185 145 грн 12 коп., а також додаткову угоду № 1 від 13 травня 2013 року до вказаного кредитного договору, відповідно до якої позичальник отримав додатковий кредит у розмірі 41 691 грн 58 коп. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 травня 2012 року між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 50004378, відповідно до якого виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечуються заставою автомобіля марки VW модель СС кузов № НОМЕР_1 2012 року випуску. Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 12 лютого 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 147 551 грн 95 коп., у рахунок погашення якої

ТОВ "Порше Мобіліті" просив звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW модель СС кузов № НОМЕР_1 2012 року випуску, шляхом його реалізації на публічних торгах відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Порше Мобіліті" про визнання недійсними підпунктів 1.3.1., 1.3.2., 1.3.3. статті 1 "Загальні умови кредитування" кредитного договору, додатку до кредитного договору та графіка кредитування щодо умов платежу в іноземній валюті, про визнання договору припиненим, про визнання власником автомобіля, про зобов`язання товариства вилучити з державного реєстру запис про обтяження автомобіля.

Позов мотивовано тим, що кредитний договір № 50004378 від 15 травня

2012 року, на підставі якого ним було придбано автомобіль марки WV модель СС, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, у

ТОВ "Порше Мобіліті" є виконаним, у зв`язку з чим, є протиправне існування арешту на вказане майно, а пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2., 1.3.3. розділу Предмет договору Загальних умов кредитування до кредитного договору № 5004378 від 15 травня 2012 року суперечать положенням чинного законодавства. Тому ОСОБА_1 просив визнати недійсними пункти 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3

статті 1 "Предмет договору" загальні умови кредитування до кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року та графік погашення кредиту, додаток до кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року, в яких зазначено умови про визнання валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США за розрахунковий період з 15 червня 2012 року по 15 травня 2015 року; визнати виконаним кредитний договір № 50004378

від 15 лютого 2012 року ОСОБА_1 у повному обсязі; визнати

ОСОБА_1 власником транспортного засобу, автомобіля марки VW модель СС кузов № НОМЕР_1 2012 року випуску та зобов`язати ТОВ "Порше мобіліті" здійснити вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження вказаного автомобіля, який був вчинений ТОВ "Порше Мобіліті" на підставі договору застави транспортного засобу № 50004378 від 22 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Балтакса І. В. за реєстровим № 648.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року у складі судді Капренка С. Ф. первісний позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 50004378 від 15 травня 2012 року у розмірі 147 551 грн 95 коп., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 65 277 грн 84 коп., збитків у розмірі 16 200 грн, штрафу - 39 938 грн 04 коп., пені - 10 899 грн

58 коп., 3 % річних - 3 313 грн 87 коп., інфляційних втрат - 9 013 грн 60 коп., звернуто стягнення на предмет застави (транспортний засіб марки VW, модель СС, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 куб. см, рік випуску 2012), шляхом його реалізації на публічних торгах відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , визнавши початкову ціну продажу предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ "Порше Мобіліті" про визнання недійсними окремих положень кредитного договору та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Порше Мобіліті" з проханням надати розрахунок суми для дострокового погашення кредиту. Кредитор виставив рахунок на погашення залишку суми кредиту та додаткового кредиту у розмірі 84 444 грн 04 коп. ТОВ "Порше Мобіліті" погоджується з тим, що кошти у розмірі 65 092 грн

92 коп. перераховані на рахунок товариства 23 жовтня 2014 року. Проте, зазначених коштів не було достатньо для повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору, якщо в порушення вимог пункту 3.1 позичальник достроково поверне кредит у повному обсязі або в частині без попереднього отримання від кредитора рахунку, цей платіж вважатиметься авансовим платежем і зараховуватиметься у сплату суми, яка відшкодовує частину платежів, що підлягають сплаті у повернення кредиту у строки, передбачені графіком погашення кредиту. Таким чином, у зв`язку із недостатністю отриманих коштів для повного погашення кредиту та додаткового кредиту, грошові кошти у розмірі 65 092 грн 92 коп. є авансовим платежем та були зараховані на сплату щомісячних платежів за кредитним договором за листопад-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року, частини щомісячного платежу за березень 2015 року. Відповідно до положень пункту 3.2 статті 3 договору застави транспортного засобу № 50004378 від 22 травня 2012 року право застави припиняється у випадку повного виконання заставодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, відсутні підстави для зобов`язання товариства здійснити вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження забезпечуваного транспортного засобу. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що кредитний договір, положення якого ОСОБА_1 вважав недійсними, укладений ним добровільно, на свій розсуд. Положення договору, за якими ТОВ "Порше Мобіліті" зобов`язалось надати кредит у валюті України з визначенням його еквіваленту в іноземній валюті, а ОСОБА_1 зобов`язався погашати його у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, відповідає вимогам статей 192, 524, 533 ЦК України. ОСОБА_1, погодившись з вказаними положеннями договору, фактично виконував їх до останнього здійсненого ним платежу.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу

ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня

2017 року в частині задоволених позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором № 50004378 від 15 травня 2012 року у розмірі 88 659 грн 97 коп., що складається з основної суми заборгованості у розмірі 51 630 грн 73 коп. (тіло кредиту - 17 604 грн 47 коп., відсотки - 34 026 грн 26 коп.) та штрафу в сумі 37 029 грн 24 коп., звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки VW, модель СС, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 куб. см, 2012 року випуску), шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня

2017 року в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" судових витрат змінено з 2 213 грн 36 коп. на 1 329 грн 96 коп.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що встановивши, що вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50004378 від 19 травня

2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" було направлено на адресу позичальника

29 травня 2015 року, що підтверджується копією конверта та опису поштового відправлення з відбитком штемпелю поштового відділення, приймаючи до уваги зміст пункту 3.3 Загальних умов кредитування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом змінено строк виконання основного зобов`язання, який настав зі спливом

30 днів з дня направлення вимоги, тобто 28 червня 2015 року.

Апеляційним судом встановлено, що зазначеним вище договором застави

№ 50004378, що укладений між сторонами 22 травня 2012 року, забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором № 50004378 від 15 травня 2012 року. Виконання додаткової угоди № 1 від 13 травня 2013 року не забезпечено договором застави № 50004378 від 22 травня 2012 року, що підтверджується змістом вказаних договору застави та додаткової угоди

№ 1, відповідно до якої відповідачу було надано додатковий кредит у розмірі 5 130,64 доларів США, еквівалентом яких є 41 691,58 грн з цільовим призначенням на оплату страхових платежів страховій компанії

ПрАТ СК "Уніка" згідно з договором страхування. Суду не надано доказів укладення сторонами додаткового договору до договору застави

№ 50004378 від 22 травня 2012 року, яким було б погоджено забезпечення заставою виконання зобов`язань за наданим ОСОБА_1 додатковим кредитом.

Отже, звернення стягнення на предмет застави підлягає здійсненню на погашення, зокрема, заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 604,47 грн, яка сформувалась за кредитним договором № 50004378 від 15 травня

2012 року (вказана заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком, що викладений в уточненій позовній заяві, а також наведеними вище рахунками-фактурами), заборгованості за відсотками у розмірі 34 026,26 грн, яка сформувалась за кредитним договором № 50004378 від 15 травня 2012 року станом на 28 червня 2015 року. Крім того, звернення стягнення на предмет застави підлягає здійсненню на погашення штрафу у розмірі 37 029,24 грн, що нарахований на підставі пункту 3.3 та пункту 8.2 кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року (185 145,12 грн х

20 %) за порушення строку оплати.

При вирішенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не дотримався порядку дострокового повернення кредиту за ініціативою позичальника, а тому сплачені ним 23 жовтня 2014 року кошти у розмірі

65 092,92 грн є авансовим платежем та правомірно були зараховані кредитором на сплату щомісячних платежів за кредитним договором за листопад-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року, частини щомісячного платежу за березень 2015 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, то вимоги зустрічної позовної заяви про визнання виконаним у повному обсязі кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року, визнання ОСОБА_1 власником автомобіля марки VW модель СС кузов

№ НОМЕР_1, зобов`язання ТОВ "Порше Мобіліті" здійснити вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження вказаного автомобіля, вчиненого на підставі договору застави

№ 50004378 від 22 травня 2012 року задоволенню не підлягають.

Договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі;

ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його умови. Встановивши, що надання споживчого кредиту ОСОБА_1 було здійснено у гривні за погодженням сторонами, що усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, що не заборонено законом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними пунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3

статті 1 "Предмет договору" Загальних умов кредитування до кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року та графіка погашення кредиту, додатку до кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову та змінити вказану постанову, відмовивши у задоволенні первісного позову та задовольнивши зустрічний позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги законодавства щодо належного виклику ОСОБА_1 у судове засідання.

23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повністю розрахувався та виконав свої зобов`язання за кредитним договором, та остаточно достроково погасив кредитний договір та сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ "Порше Мобіліті" 65 092,92 грн, про що він повідомив окремим листом

від 07 листопада 2014 року, що знаходиться в матеріалах справи директора ТОВ "Порше Мобіліті" про дострокове погашення своїх зобов`язань за умовами кредитного договору від 15 травня 2012 року, на що з боку

ТОВ "Порше Мобіліті" не було зазначено жодних претензій.

З боку ТОВ "Порше Мобіліті" під час розгляду справи в суді так і не було надано належних доказів до справи з приводу заборгованості ОСОБА_1, хоча суд першої інстанції зобов`язував позивача за первісним позовом надати належні докази (меморіальні ордери, рахунки-фактури, платіжні доручення, тощо). Лише 19 грудня 2016 року представником ТОВ "Порше Мобіліті" було долучено до матеріалів справи клопотання, в якому в додатках представник позивача за первісним позовом вказав на обставини долучення доказів, які нібито свідчать про перерахування страхових платежів з червня 2013 року по листопад 2014 року та разом з цим лише долучив копію реєстру укладених договорів каско з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з червня 2013 року по листопад 2014 року, а отже можна дійти висновку, що позивачем за первісним позовом так і не було долучено до матеріалів справи належних доказів, які свідчать про заборгованість ОСОБА_1 .

Крім того, є протиправна позиція суду апеляційної інстанції щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій, бо якщо і припустити, що ОСОБА_1 брав додаткові кредитні кошти у позивача, як було зазначено судом апеляційної інстанції, що не відповідає дійсності, то штраф за порушення терміну повернення кредиту відповідно до вимог

пункту 8.2. договору, повинен вираховуватися не з 185 145,12 грн (основна сума кредитного договору, яка була сплачена відповідачем за первісним позовом достроково у жовтні 2014 року), а із суми заборгованості, яку вирахував з невідомих причин позивач, а саме з 65 277,84 грн.

А отже, беручи до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 не було взято додаткових коштів у позивача, та останнім було виконано у повному обсязі умови кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року, який був єдиний дійсним та укладений між сторонами, не має підстав для застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 з огляду на неможливість існування його заборгованості перед ТОВ "Порше Мобіліті".

З огляду на зазначене, постанова суду апеляційної інстанції від 10 жовтня 2019 року прийнята з порушення норм матеріального права, оскільки з боку ОСОБА_1 не існує заборгованості за кредитним договором, а тому не має правових підстав для часткового задоволення позовних вимог

ТОВ "Порше Мобіліті".

Зважаючи на вказаний припис частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", правила статті 524 ЦК України в тій частині, що сторони вправі визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, не можуть застосовуватись у правовідносинах споживчого кредитування, оскільки визначення валюти договору та платежу за зобов`язанням у прив`язці до іноземної валюти є порушенням прав споживача на отримання кредиту відповідно до законодавства в національній валюті України, права на отримання інформації щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, у відповідності з приписами статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Графік платежів за розрахунковий період визначений окрім гривні, у еквіваленті до долара США, незважаючи на валюту договору - українську гривню, визначено в іноземній валюті, доларах США, всупереч припису абзацу третього частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року справу за позовом

ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Порше Мобіліті" про визнання недійсними окремих положень кредитного договору та зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Порше Мобіліті" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому воно просило суд залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 травня 2012 було укладено кредитний договір № 50004378 відповідно до умов якого ТОВ "Порше Мобіліті" зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у сумі 185 145,12 грн, що є еквівалентом 23 028,00 доларів США з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW модель СС кузов

№ НОМЕР_1 строком на 36 місяців, зі змінною процентною ставкою, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі (а. с. 11, 12-15, т. 1).

