Первісний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 фактично проживає та зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1, разом із чоловіком та дітьми. 11 вересня 2017 року без її відома було припинено газопостачання за вказаною адресою. Позивачем самостійно відновлено газоспоживання шляхом повернення крану, а також повідомлено Хорольський ВП ГУНП в Полтавській області про проникнення невідомих осіб на територію її домоволодіння та відключення ними газопостачання. В Хорольській ДГП Миргородського РГП їй усно було повідомлено про санкціоноване опломбування крану газопостачання у зв`язку із витоком газу та значною заборгованістю, втім позивач не вважала вказану інформацію правдивою, а лише як застереження на майбутнє та продовжила користування газом після самостійного відновлення газопостачання.

05 грудня 2017 року позивач відчула запах газу біля газового опалювального приладу, про що повідомила аварійно-диспетчерську службу Хорольської ДГП, а потім Хорольській районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Полтавській області. Виїзд працівників аварійно-диспетчерської служби здійснено було 05 грудня 2017 року. При повторному виїзді 13 грудня 2017 року працівників аварійно-диспетчерської служби за адресою її домогосподарства зі слів останніх позивач дізналась, що 05 грудня 2017 року працівниками було зафіксовано факт здійснення позивачем самовільного відновлення газоспоживання, хоча Акту про припинення газопостачання позивач не отримувала. 13 грудня 2017 року було повторно припинено газопостачання до житлового будинку позивача шляхом механічного від`єднання на газовому будинковому вводі. 26 грудня 2017 року відбулось засідання комісії відповідача по розгляду Акту про порушення від 05 грудня 2017 року № 15, у якому вона не приймала участі за станом здоров`я, за результатом якого складено Акт-розрахунку № 46/17/3 необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу на суму 8 041,63 грн., з яким позивач незгодна.

ОСОБА_1 просила

визнати неправомірними дії АТ "ОГС "Полтавагаз" щодо припинення газопостачання до будинку споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати неправомірними дії АТ "ОГС "Полтавагаз" щодо проведення нарахування об`єму та обсягу природного газу згідно Акту-розрахунку №46/17/3 від 26 грудня 2017 року;

скасувати Акт-розрахунок №46/17/3 від 26 грудня 2017 року;

зобов`язати АТ "ОГС "Полтавагаз" провести перерахунок об`єму та обсягу природного газу за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року виходячи із фактично використаного природного газу згідно показників лічильника та провести перерахунок заборгованості;

стягнути з АТ "ОГС "Полтавагаз" в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.

У червні 2018 року АТ "ОГС "Полтавагаз" подало зустрічний позов про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та розірвання договору.

Зустрічний позов мотивований тим, що у зв`язку із виявленим несанкціонованим відновленням газоспоживання 13 грудня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 газопостачання припинено. Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням правил безпеки систем газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у разі несанкціонованого відновлення газоспоживання (підпункт 7 пункт 1 глави 7, розділу VI Кодексу ГРМ). Після отримання позовної заяви ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування акту-розрахунку, зобов`язання, вчинити дії та стягнення моральної шкоди, АТ "ОГС "Полтавагаз" стало відомо, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності (користування) на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, договір розподілу природного газу укладається із особою, яка на відповідній правовій підставі володіє або користується газифікованим об`єктом. ОСОБА_1 порушено умови договору, а саме пункту 7.4, згідно якого позивач зобов`язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу. Так, як ОСОБА_1 істотно порушено умови договору розподілу природного газу від 23 листопада 2016 року, а також мають місце істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, то даний договір підлягає розірванню в судовому порядку.

АТ "ОГС "Полтавагаз" просило:

стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 8 041,63 грн вартості необлікованого об`єму природного газу;

розірвати договір розподілу природного газу від 23 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Полтавагаз";

стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ОГС "Полтавагаз" судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2019 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до АТ "ОГС "Полтавагаз про визнання дій неправомірними, скасування акту-розрахунку, зобов`язання, вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовлено. Зустрічний позов АТ "ОГС "Полтавагаз" до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та розірвання договору задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ОГС "Полтавагаз" 8 041,63 грн вартість необлікованого об`єму природного газу.

