розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Ритуал" Енергодарської міської ради на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 травня 2018 року у складі судді Капустинського М. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Ритуал" Енергодарської міської ради (далі - КП "Ритуал" Енергодарської міської ради) про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.

Позовна заява мотивована тим, що він був прийнятий на посаду заступника директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради 01 серпня 2016 року. Наказом виконуючого обов`язки директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради Дубковим А. В. від 09 серпня 2016 року № 54-к його звільнено з посади за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року (справа № 316/1219/16-ц) позивача було поновлено на посаді заступника директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради і стягнуто з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93 029,28 грн.

Відповідач затримав виконання рішення суду і поновив позивача на роботі лише 04 серпня 2017 року, що підтверджується записом в трудовій книжці та наказом від 04 серпня 2017 року № 43-к, а отже, відповідно до норм законодавства, за період з 20 липня до 04 серпня 2017 року (десять робочих днів), відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток в сумі 4 019,20 грн, яка складається з 401,92 грн х 10 = 4 019,20 грн.

12 жовтня 2017 року позивач звільнився з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради (наказ від 12 жовтня 2017 року № 8-к) однак при звільнені, підприємство не нарахувало та не виплатило середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20 липня до 04 серпня 2017 року в сумі 4 019,20 грн, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за жовтень 2017 року виданої йому при звільнені.

Станом на 14 травня 2018 року час затримки розрахунку при звільненні з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради становить 145 днів. Середня заробітна плата, згідно з довідкою від 07 листопада 2017 року вих. № 03/429 наданою КП "Ритуал" Енергодарської міської ради складає 401,92 грн, отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2017 року до 14 травня 2018 року становить: 401,92 грн х 145 днів = 58 278,40 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20 липня 2017 року до 04 серпня 2017 рік у сумі 4 019,20 грн; стягнути з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 12 жовтня 2017 року до 14 травня 2018 року в сумі 58 278,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 травня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20 липня до 04 серпня 2017 року в сумі 4 019,20 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 жовтня 2017 року до 14 травня 2018 року в сумі 58 278,40 грн, а всього підлягає стягненню 62 297,60 грн.

Стягнуто з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з 20 липня до 04 серпня 2017 року мав місце вимушений прогул у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача протягом 10 робочих днів. Середній заробіток за цей період становив 4 019,20 грн.

Суд першої інстанції також виходив з того, що оскільки зазначена сума не була виплачена позивачу при звільненні, є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року КП "Ритуал" Енергодарської міської ради звернулося до суду з касаційною скаргою, у якій просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зсуду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково ототожнили спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі із спором про оплату праці за час вимушеного прогулу; суди попередніх інстанцій неправильно визначили період затримки виконання рішення суду; не з`ясували причини затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та не взяли до уваги, що відповідач здійснив всі необхідні дії для поновлення позивача на роботі.

На момент звільнення працівника компенсаційна виплата в розмірі 4 019,20 грн до складу остаточного розрахунку не входила, а тому відсутні підстави для нарахування на цю суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради.

Наказом виконуючого обов`язки директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради Дубковим А. В. від 09 серпня 2016 року № 54-к позивача звільнено з посади за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 березня 2017 року у справі № 316/1219/16 у позові ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року у справі № 316/1219/16 скасовано рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 березня 2017 року. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради з 10 серпня 2016 року, стягнуто з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2016 року до 20 липня 2017 року в сумі 93 029,28 грн, та у відшкодування моральної шкоди - 300,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради допущено до негайного виконання. Зазначеним рішенням встановлено, що середньоденний заробіток позивача складав 401,92 грн.

Також цим рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня ухвалення рішення судом, тобто до 20 липня 2017 року.

Наказом від 04 серпня 2017 року № 43 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора КП "Ритуал" Енергодарської міської ради з 04 серпня 2017 року.

Наказом від 12 жовтня 2017 року № 58-к позивача звільнено з посади за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ).

У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15)

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України (254к/96-ВР) до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При вирішенні справи суд має, насамперед, визначити зміст спірних правовідносин, обрати норму права, що їх регулює, та повинен правильно її застосувати.

Так, спір у справі виник з приводу неналежного виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі (не з дати звільнення, а з моменту виходу позивача на роботу), оскільки за рішенням суду ОСОБА_1 поновлено на роботі з 10 серпня 2016 року, проте КП "Ритуал" Енергодарської міської ради поновив його на роботі лише з 04 серпня 2017 року. Видача наказу всупереч резолютивної частини рішення суду про поновлення на роботі не може вважатися належним виконанням судового рішення.

Зазначене призвело до затримки виконання рішення суду та невиплати заробітної плати.

Суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що з 20 липня до 04 серпня 2017 року була затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача протягом 10 робочих днів, а тому є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у сумі 4 019,20 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач неодноразово повідомлявся про видачу наказу про поновлення його на роботі, йому запропоновано ознайомитися з наказом, а наказ від 04 серпня 2017 року № 43 про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 04 серпня 2017 року був виданий з урахуванням наказу від 01 серпня 2017 року № 39-к, який не скасовано, був виданий у день фактичного виходу його на роботу, що свідчить про те, що КП "Ритуал" Енергодарської міської ради вжив усіх необхідних заходів для негайного виконання рішення суду апеляційної інстанції та не допустив затримки його виконання, є безпідставними, висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Проте, задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 жовтня 2017 року до 14 травня 2018 року в сумі 58 278,40 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за правилами частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Зазначений висновок є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Так, згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Між тим, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Крім того, положеннями статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі "Півень про України" визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Отже, період з моменту ухвалення рішення про поновлення на роботі до моменту прийняття відповідачем наказу про поновлення є періодом затримки виконання рішення суду, а не вимушеним прогулом.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо затримки виконання рішення суду, підстави для застосування статті 117 КЗпП України відсутні, а оскільки визначено інший порядок відповідальності за невиконання судового рішення, слід відмовити у стягненні з КП "Ритуал" Енергодарської міської ради середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 жовтня 2017 року до 14 травня 2018 року.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 810/594/17 (провадження № К/9901/1772/17), від 07 лютого 2017 року у справі № 825/1047/14 (провадження № № К/9901/3715/18, К/9901/3713/18).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині позовних вимог судові рішення слід залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року зупинено виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання цих рішення в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 412, 416, 436 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Ритуал" Енергодарської міської ради задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Ритуал" Енергодарської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

У частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року залишити без змін.

Головуючий	С. Ю. Мартєв
Судді:	С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. А. Стрільчук