Змінна процентна ставка відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування 9,90 %, разова комісія за надання кредиту 2,50 % від суми кредиту.

Також сторонами було погоджено, що усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США (а. с. 11, т. 1).

Як зазначено в кредитному договорі № 50004378 від 15 травня 2012 року договір між сторонами складають кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту (а. с. 11, т. 1).

Текст кредитного договору, кожний аркуш загальних умов кредитування, графіка погашення кредиту підписані позичальником та представником

ТОВ "Порше Мобіліті".

Відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі (а. с. 12-15, т. 1).

Згідно із пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, що становлять невід`ємну частину договору, зокрема, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладання кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше, ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Додатково позичальник зобов`язується компенсувати компанії витрати, що пов`язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв`язку з виникненням у позичальника доходу, пов`язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятої сторонами у кредитному договорі, по відношенню до української гривні.

Пунктом 1.3.2 загальних умов кредитування погоджено, що у часткову зміну зазначених вище положень цього пункту, компанія матиме право вимагати, щоб платежі у погашення кредиту були розраховані за обмінним курсом (про який було повідомлено банком за 2 (два) дні до дати виставлення рахунку) іншого банку (Національного Банку України або іншого українського комерційного банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог на протязі дії кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода позичальника. Компанія повинна повідомити позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений позичальником. Новий обмінний курс, про який повідомить компанія в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, які підлягають сплаті позичальником до того моменту, коли компанія повідомить про інше у такому ж порядку.

Згідно пункту 1.3.3 у разі несплати позичальником платежів за новим обмінним курсом, компанія матиме право застосувати положення статті 3, яка стосується порядку дострокового повернення кредиту.

За змістом пункту 2.1 загальних умов кредитування, за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі.

Згідно пункту 2.4 загальних умов кредитування, нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом "30/360" (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.

Відповідно до умов пункту 3.1 загальних умов кредитування, зокрема, позичальник має право в будь-який час повернути достроково кредит у повному обсязі або у частині. Для цього позичальник зобов`язаний звернутись до компанії не пізніше ніж за 7 робочих днів до запланованого повернення та отримати від компанії відповідний рахунок для сплати (включаючи суму дострокового погашення, проценти і комісії). Разом із рахунком позичальник отримує від компанії новий графік погашення кредиту. Такий графік погашення кредиту вважається погодженим позичальником та набирає чинності з моменту отримання коштів від позичальника на підставі зазначеного рахунку. Якщо в порушення зазначених вимог позичальник достроково поверне кредит у повному обсязі або в частині без попереднього отримання від компанії відповідного рахунку, цей платіж вважатиметься авансовим платежем і зараховуватиметься у сплату суми, яка відшкодовує частину платежів, що підлягають сплаті у повернення кредиту у строки, передбачені графіком погашення кредиту.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.1 загальних умов кредитування сторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, у випадку, зокрема, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.

Позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних

осіб-підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (пункт 3.3 кредитного договору).

Згідно пункту 6.3 вказаних Умов, у разі неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов`язань за кредитним договором, компанія має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до пункту 8.1 у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

У пункті 8.2 загальних умов кредитування погоджено, зокрема, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3. договору, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Згідно пункту 8.3 загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2, позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15,00 євро чи 20,00 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі на момент направлення компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно у розмірі еквіваленту 20,00 євро чи 25,00 доларів США в українських гривнях за направлення другої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі на момент направлення компанією такої вимоги, та у розмірі еквіваленту 25,00 євро чи 30,00 доларів США в українських гривнях за направлення третьої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, зазначеному у кредитному договорі на момент направлення компанією такої вимоги ( якщо компанія вирішить надіслати таку третю вимогу).

За положеннями пункту 8.5 зазначеного вище кредитного договору, збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було погоджено графік погашення кредиту (а. с. 16-17, т. 1).

22 травня 2012 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 50004378 відповідно до якого виконання зобов`язань за кредитним договором № 50004378 від 15 травня 2012 року забезпечуються заставою автомобіля марки VW модель СС кузов

№ НОМЕР_1 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Балтакса І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 648

(а. с. 26-31, 104-106, т. 1).