Розірвано договір розподілу природного газу від 23 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ "ОГС "Полтавагаз".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 05 грудня 2017 року АТ "ОГС "Полтавагаз" направлено ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 вказаний вище акт про порушення №15 від 05 грудня 2017 року рекомендованим листом, який вручено адресату 09 грудня 2019 року.Судом встановлено порушення ОСОБА_1 умов договору, а саме несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке є істотним порушенням у розумінні чинного законодавства про газопостачання, призводить до спричинення майнової шкоди, на що сторона не розраховувала при укладенні договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом щодо розірвання договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що безпідставними є посилання ОСОБА_1 про те, що припинення постачання природнього газу було здійснено неналежними особами та з порушенням процедури. Оскільки 11 вересня 2017 року припинення газопостачання відбулося у зв`язку з витоком газу. Необґрунтованими є доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо неотримання примірника складених актів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач знала про вчинення робіт з припинення газопостачання, складення акту, на її адресу надсилалися копії актів, та були отримані за її місцем проживання. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що розрахунок заборгованості здійснений відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3, в якій просить; скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову; в задоволенні вимог відповідача згідно зустрічної позовної заяви відмовити. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами як першої так і апеляційної інстанцій не надано належної оцінки не послідовності та неоднозначності відповідача у визначенні підстав для припинення газопостачання до будинку ОСОБА_1 . Судом першої інстанції не надано належної оцінки показам свідків. У Акті про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) від 11 вересня 2017 року № 5496 підставою для припинення газопостачання 11 вересня 2017 року зазначений витік газу та заборгованість. Судом не надано належної оцінки тій обставині, що при виконанні складеного 26 грудня 2017 року відповідачем Акту-розрахунку № 46/17/3 відбувається подвійна оплата споживачем використаного газу за один і той же період, що є неприпустимим. Судами не надано оцінки доводам позивача, що оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений Оператор ГРМ не був уповноважений постачальником виконувати функції із припинення/обмеження природного газу до будинку ОСОБА_1, як 11 вересня 2017 року, так і 13 грудня 2017 року. Відповідно до пункту 17 Правил постачання природного газу, постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ. Для цього постачальником має бути укладений з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам.

У січні 2020 року АТ "ОГС "Полтавагаз" подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_4, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди вірно встановили, що підставами для припинення газопостачання 11 вересня 2017 року та 13 грудня 2017 року було порушення Правил безпеки систем газопостачання, згідно Кодексу ГРМ, визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року: відкрито касаційне провадження, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги до прийняття Верховним Судом судового рішення у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року відмовлено; зупинено дію рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2019 року в частині розірвання договору розподілу природного газу від 23 листопада 2016 року.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року: доповнення ОСОБА_1 до її касаційної скарги на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишено без розгляду; призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу, що надаються АТ "ОГС "Полтавагаз" за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору про надання послуг, шляхом підписання ОСОБА_1 заяви-приєднання від 23 листопада 2016 року.

11 вересня 2017 року працівниками АТ "ОГС "Полтавагаз" виявлено витік газу за вищевказаною адресою, що зафіксовано у журналі реєстрації результатів технічного огляду (обходу) трас розподільних газопроводів і вводів

Відповідно до Акту № 5496 від 11 вересня 2017 року про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу), складеного за підписами представників Оператора ГРМ ОСОБА_8 (слюсар), ОСОБА_5 (водій), ОСОБА_6 (майстер служби) та підписом депутата міської ради ОСОБА_7 (як представником органу місцевого самоврядування) вбачається, що 11 вересня 2017 року у зв`язку із витоком газу та заборгованістю шляхом пломбування крану на стояку (пломбуючий засіб № ЗПУМН 201003 201002 ) було припинено газопостачання за адресою АДРЕСА_1 .

05 грудня 2017 року на аварійно-диспетчерську службу Хорольської дільниці газопостачання Миргородського району надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про витік газу біля УГОП (газового опалювального приладу) за адресою АДРЕСА_1, про що здійснено запис у журналі реєстрації і виконання аварійних заявок

05 грудня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1, здійснено виїзд працівників АДС Хорольської ДГП (аварійно-диспетчерська служба), за результатом якого було виявлено факт витоку природного газу, а також факт самовільного відновлення газопостачання на об`єкт, про що складено Акт про порушення № 15 від 05 грудня 2017 року.

13 грудня 2017 року газопостачання (розподіл природного газу) за адресою: АДРЕСА_1, було припинено.

