ОСОБА_2, Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, треті особи: Державний кадастровий реєстратор відділу з організації діяльності Центру надання адміністративних послуг при Деражнянській районній державній адміністрації, Служба у справах дітей Деражнянської районної державної адміністрації, про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування рішення про реєстрацію права власності на спадкове майно.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належний їй житловий будинок, що розташований у селі Черешенька Деражнянського району Хмельницької області, та земельні ділянки (паї), що розташовані на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Оскільки її батько ОСОБА_4, син померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3, помер до відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), вона має право на спадкування тієї частки спадщини, що належала б йому за законом, якби він був живим (спадкування за правом представлення). На час відкриття спадщини, вона була неповнолітньою, а тому відповідно до частини четвертої статті 1268 Цивільного кодексу України, вважається такою, що прийняла спадщину.

При зверненні до приватного нотаріуса Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області, їй стало відомо, що спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняла інша онука спадкодавці - ОСОБА_2, на користь якої померлою був складений заповіт від 07 квітня 2008 року, посвідчений секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І., зареєстрований у реєстрі за № 175, яким вона заповіла усе належне їй на день смерті майно ОСОБА_5 . З огляду на зазначене, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Секретар Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І. не була у встановленому законом порядку уповноважена на вчинення нотаріальних дій, а тому не мала правових підстав для посвідчення заповіту ОСОБА_3 . Згідно з вимогами Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (z0256-94) (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій), чинної на момент посвідчення спірного заповіту, посадова особа мала бути уповноважена на вчинення нотаріальних дій відповідним рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, тоді як секретарю сільської ради Хитрук В. І. надано повноваження на вчинення нотаріальних дій на підставі розпорядження голови Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області від 02 січня 2008 року № 3.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила:

- визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3, складений 07 квітня 2008 року у селі Нижнє, посвідчений секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І., зареєстрований у реєстрі за № 175;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 1243, на земельну ділянку (пай) площею 1,2377 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0064, розташованої на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, та належала ОСОБА_3 у зв`язку з переоформленням 08 червня 2011 року спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_7 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ № 984375, виданого Деражнянською районною державною адміністрацією Хмельницької області від 10 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975200066;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 1244, на земельну ділянку (пай) площею 1,5767 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0063, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ

№ 984374, виданого Деражнянською районною державною адміністрацією Хмельницької області від 10 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975200068;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 1245, на земельну ділянку (пай) площею 1,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0027, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ

№ 984018, виданого Деражнянською районною державною адміністрацією Хмельницької області від 10 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975200067;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 1246, на земельну ділянку (пай), площею 1,6968 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0028, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, та належала ОСОБА_3 у зв`язку з переоформленням 08 червня 2011 року спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_7 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ № 984020, виданого Деражнянською районною державною адміністрацією Хмельницької області від 10 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975200065;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності на вказане спадкове майно на ім`я ОСОБА_8 за номерами запису: 10711757, 10711278, 10712826, 10712328 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 серпня 2015 року за індексними номерами 23480409, 23481468, 23482499, 23483779, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24178479, 27139775

від 03 вересня 2015 року про внесення записів №№ 11052611, 11032811

від 02 вересня 2015 року про передачу земельних ділянок площею 1,5767 га та площею 1,2377 га в оренду фермерському господарству "НІВАЛСАД" (код ЄДРПОУ 3524888) строком оренди на 20 років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано нікчемним заповіт, складений у с. Нижнє, 07 квітня 2008 року

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9, посвідчений секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 175.

Визнано недійсними видані спадкоємцю ОСОБА_2 01 лютого 2017 року приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Мельник А. В.:

- свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 1243, на земельну ділянку (пай) площею 1,2377 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0064, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та належала ОСОБА_3 у зв`язку з переоформленням 08 червня 2011 року спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_7 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ № 984375, виданого Деражнянською районною державною адміністрацією Хмельницької області від 10 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975200066;

- свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 1244, на земельну ділянку (пай) площею 1,5767 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0063, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ №984374, виданого Деражнянською районною державною адміністрацією Хмельницької області від 10 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975200068;

- свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 1245, на земельну ділянку (пай) площею 1,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0027, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ

- свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1246, на земельну ділянку (пай) площею 1,6968 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0028, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та належала ОСОБА_3 у зв`язку з переоформленням 08 червня 2011 року спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_7 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯГ № 984020, виданого Деражнянською районною державною адміністрацією Хмельницької області від 10 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975200065.

Скасовано рішення про реєстрацію права власності на вказане спадкове майно на ім`я ОСОБА_2 за номерами: 10711757, 10711278, 10712826, 10712328 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 серпня 2015 року за індексними номерами: 23480409, 23481468, 23482499, 23483779.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обгрунтованістю доводів позивача про те, що секретар Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І. на момент посвідчення оспорюваного заповіту (07 квітня 2008 року) не була належним чином уповноважена на вчинення нотаріальних дій, оскільки виконавчим комітетом Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області не приймалося рішення про покладення на неї таких обов`язків. Розпорядження голови Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області від 02 січня

2008 року № 3, не давало правових підстав Хитрук В. І. вчиняти нотаріальні дії та посвідчувати заповіти, а тому заповіт ОСОБА_3 від 07 квітня 2008 року є таким, що складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, що відповідно до вимог частини першої статті 1257 ЦК України є підставою для визнання його нікчемним. Ураховуючи, що на підставі зазначеного заповіту ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_3 успадкувала належне спадкодавцю на час відкриття спадщини спадкове майно, що підтверджується, виданими їй

07 серпня 2015 року приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області свідоцтвами про право на спадщину, зареєстрованими у реєстрі за №№ 1243, 1244, 1245, 1246, та зареєструвала за собою право власності на зазначене майно, наявні визначені законом підстави для визнання недійсними зазначених свідоцтв, та скасування рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказане спадкове майно у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Зважаючи на те, що право на здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері вчинення певних нотаріальних дій у сільській місцевості віднесено законом до компетенції виконавчого комітету сільської ради, а також ураховуючи, що рішенням № 4 першої сесії п`ятого скликання від 25 квітня 2006 року, Хитрук В. І. було обрано секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, яка за посадою входить до складу виконавчого комітету сільської ради, та розпорядження Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області від 02 січня 2008 року № 3, яким обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій з питань віднесених законом до відання виконавчого комітету сільської ради покладено на секретаря виконавчого комітету Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що секретар Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І. не була належним чином уповноваженою на вчинення нотаріальних дій на час посвідчення заповіту ОСОБА_3 від 07 квітня 2008 року, а тому відсутні підстави для визнання зазначеного заповіту нікчемним.

Оскільки, видані ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, є похідними від заповіту від 07 квітня 2008 року, апеляційний суд дійшов висновку про можливість вийти за межі вимог апеляційної скарги та скасувати рішення суду у тому числі у частині задоволених судом першої інстанції вимог про визнання недійсними, виданих спадкоємцю свідоцтв про право на спадщину за заповітом, та скасування рішення про реєстрацію права власності на вказане спадкове майно.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій вона просила постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме суд застосував норми матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі

№ 673/416/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц,

від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обгрунтована посиланням на те, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку встановленим у справі обставинами того, що на момент видачі і посвідчення спірного заповіту була чинною Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій, згідно з пунктом 2 розділу 1 якої визначено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. У зазначеному контексті, вирішальне значення має з`ясування питання чи було прийнято виконавчим комітетом сільської ради рішення про покладення на певну особу виконавчого комітету обов`язків (надання повноважень) вчинення нотаріальних дій.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 37 Закону України "Про нотаріат", у редакції, чинній на час їх виникнення, пункт 2 розділу 1 Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій, у зазначеній редакції, статті 1, 11, пункт 4 частини першої статті 26, підпункт 5 пункту 6 статті 38, частину першу статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", апеляційний суду не урахував, що Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2018 року

у справі № 673/416/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц,

від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18 у подібних правовідносинах визнав обгрунтованими висновки судів про те, що оспорюваний заповіт складений без дотримання вимог щодо його посвідчення, оскільки секретар сільської ради був уповноважений на здійснення нотаріальних дій сільським головою, а не виконавчим комітетом, як це передбачено пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, а тому вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій про нікчемність оспорюваних заповітів, з підстав їх посвідчення особою, яка не була уповноважена на вчинення таких дій виконавчим комітетом сільської ради.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від ОСОБА_2, у якому вона просила залишити касаційну скаргу

ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що апеляційний суд повно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, незгоди із судовим рішенням.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок, що розташований у селі Черешенька Деражнянського району Хмельницької області, та земельні ділянки (паї), що розташовані на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, а саме: земельна ділянка (пай) площею 1,2377 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0064; земельна ділянка (пай) площею 1,5767 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0063; земельна ділянка (пай) площею 1,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0027; земельна ділянка (пай) площею 1,6968 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0028.

07 квітня 2008 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого заповіла усе належне їй на день смерті майно

своїй внучці ОСОБА_5 . Заповіт посвідчено секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І., зареєстровано у реєстрі за № 175.

