розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, подану представником - адвокатом Кісь Ларисою Сергіївною, на постанову апеляційного суду Запорізької області в складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В. від 30 липня 2018 року,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який було уточнено, до відповідачів про приведення ідеальної частки в праві спільної часткової власності у відповідності до реальної, виділ частки майна із спільної часткової власності.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Мягченко С. Г. 13 квітня 1978 року ОСОБА_2 на праві власності належить 7/24 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєвою Т. Т., належать на праві власності 3/16 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Загальний розмір належних їм часток в житловому будинку складає 23/48 частки. Відповідачі у справі є співвласниками вказаного житлового будинку в наступних частинах: ОСОБА_3 належить 3/16 частки; ОСОБА_4 - 1/9, ОСОБА_5 - 1/9, ОСОБА_6 - 1/9, що разом складає 1/3 частку.

Фактично житлові будинки літ. "А", літ. "Б" складаються з ізольованих квартир, а саме квартир № 1, № 2, № 3, № 4, які належать сторонам у справі.

У період з 1979 року по 2001 рік ОСОБА_2 на території земельної ділянки вказаного будинку був збудований житловий будинок літ. "Б1", сіні літ. "б3", гараж літ. "П". Оскільки будівництво здійснювалося ним за згодою усіх співвласників та у встановленому законом порядку, позивачі вважають, що підлягають приведенню їх ідеальні частки у відповідність з реальними частками.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили привести у відповідність з реальними ідеальними частками співвласників у праві спільної часткової власності на вказаний житловий будинок, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 59/99 часток, за ОСОБА_1 - на 5/43 часток та виділити кожному з них в натурі на належні їм реальні частки ті приміщення у будинках та ті будівлі і споруди у спільному дворі, які знаходяться в їх фактичному користуванні, згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи та додаткових експертиз.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі здійснювали поліпшення спільного майна у вигляді своєї частки на земельній ділянці, закріпленій за домоволодінням, без згоди з іншими співвласниками, зокрема, такої згоди не надавали ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також ОСОБА_7, за життя якої здійснювалося будівництво, тому у відповідності до статті 119 ЦК УРСР, частини третьої статті 357 ЦК України частки позивачів у такому разі не підлягають зміні у бік збільшення та, відповідно, не можуть бути виділені в натурі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року скасовано в частині відмови в позові про виділення в натурі частки у домоволодінні. Позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виділ частки в домоволодінні в натурі задоволено частково. Виділено ОСОБА_2 в натурі на належну йому частку у розмірі 7/24 у праві спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 наступні будівлі, господарські споруди та приміщення: у житловому будинку літ. "Б" кімнату № 4-3-4 площею 12,4 кв.м., кімнату 4-7 площею 14,1 кв.м., кімнату № 4-8 площею 10,7 кв.м., сіни "б2", сіни "б3", гараж літ. "П", альтанку літ. "Ш" зі сходами "Ш" і балконом до "Ш", альтанку літ. "С", надбудову літ. "Ю", частку замощення "ІІ" площею 47,6 кв.м. та частку паркану № 8 площею 27,6 кв.м на загальну вартість 304 523 грн.

Виділено ОСОБА_1 в натурі на належну їй частку у розмірі 3/16 у праві спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 наступні будівлі, господарські споруди та приміщення: у житловому будинку літ. "А" кімнату № 1-5 площею 19,3 кв.м., кімнату № 1-6 площею 6,1 кв.м., коридор № 1-7 площею 4,5 кв.м., сіни "а2" з козирком до "в2", душ літ. "Ф", сарай-альтанку літ. "Н", альтанку літ. "Е", літню кухню літ. "Д", паркан № 7, паркан № 4, частку замощення І площею 20,5 кв.м., на загальну вартість 56 993 грн.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_3 . У виділенні ОСОБА_1 воріт № 1 та частки паркану № 2 відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судовий збір.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визнав, що у відповідності до положень статті 119 ЦК УРСР та у відповідності до частини третьої статті 357 ЦК України поліпшення, проведені позивачем не є підставою для збільшення частки співвласника, який здійснив їх без згоди інших співвласників. Також апеляційний суд дійшов висновку, що розподіл в натурі спірного житлового будинку технічно можливий.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2018 року, у якій заявники посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду в частині задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що прийнявши такий виділ майна, суд фактично надав можливість позивачу ОСОБА_2 відокремити своє домоволодіння та перекрити єдиний прохід відповідачів - родини ОСОБА_4 до дверей квартири № 3 будинку АДРЕСА_1 . Вважають, що розподіл судових витрат апеляційним судом проведено з порушенням статті 141 ЦПК України.

Судові рішення в частині відмови в позові про приведення ідеальних часток у відповідність до реальної частки до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2019 року на адресу Верховного Суду від позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу відповідачів, у якому заявники просять оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначають, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу 2-4828/11 з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Мягченко С. Г. 13 квітня 1978 року, ОСОБА_2 на праві власності належить 7/24 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєвою Т. Т., належать на праві власності 3/16 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Загальний розмір належних їм часток в житловому будинку складає 23/48. Відповідачі у справі є співвласниками вказаного житлового будинку в наступних частинах: ОСОБА_3 належить 3/16 частки; ОСОБА_4 - 1/9, ОСОБА_5 - 1/9, ОСОБА_6 - 1/9, що разом складає 1/3 частку.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, подану представником - адвокатом Кісь Л. С., на постанову апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них" (1117-2010-п) .

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

Так, згідно з проведеною у справі судовою будівельно-технічною експертизою № 014/07-12 від 09 липня 2012 року та додатковими експеризами до неї встановлено, що на земельній ділянці розташовані самочинні будівлі та споруди: сарай "Х" вартістю 7 088 грн; гараж "Ч" вартістю 19 626 грн.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про можливість виділення належної позивачу частки зі спільної часткової власності, оскільки не врахував, що до складу спірного житлового будинку та надвірних споруд входять самовільно побудовані споруди, зазначивши при цьому що вищевказаними ексертизами самочинних будівель і споруд на території домоволодіння не мається, а всі нерухомі об`єкти знаходяться в гідному до експлуатації стані, що суперечить матеріалам справи та підлягає перевірці.

Також, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки і мотиви апеляційного суду зроблені без урахування норм матеріального права (статей 356, 358 ЦК України), оскільки судом вирішено лише питання про виділ частки в спільному майні позивачам, не вирішивши при цьому питання щодо виділу спірного майна іншим співвласникам.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Виділивши у власність позивачам частину спірного домоволодіння, суд не зазначив в рішенні яка частка виділяється відповідачам.

Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати: чи дійсно є неможливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на усе спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар тощо.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі за № 6-2925цс15.

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-4цс14).

З огляду на те, що суд касаційної інстанції у силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржуване рішення апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, подану представником - адвокатом Кісь Ларисою Сергіївною, задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2018 року в частині позову ОСОБА_9, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки майна із спільної часткової власності скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	І. О. Дундар
	А. Ю. Зайцев
	В. М. Коротун