК України з вимогою протягом 3 (трьох місяців) з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму сплачену відповідно до умов договорів купівлі-продажу кредитного портфелю та відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року за кредитним договором від 23 червня 2006 року № ML702/083/2006 та договором іпотеки від 23 червня 2006 року № PML 702/083/2006.

Підставою для компенсації грошових коштів ТОВ "ОТП Факторинг Україна" визначило недійсність переданої йому вимоги за договором іпотеки від 23 червня 2006 року № PML 702/083/2006, що було встановлено на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року у справі № 635/8167/13-ц.

23 червня 2006 року ОСОБА_2 в заяві зазначив, що на час придбання та передачі в іпотеку банку житлового будинку АДРЕСА_1 він у зареєстрованому шлюбі не перебував, та фактичних шлюбних відносин, породжуючих право спільної сумісної власності на цей житловий будинок та земельну ділянку не мав, придбав їх на власні кошти. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рєзнік А. О.

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу, поділ спільного майна подружжя.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2013 року в частині встановлення факту проживання однією сім`єю змінено. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 13 червня 2006 року. В частині розподілу спільного майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 залишено без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частиною першою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи. Фізичні і юридичні особи, за змістом частини другої статті 48 ЦПК України, можуть бути позивачем і відповідачем, тобто є сторонами.

У цивільному процесі сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, які мають юридичну заінтересованість в результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов`язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Відповідачем є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює його суб`єктивне право, свободи чи інтерес, який охороняється законом.

При цьому обов`язок визначати суб`єктний склад спору покладено на позивача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК).

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд, врахувавши вищенаведені норми процесуального права, дійшов правильного висновку про те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, оскільки на час розгляду справи іпотекодержателем спірного нерухомого майна було АТ "ОТП Факторинг", яке не було залучено до участі у справі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, не заслуговують на увагу, оскільки у справах, наведених у касаційній скарзі, спори були розглянуті по суті, а у цій справі апеляційним судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що місцевий суд під час розгляду справи вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, тобто вирішив спір з порушенням норм процесуального права.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що апеляційний суд відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи з її викликом

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, зокрема просила розгляд касаційної скарги провести з її викликом.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Райффайзенбанк Україна", третя особа - Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції, про визнання правочину недійсним, з її викликом.

Судді:	І. В. Литвиненко

	В. С. Висоцька

	А. І. Грушицький