Під час посвідчення заповіту ОСОБА_3, складеного 07 квітня 2008 року, секретар Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І. діяла на підставі розпорядження сільського голови Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області

від 02 січня 2008 року № 3, яким її призначено відповідальною за вчинення нотаріальних дій з питань віднесених законом до відання виконавчого комітету сільської ради п`ятого скликання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

На час відкриття спадщини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, була неповнолітньою.Зважаючи на те, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4, син померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, помер до відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 має право на спадкування за правом представлення тієї частки спадщини, що належала б йому за законом, якби він був живим.

На підставі заповіту ОСОБА_3 від 07 квітня 2008 року, посвідченого секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І., приватний нотаріус Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Мельник А. В. видав ОСОБА_2:

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1243, на земельну ділянку (пай) площею 1,2377 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0064, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1244, на земельну ділянку (пай) площею 1,5767 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:011:0063, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1245, на земельну ділянку (пай) площею 1,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0027, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1246, на земельну ділянку (пай) площею 1,6968 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821587400:04:005:0028, що розташована на території Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_10 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, та призводить до їх відновлення.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, у статті 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Статтею 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Відповідно до частин першої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 визнання нікчемним заповіту, складеного 07 квітня 2008 року ОСОБА_3, посвідченого секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І., зареєстрований у реєстрі за № 175,апеляційний суд виходив з того, що спірний заповіт за своєю формою відповідає вимогам чинного законодавства на дату його посвідчення, оскільки посвідчений секретарем Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області Хитрук В. І., яка входила до складу виконавчого комітету сільської ради за посадою та була уповноважена на вчинення нотаріальних дій розпорядженням голови Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області від 02 січня 2008 року № 3.

Однак зазначених висновків апеляційний суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема застосування норм матеріального права без урахування висновків, викладениху постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц,

від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, а також положеннями статті 56 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат".

За загальним правилом заповіт посвідчується нотаріусом.

За змістом частини першої статті 37 Закону України "Про нотаріат" у редакції, чинній на дату посвідчення спірного заповіту, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії, зокрема посвідчення заповітів, вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Згідно з пунктом 1 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, чинної на час посвідчення спірного заповіту, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, відповідно до статті 37 Закону України "Про нотаріат", мають право посвідчувати заповіти.

Відповідно до пункту 2 розділу 1 зазначеної Інструкції, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до підпункту 5 пункту "б" частини першої статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) рад в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітеті і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної умісті ради. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження (частини шоста, восьма статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До повноважень сільського голови, передбачених статтею 42 вказаного Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не було віднесено питання прийняття розпорядження щодо покладення обов'язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря виконкому сільської ради.

Вирішуючи питання дотримання форми посвідчення спірного заповіту, Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц,

від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18 дійшов висновку про нікчемність заповіту, вказавши на недотримання вимог щодо його посвідчення, з тих підстав, що секретар сільської ради не була уповноважена на здійснення нотаріальних дій належним чином, у порядку передбаченому пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, оскільки виконавчий комітет сільської ради не приймав рішення про уповноваження посадової особи відповідної ради на здійснення нотаріальних дій.

Зважаючи на те, що на час посвідчення оспорюваного заповіту, покладення обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій законом було віднесено до відання виконавчого комітету Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, тоді як виконання таких обов`язків на секретаря відповідної ради Хитрук В. І. було покладено за розпорядженням голови Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області

від 02 січня 2008 року № 3, правовідносини у справі, яка переглядається, є подібними до тих, щодо яких Верховним Судом викладений правовий висновок у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі

№ 683/3061/18, у яких Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про нікчемність оспорюваних заповітів з підстав їх посвідчення особою, яка не була уповноважена на вчинення таких дій виконавчим комітетом сільської ради, а тому обгрунтованими є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування апеляційним судом до спірних правовідносин норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, та є підставою для скасування постанови Хмельницького апеляційного суду

від 25 лютого 2020 року.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися і з висновками суду першої інстанції в частині визнання нікчемним заповіту, складеного з порушення вимог щодо його форми, оскільки нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (частина перша статті 1257 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 визнання оспорюваного заповіту нікчемним. Натомість, зважаючи на нікчемність оспорюваного заповіту, рішення суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, зокрема про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_2 на спадкове майно, та скасування рішення про реєстрацію за нею права власності на спадкове майно, є обгрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року підлягає скасуванню.

Оскільки суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи та визначився з характером спірних правовідносин, однак невірно застосував частину першу статті 1257 ЦК України при вирішенні позовної вимоги

ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, зазначене, відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання нікчемним заповіту.

У частині вирішення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування рішення про реєстрацію права власності на спадкове майно, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасувати.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Нижнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, треті особи: Державний кадастровий реєстратор відділу з організації діяльності Центру надання адміністративних послуг при Деражнянській районній державній адміністрації, Служба у справах дітей Деражнянської районної державної адміністрації, про визнання заповіту нікчемним.