Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У червні 2015 року ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання договору оренди землі поновленим.

Позов мотивовано тим, що 12 березня 2010 року між відповідачем (орендодавцем) та позивачами (орендарями) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 07 жовтня 2010 року за №04:10:471:00025 КИ.04-2 та у Львівській міській раді за № Ф-1455 від 12 березня 2010 року у книзі записів договорів оренди землі Ф-2 вчинено відповідні записи.

Згідно з умовами договору орендодавець передав на 5 років до 18 лютого 2015 року орендарям у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер № 4610136900:03:002:0017 загальною площею 0,0110 га, у тому числі під забудовою - 0,0068 га, під твердим покриттям - 0,0041 га, для обслуговування павільйону - кафе.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" (161-14) позивачі 31 січня 2015 року звернулися до відповідача з повідомленням про поновлення договору оренди землі з додатками, а саме додатковою угодою про поновлення терміну дії договору оренди землі від 12 березня 2010 року та копією договору оренди землі з додатками від 12 березня 2010 року.

У відповідь на звернення Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило, що Львівська міська рада не приймала рішень щодо особи уповноваженої підписувати додаткову угоду до договору оренди землі за відсутності ухвали міської ради про надання в оренду землі.

На повторне звернення позивачів від 18 травня 2015 року про повідомлення їх щодо підписання Додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 12 березня 2010 року відповіді не надійшло.

Станом на час подання позову позивачі продовжують користуватися земельною ділянкою та сплачують орендну плату, яка приймається відповідачем без застережень, заперечень щодо поновлення договору відповідач позивачам не надсилав.

З урахуванням збільшення позовних вимог, позивачі просили суд:

визнати недійсним частково пункт 8 договору оренди землі від 12 березня 2010 року, а саме щодо посилання в ньому про укладення договору до 18 лютого 2015 року;

визнати договір оренди землі укладений між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і громадянкою ОСОБА_1 12 березня 2010 року, зареєстрований у Львівській міській раді 12 березня 2010 року № Ф-1455 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 07 жовтня 2010 року за № 04:10:471:00025 КИ.04-2, таким, що укладено на 5 років до 12 березня 2015 року;

визнати договір оренди землі укладений між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і громадянкою ОСОБА_1 12 березня 2010 року, зареєстрований у Львівській міській раді 12 березня 2010 року № Ф-1455 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 07 жовтня 2010 року за № 04:10:471:00025 КИ.04-2, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а саме до 12 березня 2020 року;

зобов`язати Львівську міську раду надати орендарям підписану додаткову угоду про поновлення терміну оренди дії договору оренди землі від 12 березня 2010 року;

стягнути із відповідача на їх користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 8 договору оренди землі від 12 березня 2010 року, який укладено між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який зареєстрований у Львівській міській раді від 12 березня 2016 року за № Ф - 1455 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 07 жовтня 2010 року за № 04:10:471: 00025 КИ.04-2, у частині посилання в ньому про укладення договору до 18 лютого 2015 року.

Визнано договір оренди землі від 12 березня 2010 року, який укладено між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який зареєстрований у Львівській міській раді від 12 березня 2016 року за № Ф - 1455 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 07 жовтня 2010 року за № 04:10:471: 00025 КИ.04-2, таким, що укладено на п`ять років до 12 березня 2015 року та поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а саме до 12 березня 2020 року.

Зобов`язано Львівську міську раду надати орендарям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписану додаткову угоду про поновлення строку оренди дії договору оренди від 12 березня 2010 року.

Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі по 243,60 грн кожному.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачі повідомили відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, після закінчення строку дії договору оренди землі продовжували користуватися земельною ділянкою і сплачували орендну плату, яка приймалася відповідачем без застережень, доказів, які б свідчили про наявність заперечень відповідача проти продовження строку договору немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду Львівська міська рада подала апеляційну скаргу.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачі не дотрималися строків повідомлення про намір реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди на новий строк. Відсутність згоди орендодавця на поновлення договору, про що він повідомив у встановлений строк, є відмовою у поновленні договору на новий строк, оскільки сторони не досягли згоди в істотних умовах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачі дотрималися місячного терміну щодо направлення повідомлення про продовження строку договору. Нове рішення ухвалене на встановлених апеляційним судом фактах, які не підтверджені належними доказами та припущеннях, зокрема щодо доказу направлення та отримання позивачами листа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин від 15 січня 2015 року про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки та повідомлення орендодавця щодо поновлення договору.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У травні 2018 року справу передано судді-доповідачу Мартєву С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 378/596/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 березня 2010 року згідно з ухвалою Львівської міської ради від 07 червня 2007 року № 899 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі - продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові" та ухвалою Львівської міської ради від 18 лютого 2010 року № 3316 "Про користування фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_1 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 ", укладено договір оренди землі на 5 років до 18 лютого 2015 року, який був зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 жовтня 2010 року за № 04:10:471:00025 КИ.04-2, а також у Львівській міській раді за № Ф-1455 від 12 березня 2010 року про що у книзі записів Договорів оренди землі Ф-2 вчинено запис.

Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 0,0110 га (кадастровий номер 4610156900:03:002:0017), яка відноситься до земель громадської та житлової забудови, надана у строкове платне користування для обслуговування павільйону - кафе.