За змістом пункту 1.3.1 договору застави № 50004378 від 22 травня 2012 року, зокрема, заставодержатель видає заставодавцю кредит за кредитним договором в сумі 185 145,12 грн, що день укладення кредитного договору складає еквівалентно 23 028,00 доларів США, а заставодавець зобов`язується його використати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком використання своєчасно сплачувати плату за користування кредитом, комісії, а також своєчасно повернути кредит заставодержателю.

У пункті 1.4 договору застави № 50004378 від 22 травня 2012 року сторонами погоджено, що у випадку невиконання заставодавцем положень кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Відповідно до положень пункту 3.2 статті 3 договору застави транспортного засобу № 50004378 від 22 травня 2012 року право застави припиняється у випадку, зокрема, повного виконання заставодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

13 травня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 50004378, відповідно до якої ТОВ "Порше Мобіліті" надав ОСОБА_1 додатковий кредит у розмірі 5 130,64 доларів США, еквівалентом яких є 41 691,58 грн, з цільовим призначенням на оплату страхових платежів страховій компанії ПрАТ СК "Уніка" згідно з договором страхування (а. с. 21-25, т. 1).

На забезпечення виконання умов додаткової угоди договір застави не укладався.

Висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3051-16 від 08 листопада 2016 року встановлено, що вісім підписів від імені ОСОБА_1, що розташовані в графах "Позичальник" договору про внесення змін від 13 травня 2013 року (додаткова угода № 1 до кредитного договору № 50004378 від 15 травня

2012 року) та додатку до нього Графік погашення кредиту - виконані ОСОБА_1 (а. с. 10-18, т. 2).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором № 50004378 від 15 травня 2012 року, станом на

13 грудня 2016 року ТОВ "Порше Мобіліті" нараховано заборгованість, яка складається з основної суми заборгованості 65 277,84 грн, збитків у розмірі 16 200,00 грн, штрафу в сумі 39 938,04 грн, пені 10 899,58 грн, 3 % річних

3 313,87 грн, інфляційних втрат 9 013,60 грн.

ТОВ "Порше Мобіліті" було надіслано ОСОБА_1 листи від 03 квітня

2015 року, 17 квітня 2015 року, 05 травня 2015 року, в яких кредитор просив позичальника погасити заборгованість за кредитним договором (а. с. 35-37, т. 1).

Крім того, ТОВ "Порше Мобіліті" було направлено на адресу позичальника вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50004378 від 19 травня 2015 року, в якій, зокрема, ТОВ "Порше Мобіліті" вимагало від ОСОБА_1 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованість відповідно до умов договору (а. с. 39-40, т. 1).

Зазначену вище вимогу № 50004378 від 19 травня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" було направлено на адресу позичальника 29 травня 2015 року, що підтверджується копією конверта та опису поштового відправлення з відбитком штемпелю поштового відділення (а. с. 16, 17, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статей 525- 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року по справі

№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частинами першою, другою

статті 590 ЦК України).

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

ТОВ "Порше Мобіліті" було надіслано ОСОБА_1 листи від 03 квітня

2015 року, 17 квітня 2015 року, 05 травня 2015 року, в яких кредитор просив позичальника погасити заборгованість за кредитним договором. Крім того, ТОВ "Порше Мобіліті" було направлено на адресу позичальника вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50004378 від 19 травня 2015 року, в якій, зокрема, ТОВ "Порше Мобіліті" вимагало від ОСОБА_1 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованість відповідно до умов договору. Отже, встановивши, що зазначену вище вимогу № 50004378 від 19 травня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" було направлено на адресу позичальника 29 травня 2015 року, що підтверджується копією конверта та опису поштового відправлення з відбитком штемпелю поштового відділення, приймаючи до уваги зміст пункту 3.3 Загальних умов кредитування, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем за первісним позовом змінено строк виконання основного зобов`язання, який настав зі спливом 30 днів з дня направлення вимоги, тобто 28 червня 2015 року.

Апеляційним судом встановлено, що зазначеним вище договором застави

№ 1, відповідно до якої відповідачу було надано додатковий кредит у розмірі 5130,64 доларів США, еквівалентом яких є 41 691,58 грн, з цільовим призначенням на оплату страхових платежів страховій компанії

ПрАТ СК "Уніка" згідно з договором страхування.

