Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 331/2269/17
провадження № 61-2451св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із виплати допомоги по вагітності та пологам найманому працівнику та компенсації витрат частини доходів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 лютого 2016 року за безстроковим трудовим договором була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_2 згідно з наказом від 01 лютого 2016 року № 2-К на посаду "Директор виконавчий" з посадовим окладом згідно штатного розпису в розмірі 17 000 грн на місяць. За час роботи з 01 лютого 2016 року по 09 лютого 2016 року (9 календарних днів та 8 робочих днів) на посаді їй була нарахована заробітна плата за лютий 2016 року в сумі 10 285,71 грн. 10 лютого 2016 року їй на підставі листка непрацездатності серія АГШ № 253154 від 10 лютого 2016 року відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 від 19 лютого 2016 року № 3-К було надано соціальну оплачувану відпустку по вагітності та пологах тривалістю 126 календарних днів. У подальшому, з 15 червня 2016 року їй на підставі листка непрацездатності серія АГШ № 253520 від 28 квітня 2016 року (продовження листка непрацездатності серія АГШ № 253154 від 10 лютого 2016 року) відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 від 29 квітня 2016 року № 4-К було надано додаткову соціальну оплачувану відпустку по вагітності та пологах тривалістю 14 календарних днів.
Позивач вказувала, що згідно з протоколом від 29 лютого 2016 року № 1 уповноваженої особи ФОП ОСОБА_2 сума нарахованої їй допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серія АГШ № 253154 від 10 лютого 2016 року за 126 календарних днів за період з 10 лютого 2016 року по 14 червня 2016 року становить 141 331,01 грн, згідно з протоколом від 29 квітня 2016 року № 2 уповноваженої особи ФОП ОСОБА_2 сума нарахованої позивачу допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серія АГШ № 253520 від 28 квітня 2016 року (продовження) за 14 календарних днів за період з 14 червня 2016 року по 28 червня 2016 року становить - 15 844,28 грн. ФОП ОСОБА_2 звернувся до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення ФССТВП з метою здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі за рахунок коштів фонду на суми 141 331,01 грн. та 15 844,28 грн. На час звернення з позовом нарахована застрахованій особі допомога з тимчасової втрати працездатності з боку ФОП ОСОБА_2 їй не виплачена. Позивач також вважала, що у зв`язку з нездійсненням виплати має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 24 450,26 грн та 1 933 грн.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь:
допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 10 лютого 2016 року по 14 червня 2016 року в сумі 141 331,01 грн. та за період з 15 червня 2016 року по 28 червня 2016 року (продовження) у сумі 15 844,28 грн, а всього на суму 157 175,29 грн;
компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 10 лютого 2016 року до 14 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить в сумі 24 450,26 грн, та додатково за період з 15 червня 2016 року до 28 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить в сумі 1 933 грн., а всього на суму 26 383,26 грн;
судові витрати (судовий збір) пов`язані із розглядом даної справи у сумі 1 835,59 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у скалді судді: Скользнєвої Н. Г., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 за період з 10 лютого 2016 року по 14 червня 2016 року в сумі 141 331,01 грн, та за період з 15 червня 2016 року по 28 червня 2016 року в сумі 15 844,28 грн, а всього - 157 175,29 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 за період з 10 лютого 2016 року до 14 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить 24 450,26 грн; за період з 15 червня 2016 року до 28 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить 1 933 грн, а всього - 26 383,26 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до частини першої статті 31 "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом. Підстави, що передбачені статтями 23, 45 та 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які б могли стати причиною відмови ОСОБА_1 в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, відмови у страхових виплатах, або для припинення страхових виплат і надання соціальних послуг - відсутні. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується: 1) застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. Однак на момент подачі позову нарахована допомога з тимчасової втрати працездатності згідно листів непрацездатності серія АГШ № 253154 від 10 лютого 2016 року та серія АГШ № 253520 від 28 квітня 2016 року не виплачена. У зв`язку із цим суд першої інстанції зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі та компенсацію втрати частини доходів за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
09 серпня 2019 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - Управління) оскаржило рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року в апеляційному порядку.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області посилалося на незалучення до участі у розгляді справи, проведення перевірки ФОП ОСОБА_2, внесення до ЄРДР кримінального провадження № 12016080020002581 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України (підробка документів), вчиненого ОСОБА_2, зазначило, що ЗМВД було повідомлено ФОП ОСОБА_2, що фінансування матеріального забезпечення буде здійснено після закінчення перевірки, між позивачем та управлінням не виникли правовідносини з приводу виплати матеріального забезпечення, а тому позивач не має право на стягнення матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