Нормативна грошова оцінка на час укладення договору визначена у 94 741,90 грн, орендна плата - 9 474,19 в рік (пункт 9 договору).

Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради 15 січня 2015 року інформувало позивачів, що у зв`язку із закінченням терміну договору оренди земельної ділянки, їм необхідно звернутися з листом - клопотанням щодо продовження терміну оренди землі при умові використання земельної ділянки та подати в Центр надання адміністративних послуг Львівської міської ради документи із доданим переліком (т. 2, а. с. 18).

До відома позивачів доведено, що Львівською міською радою прийнято ухвалу від 25 грудня 2014 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова", відповідно до якої з 01 січня 2015 року введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Львова.

Позивачі 31 січня 2015 року звернулися до відповідача з повідомленням про поновлення договору оренди землі (вх. № З-c-2109) з додатками, а саме додатковою угодою про поновлення терміну дії договору оренди землі від 12 березня 2010 року та копією договору оренди землі з додатками від 12 березня 2010 року.

На звернення позивачів 23 лютого 2015 року Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради інформувало їх, що укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 12 березня 2010 року № Ф-1455 відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" здійснюється уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель комунальної власності). Керівник органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Львівська міська рада не приймала рішень щодо особи уповноваженої підписувати додаткову угоду до договору оренди землі за відсутності ухвали міської ради про надання в оренду землі.

Відповідно до Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі - продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові, затвердженого ухвалою міської ради від 26 липня 2012 року № 1675, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу земельної ділянки (її частини) в оренду з обов`язковим визначенням категорії земель за основним цільовим призначенням (відповідно до статті 19 ЗК України) та категорії земель за функцією використання (для фіскальних цілей) або протокол аукціону, у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах (т. 1, а. с. 21).

Посилаючись на статтю 33 Закону України "Про оренду землі" 18 травня 2015 року позивачі повторно звернулися до відповідача та просили повідомити їх чи підписана додаткова угода про поновлення терміну дії договору оренди землі від 12 березня 2010 року та чи поновлено договір оренди.

Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, листом від 09 червня 2015 року повідомило позивачів про перелік документів, які необхідно надати для продовження терміну дії договору оренди, які були наведені у листі від 15 січня 2015 року.

Повідомлено, що міською радою прийнято ухвалу від 25 грудня 2014 року № 4250 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова", якою введено в дію з 01 січня 2015 року нову нормативну грошову оцінку земель м. Львова. Річний розмір орендної плати за землю у м. Львові з 01 січня 2015 року розраховується відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, затвердженої ухвалою від 25 грудня 2014 року № 4250.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Земельний кодекс України (2768-14) визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" (161-14) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Cтаттею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" (161-14) визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).

Аналогічні за змістом висновки викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12 -136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Із справи відомо, що відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 12 березня 2010 року визначено строк його дії, а саме до 18 лютого 2015 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (т. 1, а. с. 8).

Орендарі звернулися до Львівської міської ради із листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі з додатками (додатковою угодою про поновлення терміну дії Договору оренди землі від 12 березня 2010 року та копією договору оренди землі) лише 31 січня 2015 року № 3-с-2109 (т. 1, а. с. 19 - 20).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що орендарі звернулися з повідомленням про намір продовжити договір оренди землі у строк, який є меншим ніж місяць до спливу строку договору оренди та меншим ніж 90 днів до закінчення строку дії договору, що передбачено пунктом 8 договору.

Посилання позивачів на те, що відповідач не повідомив їх про те, що не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі, не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивачами не дотримано процедури, встановленої зокрема частиною другою статті 33 цього Закону, яка дає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення в силу закону.

Разом з тим, сторонами не заперечується, що до закінчення строку дії договору позивачів листом від 15 січня 2015 року № 2403-вих-20 управління природних ресурсів регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради повідомлено про необхідність укладення договору оренди та надання відповідних документів згідно з переліком, а також про зміну орендної плати у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки землі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову не є помилковим та відповідає нормам матеріального права.

Принцип свободи договору закріплений у статті 627 ЦК України означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Це означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність підстав щодо визнання недійсним частково пункту 8 договору оренди землі від 12 березня 2010 року, а саме щодо посилання в ньому про укладення договору до 18 лютого 2015 року, оскільки сторони добровільно погодили зазначену дату.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачами не надано суду доказів, які підтверджують наявність підстав щодо визнання недійсним частково пункту 8 договору оренди землі від 12 березня 2010 року; крім того визнання договору укладеним та зобов`язання відповідача надати орендарям підписану додаткову угоду про поновлення строку оренди земельної ділянки не узгоджується з положеннями статті 16 ЦК України та статтею 152 ЗК України щодо способу захисту права, є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачі дотрималися місячного терміну щодо направлення повідомлення про продовження строку договору є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги з огляду на положення статті 400 ЦПК України не можуть бути прийняті до уваги оскільки виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, суд правильно застосував закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судового рішення немає.

Головуючий	С. Ю. Мартєв
Судді:	С. О. Карпенко Є. В. Петров В. А. Стрільчук І. М. Фаловська