2012 року. Вказана заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком, що викладений в уточненій позовній заяві, а також рахунками-фактурами № 00248402 від 06 березня 2015 року, № 00255065

від 06 квітня 2015 року, № 00261230 від 06 травня 2015 року (а. с. 32, 33, 34, т. 1).

Приймаючи до уваги зміну ТОВ "Порше Мобіліті" дати остаточного повернення кредиту та строку дії кредитного договору шляхом направлення позичальнику вимоги № 50004378 від 19 травня 2015 року, враховуючи положення наведеного вище пункту 3.3 Загальних умов кредитування, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для нарахування процентів за умовами кредитного договору після 28 червня 2015 року. Тому до розміру заборгованості не підлягають зарахуванню проценти, що нараховані позивачем за первісним позовом за період

з 29 червня 2015 року по 13 грудня 2016 року (згідно змісту уточнених позовних вимог).

Отже, звернення стягнення на предмет застави підлягає здійсненню на погашення, зокрема, заборгованості за відсотками у розмірі 34 026,26 грн, яка сформувалась за кредитним договором № 50004378 від 15 травня 2012 року станом на 28 червня 2015 року. Вказана заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком.

Крім того, звернення стягнення на предмет застави підлягає здійсненню на погашення штрафу у розмірі 37 029,24 грн, що нарахований на підставі пункту 3.3 та пункту 8.2 кредитного договору № 50004378 від 15 травня 2012 року (185 145,12 грн х 20 %) за порушення строку оплати.

Доводи касаційної скарги про те, що штраф за порушення терміну повернення кредиту відповідно до вимог пункту 8.2. договору, повинен вираховуватися не з 185 145,12 грн (основна сума кредитного договору, яка була сплачена відповідачем за первісним позовом достроково у жовтні 2014 року), а із суми заборгованості, яку вирахував позивач, а саме з 65 277,84 грн є необґрунтованими, оскільки відповідно до вказаного пункту кредитного договору у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3. договору, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Посилання касаційної скарги на те, що 07 листопада 2014 року ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов`язання перед ТОВ "Порше Мобіліті", сплативши на розрахунковий рахунок останнього 65 092,92 грн є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що 23 жовтня 2014 року він здійснив погашення заборгованості за кредитом у розмірі 65 092 грн 92 коп., вказаному йому за телефоном невідомою особою (представником позивача). Документально оформлення виконання повного погашення заборгованості з припиненням кредитних зобов`язань він з представниками кредитодавця не оформляв.

Таким чином, сплачені ОСОБА_1 23 жовтня 2014 року кошти у розмірі 65 092 грн 92 коп. є авансовим платежем та були зараховані на сплату щомісячних платежів за кредитним договором за листопад-грудень

2014 року, січень-лютий 2015 року, частини щомісячного платежу за березень 2015 року.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих положень кредитного договору

Статтею 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (стронами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 524 та частиною першої статті 533 ЦК України зобов`язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (v015p710-11) у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів у іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників отримати споживчий кредит у гривнях із визначенням сум платежів за кредитом у еквіваленті іноземної валюти.

При цьому, згідно із частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-2024цс16.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, чинній на час укладання спірного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, чинній на час укладання кредитного договору, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки у чинному на час укладення оспорюваного договору законодавстві хоча й закріплено статус національної валюти як єдиного законного платіжного засобу на території України, проте відсутня заборона на визначення у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті, враховуючи, що саме з такими умовами кредитування погодився позивач.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 759/16659/15-ц (провадження № 61-4106св20).

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі;

ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його умови, що підтверджується представленими квитанціями про виконання позивачем умов цього договору; кожен аркуш кредитного договору, в тому числі загальні умови кредитування (додаток до кредитного договору) підписані особисто ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписував жодних додаткових угод з позивачем спростовуються матеріалами справи на висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3051-16 від 08 листопада 2016 року, яким встановлено, що вісім підписів від імені ОСОБА_1, що розташовані в графах "Позичальник" договору про внесення змін від 13 травня 2013 року (додаткова угода № 1 до кредитного договору № 50004378 від 15 травня