джерелом фінансування допомоги по вагітності та пологах працюючим жінкам є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а роботодавець при цьому фактично виступає посередником між Фондом та застрахованою особою, на якого законом покладається обов`язок своєчасно та в повному обсязі виплатити таку допомогу працівнику при настанні страхового ризику, а в подальшому ці витрати компенсуються йому Фондом;
ОСОБА_1 звернулась із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на її користь допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі саме - за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, і саме за такого суб`єктного складу учасників справи її вирішено судом першої інстанції;
враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1, судовий розгляд без залучення до участі у справі уповноваженого органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, є порушенням його прав та інтересів;
суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та не звернув увагу на те, що залучення до участі у справі лише ФОП ОСОБА_2 з огляду на зміст позовних вимог призведе до неповноти з`ясування обставин у справі, не встановлення всіх фактичних обставин справи, які мають значення. Відповідне управління Фонду соціального страхування України об`єктивно не могло надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові. Суд апеляційної інстанції згідно процесуальних повноважень позбавлений можливості визначити суб`єктний склад учасників справи;
при цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що зазначеним рішенням не порушуються права управління Фонду соціального страхування України. До апеляційної скарги управління Фонду соціального страхування України надано копію постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі № 808/2671/16 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування, третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання винити дії - здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення по виплаті допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_1, яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року. Вказаним рішенням було відмовлено в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2, до Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування, третя особа ОСОБА_1, що свідчить про те, що позов було розглянуто за участю тих же самих осіб, та фактично з аналогічними позовними вимогами.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
будь-які майнові або немайнові вимоги про права, свободи, інтереси та/або обов`язки до Фонду соціального страхування України або його територіального підрозділу (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області) судом першої інстанції не розглядалися та не вирішувалися;
28 березня 2019 року, тобто, з дати отримання скарги ФОП ОСОБА_2 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області було обізнано про існування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у справі № 331/2269/17;
ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року безпідставно продовжено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до апеляційного суду акту про відсутність додатків до скарги ФОП ОСОБА_2 від 25 березня 2019 року вих. № Л-19-004;
акт про відсутність, нецілісність вкладень у конверті (пакеті) від 28 березня 2019 року складений з порушенням чинного законодавства, а саме: він містить підпис лише головного спеціаліста відділу документального забезпечення та організаційної роботи Манчук Л. В., але не містить підпис начальника відділу документального забезпечення та організаційної роботи Воінової М. С.; Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Запорізькій області не надано будь-яких відомостей про те, що скарга ФОП ОСОБА_2 була повернута відправникові із зазначенням причини повернення або такого повідомлення про повернення документа телефоном; документ під назвою копія акта про відсутність, нецілісність вкладень у конверті (пакеті) від 28 березня 2019 року не засвідчений в установленому законодавством порядку, відсутня дата засвідчення, посада особи, яка його засвідчує тощо; згідно довіреності представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Запорізькій області від 09 квітня 2019 року № 10-1586 у представника ОСОБА_3 відсутні повноваження на засвідчення копій документів;
апеляційний суд необґрунтовано задовольнив заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та поновив строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року. Апеляційний суд не звернув уваги на абзац 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у справі № 331/2269/17);
предметом позовних вимог є визнання права та стягнення заборгованості із виплати допомоги по вагітності та пологах застрахованої особи ОСОБА_1 зі страховика-роботодавця ФОП ОСОБА_2 . Рішення суду першої не стосується прав, свобод чи інтересів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. У чому саме полягає порушення прав, свобод, інтересів та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Украйни у Запорізькій області, не зазначено ні в апеляційній скарзі, ні в постанові апеляційного суду. Тому апеляційне провадження підлягало закриттю згідно пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України;
суд першої інстанції правильно оцінив наявні у справі в їх сукупності з урахуванням всіх обставин, що мають істотне значення для судового розгляду. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не довела та не спростувала висновків про незаконність права на отримання допомоги по вагітності та пологах;
зазначає про необхідність врахування судової практики Верховного Суду у справах № 344/1304/13-ц, № 331/8230/15-ц та № 760/13412/15-ц.