26 грудня 2017 року відбулось засідання комісії Оператора ГРМ щодо розгляду Акту про порушення №15 від 05 грудня 2017 року, за відсутності Споживача ОСОБА_1, яка не з`явилась на засідання, за результатом якого прийнято рішення про його задоволення

Відповідно до Акту-розрахунку №46/17/3 від 26 грудня 2017 року не облікований обсяг спожитого газу споживачем ОСОБА_1 склав 876,86 м.куб у сумі 8 041, 63 грн.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19) вказано, що "предметом позову у справі № 522/12901/17-ц є скасування протоколу засідання комісії ПАТ "ЕК Одесаобленерго" від 29 червня 2017 року № 67 щодо розгляду акта про порушенняПКЕЕ від 16 травня 2017 року № 036296 та визнання дій комісії ПАТ "ЕК Одесаобленерго" щодо розгляду зазначеного акта неправомірними. При розгляді справи № 522/12901/17-ц Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але й узагалі не підлягають судовому розгляду. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема, щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Оскільки у справі № 910/17955/17 предметом позову є скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, а у справі № 522/12901/17-ц питання щодо скасування рішення комісії не було предметом розгляду, то підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18), відсутні. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача".

У частині другій статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно пункту 4 частини першої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 189/1518/17 (провадження № 61-4172св19) вказано, що "у пункті 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС передбачено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача та/або його постачальнику; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (3533-17) ; 5) неповернення Оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) в інших випадках, передбачених законодавством. У разі якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 6 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надати повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу)".

Зазначаючи про порушення позивачем Правил безпеки систем газопостачання, згідно Кодексу ГРМ, суди не врахували, що відповідно до Акту № 5496 від 11 вересня 2017 року припинення газопостачання відповідачем здійснено у зв`язку із двома підставами витоком газу та заборгованістю.

При цьому, здійснюючи припинення газопостачання в тому числі з підстави несвоєчасної та/або неповної оплати послуг оператор ГРМ мав надати повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби у зв`язку з такою підставою.

Надаючи оцінку законності припинення газопостачання позивача вперше суди не врахували, що відповідно до пункт 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ при припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов`язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ). У разі відмови споживача від підписання акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) фіксація припинення газопостачання (розподілу природного газу) (крім випадків відключень при аварійних ситуаціях) повинна підтверджуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про припинення газопостачання (розподілу природного газу), та/або підписом акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) однією незаінтересованою особою (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення такої особи. Акт про припинення газопостачання (розподілу природного газу) у цьому випадку надсилається споживачу рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до пункту 9 Розділу XІІІ Кодексу ГРМ у разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка загрожує безпеці функціонування ГРМ, Оператор ГРМ негайно вживає заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства.

Суди не врахували, що

припинення газопостачання позивача з підстави несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу було здійснене відповідачем з порушенням встановленого порядку;

не встановили чи повідомляв Оператор ГРМ споживача про припинення газопостачання не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання з зазначеної підстави та чи впливає зазначене порушення з боку Оператора ГРМ на подальшу кваліфікацію поновлення позивачем газоспоживання як порушення Кодексу ГРМ;

аналіз матеріалів справи свідчить про наявність доказів направлення рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_1 . Акту про порушення № 15 від 05 грудня 2017 року (т. 1., а. с. 120-123), втім не містить доказів вручення або направлення актів про припинення розподілу природного газу від 11 вересня 2017 року та 13 грудня 2017 року;

у випадку припинення розподілу природного газу при аварійних ситуаціях Оператор ГРМ негайно зобов`язаний вжити заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про розірвання договору розподілу природного газу на підставі статті 651 ЦК України суди не врахували наступного.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що "оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У порушення вказаних вимог судом у справі, яка переглядається, не було досліджено питання істотності порушення відповідачкою умов договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, що судом першої інстанції у справі, яка переглядається, ураховано термін, на який укладався договір купівлі-продажу, - до 03 березня 2031 року, та зіставлено його з періодом заборгованості, яку допустила ОСОБА_1".

Суди не визначили чи дійсно було істотне порушення з боку позивача, в чому полягає значна міра позбавлення Оператора ГРМтого, на що він розраховував при укладенні договору яким саме чином виражається шкода завдана порушенням другої сторони, у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розміру та якими доказами це підтверджується.

Крім цього, суди не врахували, що усунення споживачем порушень, виявлених оператором ГРМ, відповідно до пункту 6 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ є підставою для відновлення газопостачання (розподілу природного газу), яке здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) та чи є, в контексті цих особливостей правового регулювання послуг з розподілу природного газу, розірвання договору з розподілу природного газу необхідним та ефективним засобом поновлення порушених прав сторін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки судові рішення підлягають скасуванню, то підстави для поновлення дії рішення суду першої інстанції відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".