У травні 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області засобами поштового зв`язку направило відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив мотивований тим, що:
розгляд позовних вимог про стягнення допомоги та компенсації з відповідача за рахунок коштів Фонду соціального страхування, без залучення до участі у справі Управління, як робочого органу Фонду, є порушенням прав та інтересів Фонду;
про рішення суду першої інстанції Жовтневого та порушення свого права Управління дізналося 10 липня 2019 року. Оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішення порушує права та інтереси Фонду соціального страхування, то Управління має право оскаржити рішення суду, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними;
копія скарги ФОП ОСОБА_2 надходила до Управління, проте додатки до неї були відсутні, що засвідчено актом Управління від 28 березня 2019 року. Акт складений згідно інструкції з діловодства виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, її робочих органів та їх відділень, затвердженої наказом виконавчої дирекції Фонду від 16 листопада 2017 року № 244-ос та відповідає вимогам Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою КМ України від 19 жовтня 2016 року № 736 (736-2016-п) . Акт складено у присутності начальника відділу документального забезпечення та організаційної роботи Управління, але форма акту не вимагає підпису начальника цього відділу, тому акт підписано особою, яка його склала.
У травні 2020 року ФОП ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та апеляційне провадження закрити, оскільки рішенням суду першої інстанції не порушуються права та інтереси управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.
Відзив мотивований тим, що:
будь-які майнові або немайнові вимоги про права, свободи, інтереси та/або обов`язки до Фонду соціального страхування України або його територіального підрозділу (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області) судом першої інстанції не вирішувалися. Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією, що створюється на підприємстві, установі, організації. Фонд соціального страхування України не впливає на це рішення;
у чому саме полягає порушення прав, свобод, інтересів та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Украйни у Запорізькій області, не зазначено ні в апеляційній скарзі, ні в постанові апеляційного суд. Тому апеляційне провадження підлягало закриттю згідно пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України;
предметом цієї справи є спір між позивачем як найманим працівником (застрахованою особою) та відповідачем як роботодавцем (страховиком) щодо захисту порушеного конституційного права на своєчасне отримання допомоги по вагітності та пологах;
суд першої інстанції правильно оцінив наявні у справі в їх сукупності з урахуванням всіх обставин, що мають істотне значення для судового розгляду. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не довела та не спростувала висновків про незаконність права на отримання допомоги по вагітності та пологах.
У червні 2020 року ФОП ОСОБА_2 подав доповнення до відзиву на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та апеляційне провадження закрити, у зв`язку з тим, що права, свободи та інтереси і обов`язки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області не порушуються.
ФОП ОСОБА_2 зазначає, що рішенням суду першої інстанції підтверджено факт наявності заборгованості із соціальної страхової допомоги по вагітності та пологах шляхом її стягнення з ФОП ОСОБА_2 відповідно до гарантій встановлених Конституцію України (254к/96-ВР) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (1105-14) .
У липні 2020 року ФОП ОСОБА_2 подав доповнення до відзиву на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та апеляційне провадження закрити, у зв`язку з порушенням строку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на апеляційне оскарження.
ФОП ОСОБА_2 зазначає, що Управління з 28 березня 2019 року знало про рішення суду першої інстанції, проте апеляційну скаргу подало лише 09 серпня 2020 року. Апеляційний суд безпідставно задовольнив клопотання Управління про поновлення строку на апеляційне оскарження, що є порушенням усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. В ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року зазначено, що аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що справа може мати виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що згідно з наказом від 01 лютого 2016 року №2-К ОСОБА_1 прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_2 за безстроковим трудовим договором на посаду "Директор виконавчий" з встановленням посадового окладу згідно штатного розпису в розмірі 17 000 грн на місяць.
За час роботи з 01 лютого 2016 року по 09 лютого 2016 року (9 календарних днів та 8 робочих днів) на посаді виконавчий директор ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за лютий 2016 року в сумі 10 285,71 грн, яка складається з наступних виплат: заробітна плата (оклад) за відпрацьований час з 01 по 09 лютого 2016 року - 6 476,19 грн; доплата за роботу у вихідний день - 809,52 грн; премія за своєчасне та якісне виконання дорученої роботи - 3 000 грн.
19 лютого 2016 року наказом ФОП ОСОБА_2 № 3-К ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності серія АГШ № 253154 від 10 лютого 2016 року було надано оплачувану відпустку по вагітності та пологах з 10 лютого 2016 року по 14 червня 2016 року.
29 квітня 2016 року наказом ФОП ОСОБА_2 № 4-К ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності серія АГШ № 253520 від 15 червня 2016 року продовжено ОСОБА_1 оплачувану відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами з 15 червня 2016 року по 28 червня 2016 року.
ОСОБА_1 звернулася із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на її користь допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі саме - за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, і саме за такого суб`єктного складу учасників справи її вирішено судом першої інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що:
"аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків".
Апеляційний суд встановив, що:
(а) ОСОБА_1 просила: 1) стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 10 лютого 2016 року по 14 червня 2016 року в сумі 141 331,01 грн. та за період з 15 червня 2016 року по 28 червня 2016 року (продовження) у сумі 15 844,28 грн, а всього на суму 157 175,29 грн; 2) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 10 лютого 2016 року до 14 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить в сумі 24 450,26 грн, та додатково за період з 15 червня 2016 року до 28 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить в сумі 1 933 грн., а всього на суму 26 383,26 грн;
(б) рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 за період з 10 лютого 2016 року по 14 червня 2016 року в сумі 141 331,01 грн, та за період з 15 червня 2016 року по 28 червня 2016 року в сумі 15 844,28 грн, а всього - 157 175,29 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 за період з 10 лютого 2016 року до 14 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить 24 450,26 грн; за період з 15 червня 2016 року до 28 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить 1 933 грн, а всього - 26 383,26 грн.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ухваливши рішення від 22 травня 2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя фактично вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.
Згідно пункту 4 частини першої статті ЦПК України (1618-15) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) страховик - Фонд соціального страхування України. Страховим випадком за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції)).
Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом (частина перша статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції)).
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь (Т. 1, а. с. 102-108):
(а) допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 10 лютого 2016 року по 14 червня 2016 року в сумі 141 331,01 грн. та за період з 15 червня 2016 року по 28 червня 2016 року (продовження) у сумі 15 844,28 грн, а всього на суму 157 175,29 грн;
(б) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 10 лютого 2016 року до 14 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить в сумі 24 450,26 грн, та додатково за період з 15 червня 2016 року до 28 червня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату розгляду та прийняття судового рішення становить в сумі 1 933 грн., а всього на суму 26 383,26 грн;
Аналіз уточнених позовних вимог ОСОБА_1 свідчить, що спір виник між ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області стосовно стягнення заборгованості із виплати допомоги по вагітності та пологам найманому працівнику та компенсації витрат частини доходів. Тобто належними відповідачами за позовом ОСОБА_1 є ФОП ОСОБА_2 та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. Разом із тим ОСОБА_1 пред`явила позов лише до ФОП ОСОБА_2, тоді як управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до участі у справі відповідачем не було залучене. ОСОБА_1 клопотання про залучення до участі у справі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області як співвідповідача не заявляла.
Колегія суддів зазначає, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Ініціювання спору про стягнення заборгованості із виплати допомоги по вагітності та пологам найманому працівнику та компенсації витрат частини доходів за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, без залучення до участі у справі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, по суті має метою створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), в якій зазначено: "Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин".
Апеляційний суд встановив, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій областіне було залучене до участі у справі, а рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано задовольнив заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та поновив строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що: "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження".
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року (Т. 1, а. с. 229-231) заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року. Зупинено дію рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року до закінчення апеляційного розгляду цієї справи.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області не залучалось до участі у розгляді справи, копія оскаржено рішення суду судом першої інстанції на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області не направлялося. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження посилалось на отримання вперше копії оскарженого рішення як додатку до позовної заяви ОСОБА_1 10 липня 2019 року. Оскільки матеріали справи містили докази направлення 26 березня 2019 року на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області скарги ФОП ОСОБА_2 на протиправні рішення, дії та бездіяльність Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій об/ласті від 25 березня 2019 року вих. № Л-19-004, до якої як додаток було долучено копію рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у справі № 331/2269/17, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 серпня 2019 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року залишено без руху та надано строк для направлення до Запорізького апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку.
До апеляційного суду надійшла заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій управління зазначило, що зазначена скарга ФОП ОСОБА_2 надійшла без додатків. Проте Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області не було надано акт про відсутність додатків до вказаної скарги. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року продовжено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до Запорізького апеляційного суду акту про відсутність додатків до скарги ФОП ОСОБА_2 на протиправні рішення, дії та бездіяльність Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 25 березня 2019 року вих. № Л-19-004.
На виконання вимог ухвали Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області надано копію акту про відсутність, нецілісність вкладень у конверті (пакеті) від 28 березня 2019 року, згідно з яким були відсутні додатки до листа від 25 березня 2019 року № Л-19-004, зокрема, копія рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у справі № 331/2269/17. Таким чином, матеріали справи містять лише докази отримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області копії оскаржуваного рішення суду лише 10 липня 2019 року.
Як свідчить аналіз ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, апеляційний суд обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі.
Необґрунтованим є посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не звернув уваги на абзац 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у справі № 331/2269/17).
Згідно абзацу 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у справі № 331/2269/17) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи (частини перша, третя статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").
Таким чином управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області не є органом державної влади. Тому абзац 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року у справі № 331/2269/17) на спірні відносини не поширюється.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену постанову залишити без змін.
Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов